Сергій Жуковський – 42-річний ветеран російсько-української війни. Він вступив до ЗСУ навесні 2022, коли росіяни окупували його рідне місто на Запоріжжі. Воював у десантно-штурмових бригадах, пройшов десятки боїв. Під час служби чоловік отримав поранення, внаслідок якого втратив обидві руки. протези на руки
Про історію чоловіка, який проходить реабілітацію в Івано-Франківську, вчиться користуватися новими протезами і до чого тут досвід США, розповідає Галка.
Жуковський родом із міста Токмак, що у Запорізькій області. Має дружину та двох синів: старшому – 15, меншому – 10. До війни чоловік займався ретро-мототехнікою: ремонтував, відновлював та виготовляв різні запчастини до старих мотоциклів. Вів свій YouTube-канал, де має близько 7 000 підписників.
Але у лютому 2022 життя Сергія змінилося: в його рідне місто прийшла війна. Токмак з перших днів повномасштабної війни знаходиться в окупації. У Сергія там залишилося все: бізнес, будинок, господарство. Родину чоловік зміг вивезти на Львівщину, а сам вступив у Збройні Сили.
Спочатку воював у складі 80-ої бригади десантно-штурмових військ, пізніше – у 82-ій окремій десантно-штурмовій. Відбивав наступ ворога у Харківській, Донецькій та Луганській областях. Під час служби мав два поранення. Перше – у серебрянському лісі під Кремінною. Осколок відтоді ще досі залишиється у тілі чоловіка, десь ближче до куприка.
А друге поранення сталося під час бойового злагодження. Чоловік проводив навчання з особовим складом – не довірив складну до виконання вправу новобранцям й зробив все сам. Та вибухівка в його руках спрацювала раніше часу. З яких причин – невідомо. Чоловік вижив, та втратив дві руки.
Далі – тривала реабілітація, під час якої захисник потрапив у державний реабілітаційний центр “Галичина”. Протезистка розповіла йому про програму від США, в рамках якої чоловік міг отримати нові функціональні протези та набратися досвіду користування ними. Попередила – відбір може бути тривалим, але очікування варте того.
“Деякий час ми стояли в черзі, бо купа бюрократичних питань, різних проблем… І не знаю яким чином, але протезистка сказала, що треба, щоб ми попали на цю програму, бо приїдуть найкращі фахівці ділитись досвідом”, – пригадує Сергій.
Найкращий досвід – з США
За новою американською програмою від Protez Hub та Enhancing Skills for Life перші п’ять пацієнтів з цілої України змогли отримати сучасні протези. Завідувачка центру фізичної та реабілітаційної медицини Івано-Франківської Обласної клінічної лікарні Катерина Загородня розповіла, що в ході цієї програми в Івано-Франківськ прибула делегація з США: ерготерапевти (спеціалісти, які забезпечують максимальну незалежність в повсякденному житті людей, які втратили важливі для життя навички), протезисти та американці без обох верхніх кінцівок. Тут вони організували навчання і обмін досвідом з групою українських колег.
А разом з п’ятьма пацієнтами, були на навчанні їх рідні – для того, щоб ті теж навчилися адаптовувати своїх родичів та допомагати їм надалі.
“Цей візит насправді для нас дуже важливий і він був дуже інформативним, бо такого ми ще не бачили. Наші гості, американські ерготерапевти, самі є людьми з ампутаціями двох верхніх кінцівок, і вони повністю пристосовані до життя. І для нас, і для наших пацієнтів такі історії дають мотивацію, що можна жити далі”, – розповідає Загородня.
Ерготерапевтка, виконавча директорка проєкту Enhancing Skills for Life Шон Джонсон розповіла Галці, що схожі заходи вони проводять у США вже 20 років. З колегами займається просвітницькою діяльністю для людей з ампутаціями, проводить багато онлайн-івентів та різних воркшопів. Проте Шон Джонсон вирішила, що буде набагато ефективніше, якби вони приїхали й показали свої навички людям безпосередньо в Україні:
“Наш майстер-клас триває 3-4 дні й називається “Навички для життя”. Ідея його в тому, щоб об’єднати людей, які живуть з ампутаціями. Щоб вони могли поділитися своїми навичками: як вони живуть, одягаються, миються, ходять в туалет, їдять. І все без сторонньої допомоги. У нас є гарні результати, і ми раді ними поділитися з українським народом”, – розповідає Шон.
Ерік Нельсон – один з американських гостей, який користується протезами на обидві руки вже понад 13 років. Сьогоднішні навички чоловіка дозволяють йому стріляти з автомата, взимку кататися на лижах, а влітку – на водних лижах, грати в баскетбол. Тож своїм прикладом хоче показати травмованим українцям, що вони не в безвихідній ситуації:
“Я приїхав сюди, бо знаю, як це, коли ти втрачаєш кінцівки. Тобі здається, що ти з цим один, що ніхто не переживає подібний досвід. Я знаю, наскільки допомагає, коли ти бачиш інших людей з протезами, і як ви обмінюєтесь досвідом, різними навичками й знаннями”, – каже Ерік.
Разом з Еріком у Франківськ приїхали ще кілька американців без верхніх кінцівок. Це дозволило передати безпосередній досвід більшій кількості українців.
Довгоочікувана змога – почухати ніс та потилицю протези на руки
Вже в перший день програми у воїна Сергія Жуковського зняли гіпсові зліпки культі, наступного – зробили великі силіконові вставки всередину протезу, а в останній день допізна все “клеїли” докупи.
“Ну, це ще не остаточний варіант, він ще буде дороблятися й перероблятися. А потім разом з протезистом ми вже усунемо всі недоліки…Перший раз мені вділи цей протез, показали його, а потім сказали: “Знімай”. Я одягнув його ще два рази вже сам, й додому повіз у пакеті“, – ділиться про швидке, але зрозуміле навчання ветеран.
Він розповідає, що перші враження від користування американським протезом дуже гарне. Найперше радіє, що нарешті може почухати собі ніс і потилицю, бо раніше це було дуже проблемно.
“Я майже з першого разу зрозумів, як треба правильно одягати протез. Попередньо в мене був досвід, я дивився, як хлопці працюють з такими “штуками”. Цікаво, що в цих протезах змінюється кут згину кисті. Такої функції у тих протезів, які я бачив у інших хлопців – немає. І взагалі: протезів я бачив багато, але саме таких, сучасних і функціональних – ні в кого”, – каже Сергій.
Зараз Сергій активно навчається володіти новими протезами. А думками вже розвиває свою нову справу, навички для якої отримав на бізнес-тренінгу для ветеранів.
Каже – найбільше мріє дати своїм дітям все, чого вони хочуть і заради синів він не збирається зупиняти свою боротьбу.
Читайте також: В Івано-Франківську дискутували про безбар’єрність та якість інклюзії міста (ФОТО)
ФОТО ТИЖНЯ
