Зараз триває показ 24-серійної поліцейської комедії “Майор Сковорода”. Це серіал про нестерпного шефа Андрія Сковороду та його не менш некеровану команду новачків, яким потрібна нянька, а не суворий бос. Головну роль виконує Андрій Ісаєнко, а режисером серіалу став уродженець Івано-Франківщини Мирон Латик. В ексклюзивному інтерв’ю для Galka Мирон розповів про сучасне серіальне життя країни та поділився цікавими фактами про зйомки нової комедії.
– Мироне, дякуємо що знайшли час для розмови, маючи такий щільний графік роботи. Розкажіть, з чого почалася робота над новим комедійним серіалом?
– Телеканал ICTV2 давно хотів щось комедійне, зокрема, поліцейську комедію. Хотіли бачити в центрі нового проєкту “свого” героя та додатково команду навколо нього, тож з цього й почалася наша робота понад рік тому.
– Ви згадували, що ситком у класичному розумінні, як «Друзі» чи «Теорія великого вибуху», ви раніше не робили. Які референси чи формати вам були ближчі?
– Серед сучасних ситкомів мені імпонує «Силіконова долина». Хоча наш проєкт має дещо іншу структуру: сюжет не обмежується павільйонними зйомками, є простір для «життя поза декораціями». Досі ми не працювали з комедією суто в ситкомівському стилі. Якщо говорити про орієнтири для нашого проєкту, то близьким і зрозумілим для нас став “Хаус”. Особливо з третього сезону, коли герой збирає команду з різношерстих «шалопаїв». Щоправда, у нас все ж таки більше гротеску, на відміну від «Хауса», який більш реалістичний. Ми свідомо робимо більший акцент на комедійності, тому за атмосферою дуже відрізняємося.
– Чи були актори, яких одразу розглядали на певні ролі?
– Я вірю в кастинг, і вважаю, що краще дозволити актору бути собою, аніж мучити всіх, роблячи нескінченні дублі. Найкраще – писати роль під конкретну людину. Наприклад, Ісаєнко спочатку розглядали на роль Будяка – такого здорового «лося», що всього боїться і якого контролює мама. Але він пробувався і на інші ролі, і виявився дуже гнучким. Він чудово підійшов для цієї історії: відкритий, любить веселість і творчі пустощі. Тож його погодили на головну роль майора Сковороди.
Ми стикнулися з тим, що в певному віці бракує самоіронічних акторів – таких, щоб були водночас і маскулінні, і здатні над собою покепкувати. Натомість у нас є тенденція до пафосу: всі прагнуть бути героями – Довбушами, Джонами Віками. Багато хто бояться самоіронії, остерігаються бути смішним. Ісаєнко – ні.
Щодо інших акторів, то теж цікаві історії. Наприклад, Цвєлікова з’явилася випадково, але це було пряме влучання. Вона була просто прекрасна, якась дивовижна. І це її вміння, напевно, вразило ще до початку зйомок. Микита також чудово вписався в команду, добре працює з персонажем.
– Були якісь курйозні або складні моменти з акторами під час кастингу чи підготовки?
– Чого тільки варте перевтілення Ісаєнка в жіночий образ. Я чомусь уявляв, що ми створимо з нього витонченішу жінку, а натомість вийшов колоритний двометровий трансвестит. А той величезний силіконовий бюст важив чи то п’ять, чи то всі сім кілограмів. Ми довго шукали туфлі 45-го, вже ношеного розміру – таких ніде не було. Зрештою, їх знайшли через ЛГБТ-спільноту. Я мріяв про яскраво-рожеві, кольору фуксії, а доступні були лише чорні (сміється. – ред.). До того ж пасмурна погода псувала атмосферу сцени – так хотілося сонця, яскравих квітів. Але Ісаєнко на все це легко погодився – він любить такі експерименти, це ж усе питання самоіронії.
– Лілія Цвелікова казала, що зйомки були схожі на родео. Як би ви описали виробничий процес?
– Справді, подій у кожній серії чимало, все розвивається гіпердинамічно, насичено сюжетними поворотами. Виробничий графік був настільки щільним, що нам доводилося буквально «ділити» акторів. Наприклад, Ступка міг заскочити до нас лише на годину-півтори – ми встигали відзняти його великі плани, і він одразу ж вирушав на інший проєкт, «Митець». У Товстолєс паралельно тривали концерти. Цвєлікова мешкає за Броварами, тож її логістика теж додавала клопоту… Тому знімали надзвичайно швидко, практично без права на численні дублі. Одна зі змін виявилася просто непідйомною – 56 сторінок тексту! Це був справжній подвиг для всієї команди. До того ж Ісаєнко саме тоді захворів і половину серії відпрацював із сиплим голосом.
Особисто для мене знімальний процес – це незмінний стрес. Прагнеш одного, а воно, буває, вперто не виходить, і тоді починається процес домовленостей – із самим собою, з обставинами, з усіма навколо. Це вічна низка компромісів, що страшенно дратує і виснажує.
– Попри складнощі виробництва, зйомки комедії не могли обійтися і без веселощів?
– Смішний випадок стався, коли ми знімали сцену з Будяком на велосипеді, бо актор, виявилося, абсолютно не вмів їздити. Микита якось розігнався, потім на спуску з гірки кинув кермо і гепнувся, ледь не збивши оператора. На щастя, камери ми розставили так, що сам момент падіння в кадр не потрапив.
– Цікава назва серіалу – «Сковорода». Чому саме вона?
– Це прийшло від каналу ICTV2. У нас був пул назв, ми хотіли зробити омаж на «Скажених псів» Тарантіно – «Ліниві собаки» чи «Ліниві пси». Ця назва навіть є в тексті, один раз зустрічається. Коли запустили промо про «Сковороду», творці від каналу сказали, що буде багато цитат зі Сковороди.
– Чи задоволені ви фінальним результатом? Були моменти, які довелося змінити чи вирізати?
– Дуже. Я сам робив фінальні нарізки, і до них була мінімальна кількість правок. Були коментарі від каналу, що це смішно, це дуже смішно, і це теж новий досвід. Але, знову ж таки, якісь речі, які я б робив більш грубо, більш вульгарно, порізали, бо аудиторія до такого не готова. Наприклад, була смішна серія, де Будяк протягом довгої сцени блює в туалеті на фоні. Я це розклав поміж фразами, і воно створювало такий сюрреалістичний фон, коли жарт повторюється не другий, а сьомий раз, це виглядало абсурдно. Нас попросили це прибрати.
– Актори імпровізували на майданчику?
– Цвєлікова багато придумала. Наприклад, фраза «позатікались всі» – це її. Коли ти знаходиш персонажа через кастинг, коли влучаєш, він тоді починає жити. Лілія промову собі придумала в серії з футболістами, десь знайшла інформацію і виписала два великі абзаци тексту, швидко вивчила за три хвилини.
– Чи є думки про другий сезон? Історія виглядає відкритою.
– Хочеться. Принаймні, акторам точно. І хочеться написати. Не факт, що хочеться знімати, можливо, щось доросліше, але війна…. Та ми продовжуємо жити і триматися.
ФОТО ТИЖНЯ
