Майже рік тисячі бійців Збройних сил перебувають на фронті. Люди, які до 24 лютого здебільшого були цивільними, місяцями живуть у бліндажах і траншеях, перебуваючи під обстрілами.
Наприкінці січня президент Володимир Зеленський оголосив про формування резерву війська, щоб захисники мали можливість відпочити. Проте мобілізація обурює частину суспільства в тилу. Що думають про це військові та як відсутність системних ротацій вплинула на них — у матеріалі hromadske.
«Хай ідуть служити депутати та їхні сини»
Українці записують і публікують у соцмережах відео, на яких представники військкоматів ходять вулицями та вручають повістки. У коментарях на це реагують по-різному: «Ніхто ні перед ким не зобов’язаний», «Хай ідуть служити депутати та їхні сини», або «Я не беру гітару в руки, тому що не вмію на ній грати. До всього треба мати хист».
Така реакція дивує бійців на передовій.
«Може, пора нас підмінити, хлопці? Підставити плече? Чому хтось думає, що може відсидітись у тилу, поки ми будемо воювати? Чому хтось сподівається, що його це омине? Воювати мають усі — це справедливо. Я розумію, що далеко не кожен хоче лізти в окопи. Однак від війни не сховатися — це лихо торкнеться кожного. А якщо всі візьмуть і розійдуться? Будемо чекати, коли “кадирівці” чи росіяни постукають у двері?» — каже військовий із позивним «Майор», який до повномасштабного вторгнення працював інженером.
Два місяці тому він зазнав кульового поранення у плече під час стрілецького бою з росіянами. Зараз проходить реабілітацію та готується повернутися на фронт, де майже без відпочинку пробув 8 місяців. Такий режим, зізнається, позначився на його стосунках із родиною.
«Давали 5 днів перепочинку, але це ні про що.Приїхати додому на 5 днів, а потім бачити ті сльози, коли мусиш їхати — то краще взагалі не приїжджати. Моїй дитині 5 років. Зараз формується її особистість. За той час, поки я був на фронті, вона стала зовсім іншою. А я пропускаю цей етап її дорослішання», — розповідає «Майор».
Інфаркти на фронті
До того ж у чоловіків після сорока, які до 24 лютого були цивільними й не мали належної фізичної підготовки, проявляються хронічні захворювання, розповідає боєць Назар (ім’я змінене — ред.). Щоб захистити свою дружину й дітей, він полишив лікарську практику і вступив у тероборону. 5 місяців майже безперервно провів на «нулі».
«Війна триває вже 11 місяців, а світла в кінці тунелю ми не бачимо. Багато таких, як я, що прийшли на першому пориві, а зараз бачимо — заміни нам немає. Це трохи пригнічує. Дехто не витримує фізичних навантажень. В одного порвалися зв’язки на ногах через великі навантаження — це ж бронік плюс уся викладка. Ми ходимо пішки досить багато. Йому робили складну операцію», — розповідає Назар.
За словами бійця, на передовій трапляються непоодинокі випадки інфарктів.
«Серце хапає, коли ти кілька діб на позиціях під обстрілами. Це виклик для серця та гормонального рівня. Не всі витримують. Потім просто людей забирають із позицій у критичному стані. Я не кажу навіть про те, що внаслідок активних бойових дій є 200 і 300, багато хто з контузією», — каже чоловік.
«Байдуже, куди йти — аби якнайдалі від війни»
Якщо військові постійно перебувають на передовій, під артилерійськими обстрілами — їхня психіка швидко виснажується, ділиться з нами військовий Андрій (ім’я змінене — ред.). Якось він провів цілий тиждень під вогнем ворожих гаубиць.
«Інколи побратими втрачають самовладання, впадають у безпам’ятство. Кидають усе і під обстрілами йдуть геть, вилазять з окопів і наражають себе на небезпеку. Я їх затягував назад. Людина в такому стані не думає, а просто хоче покинути місце бойових дій. Організм настільки втомлений, що байдуже, куди йти — аби якнайдалі від війни».
Сам Андрій — професійний військовий, воює з 2014 року, і за цей час у нього з’явився своєрідний захисний механізм, який рятує під час обстрілів.
«Ти завмираєш, поринаєш у думки. Тобі здається, що це кілька хвилин, а насправді твої побратими потім розповідають, що ти завис на дві години. Це моя реакція на стрес», — розповідає Андрій і додає, що краще так посидіти певний час під обстрілом, аніж тікати світ за очі й потрапити в зону ворожого вогню.
Марафон на витривалість
Збройним силам необхідно запровадити механізм регулярних ротацій, вважає боєць ТРО Сергій Костинський. Він згадує, що торік його підрозділ 8 місяців перебував у польових умовах.
«Крайній стан морального виснаження та фізичної втоми. Ти тотально втомлений. Не бачиш рідних, недосипаєш, живеш у складних бойових умовах. Це все накладає свої відтінки. Такого не має бути. Потрібно, щоб людина була постійно в тонусі — тільки так можна ефективно виконувати бойові завдання. У кожному батальйоні різна ситуація, однак це має бути уніфіковано, ми не повинні наслідувати росіян, які зневажають своїх солдатів. Ми не маємо повторювати цю радянську практику».
Як зазначає Костинський, війна — це марафон на витривалість, а отже необхідно запровадити систему, за якої підрозділу після трьох бойових місяців будуть давати півтора місяця на відновлення.
«Через відсутність відпочинку в нас з’являється багато санітарних утрат, яких можна було б уникнути. Крім того, через утому на фронті люди починають робити помилки, від яких гинуть», — розмірковує військовий.
Ротація відбувається на розсуд вищого командування. Якщо говорити про системну заміну військових, то вона здійснюється лише всередині деяких підрозділів, а не в загальному форматі, стверджує військовий експерт Сергій Згурець.
«Це означає, що немає достатньої кількості підрозділів, частин, які можна було б забезпечити з великою ефективністю. Відведення підрозділу з лінії зіткнення створює військові та логістичні проблеми, послаблюються позиції. Тобто це додаткові ризики, особливо під час інтенсивних бойових дій», — наголошує експерт.
З питанням про те, якою є процедура ротацій і чи будуть міняти всіх тих, хто вже давно воює, hromadske звернулося до Генштабу. Там відповіли, що не коментують ці теми.
ФОТО ТИЖНЯ
