Врятував побратимів, а сам загинув: на Прикарпатті попрощалися з бійцем, який нишком втік зі США на війну (ВІДЕО)

На Прикарпатті попрощалися з бійцем 67-ї окремої механізованої бригади Михайлом Яворським. Він мав шанс вціліти в тому фатальному бою, але вивівши з-під обстрілів двох поранених побратимів, повернувся назад до своїх, під вогонь. У перші ж дні великої війни він приїхав зі Сполучених Штатів захищати батьківщину, залишив там дружину, 5-річну доньку, високооплачувану роботу, йдеться у сюжеті ТСН.

Жалобний кортеж у Богородчанах люди зустрічали навколішки. Михайла Яворського більшість особисто не знала, але прийшла подякувати за його подвиг. Михайло служив у 67-й окремій механізованій бригаді, створеній на базі підрозділів добровольчого корпусу “Правого сектору”. Загинув у бою під Кремінною, на Луганщині під масованим артобстрілом ворога.

“Він ще встиг вивести двох важкопоранених контужених хлопців на запасні позиції, і він повернувся назад. Він міг залишитися, але повернувся”, – розповідає військовий капелан.

Позивний “Чикаго” мав недарма – більше половини свого життя 42-річний Михайло Яворський прожив у Сполучених Штатах. Мав американське громадянство та престижну високоплачувану роботу програміста, але від початку повномасштабної війни нишком від рідних поїхав боронити батьківщину.

“Нас так виховували батьки. Він хотів зробити це ще 2014-го. Але мама і дружина дізналися та змогли зупинити. Тому цього разу він нікому нічого не сказав. Нас якраз тоді не було в Чикаго, подорожували. Він зібрав валізку і одразу на наступний день поїхав”, – розповідає сестра Зоряна.

“Він жив Україною кожен день. Він знав про Україну все. Його донька для нього була весь світ, і я не уявляю, як він міг її залишити… Ось що це для нього значило”, – додає мама чоловіка.

Навіть хвороба не стримала його.

“Густа кров, і він був на кроворозріджувальних уже 5,5 року. Водночас у нього перша група, мінус кров – він добре усвідомлював, чим йому це загрожує. І я не думала, що він поїде. Війна почалася 24-го, 26-го він полетів до України”, – додає жінка.

Він розумів, що великої війни з окупантом Україні не уникнути, кажуть рідні. Тож заздалегідь почав ходити до спортзалу, аби тримати себе у формі. Зі зброєю знайомий ще з юнацьких років – щоб безкоштовно вчитися в одному з найкращих американських вишів, він 4 роки служив в армії НАТО.

“Я дуже хвилювалася, що в України немає шансу. Як така маленька Україна зможе вистояти перед таким великим ворогом. Він казав, що Україна ще покаже Росії такого прочухана, що вона десятиліттями буде оговтуватися від того”, – додає сестра.

Його перший командир Сергій Волошин каже, що це був один із найвмотивованіших бійців. У багатьох питаннях фори навіть 20-річним давав.

“Він себе позиціонував як українець, не американець. Він чітко розумів, куди він приїхав, розумів, що це війна, можливо, із дорогою в один кінець. Він до того був готовий. В нього вдавалося зщарядити енергією решту людей”, – розповідає командир.

Він був упевнений, що Україна переможе, і мріяв разом із дружиною та донькою повернутися сюди й відновлювати зруйновану ворогом батьківщину. Поховають Михайла Яворського у Сполучених Штатах – так вирішили рідні. Мати сподівається, що посмертно сина удостоять звання Героя України.