Формування колони, на автівках з’являються синьо-жовті й червоно-чорні прапори та вмикаються аварійні фари – так розпочинається новий день для волонтерів місії “На щиті”.
Вони мріють про день, коли ця діяльність стане неактуальною, однак зараз їхня мета – гідно провести та доставити до батьківського дому полеглого захисника. Як до вшанування можуть долучитися й інші міста для Galka.if.ua розповіли волонтери та засновники місії.
“Організувати зустрічі полеглих Героїв не є проблематично і це можна зробити у кожному місті. Зараз супроводи захисників є у Луцьку, Тернополі, Львові, Рівному і ми тільки за, аби міст ставало дедалі більше, в тому числі до цього можуть долучатись й іванофранківці. Адже, найменше, що ми можемо зробити для захисників – це гідно провести в останню дорогу. Для цього необхідно сконтактувати із місцевим ТКЦ та СП, щоб дізнатись, коли планується зустріч Героя, зібрати групу людей, які готові зі стягами сформувати колону і проїхатись містом. Також дуже важливо скомунікувати із моргом та патрульною поліцією, аби не створити аварійних ситуацій”, – розповідає засновник фонду ЮА Фрідом, місія “На Щиті” Тернопільщина Тарас Герман.
На початку таких супроводів може бути хаос, як у учасників колони, так і у франківців, адже це незвичне явище. Однак з кожним наступним разом це буде напрацьовуватись та ставати дедалі організованішим, запевняє засновник фонду.
“Ми коли тільки починали організовувати таке у Тернополі, то теж не все одразу вийшло, хтось їхав не у колоні, хтось вмикав музику на колонках, тобто нюансів різних є дуже багато, але це початок і це нормально. Дальше ми створили правила і в принципі з часом усе стало врегульованим: водії та пішоходи знають, як правильно зустріти Героя, однак винятки все ж є”, — каже Тарас Герман.
Правила зустрічі Героя для учасників колони
Не вдалось б врегулювати свою діяльність без чітких правил, зазначає Тарас Герман. У супроводах є чимало людей, які вже неодноразово долучаються і усе знають, однак для нових людей видають памʼятку, де прописано по пунктах як потрібно поводити себе.
Насамперед транспортний засіб повинен бути облаштований двома прапорами бажано формату 90-135 см. З правого боку жовто-синім, з лівого чорно-червоним. Без прапора машина їде в кінці колони, а мати стяги із партійною символікою заборонено.
“Також якщо таке організують в Івано-Франківську, то важливо створити телеграм-канал, щоб учасники мали змогу бачити місце та дату супроводу, адже правильна комунікація дає хороші плоди. Також співпраця з місцевими ЗМІ буде корисною, щоб долучити до зустрічей захисників якомога більше людей”, – каже засновник фонду.
Наступним правилом є час прибуття на місце формування колони, адже учасник повинен приїхати за 15-20 хвилин до виїзду, щоб змонтувати на автівку прапори та послухати настанови куратора колони. Рухається супровід за таким порядком: в ряді є два авто, а відстань між ними орієнтовно 3-5 метрів. При виїзді колони водій повинен увімкнути аварійні фари та їхати зі швидкістю 25-30 км/год по місту та в малолюдних місцях можливо 30-40 км/год. Не варто без потреби виїжджати авто на зустрічну смугу та використовувати звуковий сигнал авто, крім аварійних ситуацій, зазначають організатори місії.
“Якщо є ситуація, коли одна зі смуг зайнята на дорозі, тоді авто супроводу перелаштовуються в один ряд, тобто праве авто ряду пропускає ліве авто вперед. Місце закінчення супроводу зазначає куратор перед виїздом, тому дуже важливо це послухати на початку формування колони. По закінченні супроводу авто колони пропускають вперед машину з полеглим «На Щиті» на виїзд з колони, супроводжуючи звуковим сигналом транспортного засобу. А в темну пору доби колона рухається на габаритних вогнях. Ці правила можуть бути змінені під будь-яке місто, адже вони не є сталими, але допомагають у врегулюванні роботи”, — зазначає Тарас Герман.
Правила зустрічі Героя для перехожих та водіїв
Дуже важливо, щоб кожен для себе розумів, що віддати шану Героєві – це наш обов’язок, адже вони віддали за нас життя. Правила для водіїв та перехожих дуже прості, однак дотримуватись їх вкрай важливо.
Якщо ви чуєте чи бачите наближення траурного кортежу – зупиніться та припиніть розмовляти, в тому числі по телефону. Вийдіть з приміщення чи вашого транспортного засобу та разом з іншими людьми створіть живий коридор. При наближенні кортежу “На щиті” схиліть голову, встаньте на коліна, перехрестіться або прикладіть руку до серця, – розповідають у фонді.
Також у фонді кажуть, що працюють із закладами освіти, адже важливо, щоб майбутні покоління розуміли цінність волі України.
“Коли є можливість, викладачі чи дирекція школи дивиться у чат про час зустрічі бійця, організовує школярів, які із прапорами вшановують Героя. Це потрібно, аби вони знали, який важкий етап проходить наша країна”, — каже Тарас Герман.
Бувають випадки, коли Героя доставляють у прилеглі до міста села, тож там існують також свої правила зустрічей Героїв.
«Кожна ситуація дуже індивідуальна. Зазвичай про загибель бійця повідомляють родину та громаду і керівництво уже доносить це до людей, які встеляють дорогу до батьківського дому квітами або ялинкою, а самі створюють живий коридор і на колінах й з прапором у руках зустрічають Героя. Виходять на такі зустрічі не лише із села, звідки родом захисник, але й із сусідніх, адже зазвичай усі між собою знаються та хочуть вшанувати Героя», — додає комунікаційник-волонтер місії «На щиті» із Тернополя Юрій Кулик.
Розуміємо, що кожен Герой має повернутись у батьківський дім
Зараз у волонтерів уже напрацьована схема роботи, однак починали з евакуацією тіл вони ще у 2022 році, і все було не так уже й легко, кажуть організатори місії.
“До повномасштабного вторгнення у нас був “Логістичний центр допомоги бійцям АТО”, а вже з 2022 року ми знову відновили свою роботу але вже з нахилом на евакуації, адже було багато запитів від рідних про безвісти зниклих бійців. Ми були у найгарячіших точках фронту і в один момент я прийняв для себе рішення залишитись у Бахмуті і координувати роботу вже звідти. Уже там я спілкувався з бійцями, співпрацював з госпіталями, щоб знайти усіх, кого вважали зниклими. Тоді й постала гостра потреба у транспорті, щоб ми могли із Сходу доставити бійця додому на Захід. Ми організували збір, і так в нас з’явилось перше авто, а потім і наступні”, – розповідає Тарас Герман.
Часів Яр став найважчим етапом у діяльності фонду
До повномасштабного вторгнення у волонтерів було розуміння евакуації, однак це не було так масово, як стало після лютого 2022, тож усього потрібно було швидко навчатись. Великим та сумним вишколом став удар по Часовому Яру, після якого бійців для евакуації були десятки.
“Дуже складний період, оскільки кількість загиблих була велика. Тоді приліт стався по гуртожитку з бійцями, які тільки у нього заселились день перед цим. Розкопки тоді тривали чотири дні, а ще складнішим був етап ідентифікації. Ми десь за тиждень лише усіх змогли розпізнати і доставити по домівках, на жаль, «На щиті». Ось так ми без досвіду отримали важкий урок, де потрібно було швидко вчитись, адже реалії дуже страшні”, — пригадує координатор.
Авто курсують по всій Україні
Доставляють бійців до кожного куточка України, щоб усі були вдома. Бувають випадки, коли транспортують не тільки зі Сходу на Захід, але й навпаки.
“До прикладу таке трапляється, коли ДНК-експертизи проводять тут, а тоді вже після ідентифікації доставляють додому на Схід, адже ситуації бувають різними, а у нас тут більше можливостей для впізнання”, — додає Тарас Герман.
Зараз у фонді є 6 автомобілів, які призначені для транспортування Героїв. Як розповідають волонтери, бувають дні, коли усі вони зайняті на виїздах і усвідомлення цього найстрашніше.
«Хочеться, щоб у нас не було такої роботи, але реалії війни дуже жорстокі, на жаль”, – каже Юрій Кулик.
Волонтери щоразу повертаються додому після кожного транспортування бійця і готуються до наступного дня і нового траурного супроводу. Юрій Кулик мріє, коли автівки місії «На щиті» зупиняться на стоянці без роботи. Однак зараз розуміє, що це неможливо. Поруч з його будинком завжди стоїть авто, щоб зібратись та поїхати, як тільки буде потреба. Адже полеглих військових вдома чекають рідні і близькі, аби вшанувати та гідно провести в останню дорогу.
Тетяна Бакай
Фото авторки та Юрія Кулика
ФОТО ТИЖНЯ
