Виявити по зовнішніх симптомах: що таке інсулінорезистентність, розповідає франківська ендокринологиня Вікторія Петрів

26 Лип, 2024 12:14

Поділитись публікацією

Виявити по зовнішніх симптомах: що таке інсулінорезистентність, розповідає франківська ендокринологиня Вікторія Петрів

Інсулінорезистентність є поширеною проблемою у світі, особливо в країнах, де у населення високий середній рівень ожиріння та сидячого способу життя. Цей стан виникає, коли клітини організму не можуть ефективно використовувати інсулін для поглинання глюкози з крові. Вчасне виявлення інсулінорезистентності дозволяє запобігти серйозним захворюванням у майбутньому.

Про це читачам “Галки” розповіла ендокринологиня Вікторія Петрів з лікувально-діагностичного центру “Мед-Атлант” в Івано-Франківську. Говоримо про важливість інсуліну в нашому організмі, причини інсулінорезистентності, симптоми цього стану та його лікування.

– Яку функцію в нашому організмі виконує інсулін?

– Інсулін – це гормон підшлункової залози, який працює задля того, щоб утримувати нормальний рівень глюкози в крові. Іншими словами можна сказати, що він допомагає у зниженні рівня глюкози в крові. Глюкоза – це є основне джерело енергії, наші клітини живляться цією енергією. Інсулін допомагає завести глюкозу всередину кожної клітини.

– Що таке інсулінорезистентність?

– Інсулінорезистентність – це стан, коли тканини організму не чутливі до гормону інсуліну. А якщо вони не чутливі, це означає, що інсулін не може виконувати свою функцію, тобто він не може завести глюкозу всередину клітини. Якщо з цим нічого не робити, то наші клітини виснажуються. Глюкоза, замість того, щоб потрапити у клітину, починає накопичуватись у кровотоці. Якщо цей стан не корегувати, то рано чи пізно це призводить до переддіабету, а у майбутньому – до цукрового діабету другого типу.

– Що підвищує ризики розвитку інсулінорезистентності?

– Є люди, які знаходяться у групі ризику щодо інсулінорезистентності. Це ті, хто мають надмірну вагу тіла, ведуть малорухливий спосіб життя, мають сидячу роботу, проблеми з артеріальним тиском – тобто регулярно підвищується артеріальний тиск, люди з високим рівнем холестерину. І ті люди, які мають спадковий анамнез по цукровому діабету чи ожирінню.

А ще якщо погано харчуються – коли у раціоні велика кількість швидких вуглеводів, фастфудів, солодкі напої, шкідливі звички.

– За якими симптомами людина може самотужки запідозрити наявність цього стану?

– Дуже цікаве і важливе питання, адже сам пацієнт найперше може зрозуміти, чи все гаразд.

Перше, на що ми звертаємо увагу, це обʼєктивні зовнішні показники. Людина може в домашніх умовах виміряти об’єм (окружність) своєї талії. У жінок вона має бути до 80 см, у чоловіків – до 94 см.

Наступне – співвідношення об’єму талії до об’єму стегон. У жінок це співвідношення має становити до 0,85, а у чоловіків до 0,95. Характерним може бути абдомінальний тип ожиріння, тобто коли жирова тканина більше скупчується у ділянці живота.

Також можемо бачити наявність темних плям коричневого кольору на шкірі, найчастіше локалізуються на шиї, в області пахв

Якщо з тиском є постійні проблеми чи з холестерином.

І по таких зовнішніх симптомах людина може оцінити свій стан.

– Як клінічно діагностують інсулінорезистентність?

– Найперше ми звертаємо увагу на зовнішній вигляд – об’єктивна оцінка людини. За допомогою лабораторних досліджень обстежуємо аналіз крові на глюкозу, інсулін, глікований гемоглобін, індекс НОМА, призначаємо ліпідограму. Можемо зробити УЗД органів черевної порожнини.

– І як лікують інсулінорезистентність?

– Дуже люблю це запитання. Насправді з лікуванням, то з однієї сторони все дуже просто, а з іншої – складно. Бо чарівної таблетки, яка вилікує інсулінорезистентність, немає. Все завжди починається зі зміни способу життя.

Перше – фізична активність. Вона є обов’язковою складовою. Це має бути регулярна, щоденна фізична активність. Ходьба, біг, велосипед, плавання, будь-що, що комфортно. Але хоча б кожного дня, наприклад, ходьба 30 хвилин.

Друге – харчування. Воно відіграє дуже-дуже велику роль в контексті інсулінорезистентності. Має бути якісне, збалансоване та повноцінне харчування. Особливу увагу потрібно звертати на мінімізацію продуктів, які мають високий глікемічний індекс, які дуже швидко підіймають рівні глюкози у крові: швидкі вуглеводи, фастфуд, солодкі газовані напої.

Потрібно усвідомлено ставитися до їжі. І не забуваємо про водний баланс. Варто пити не соки, не солодкі напої, а просту воду.

Третє – це сон. Він має бути якісний, повноцінний і не менше 7-8 годин.

І останнє – мінімізація стресу, що в наших умовах зараз дуже важко зробити.

– Чи поширена інсулінорезистентність на Івано-Франківщині? Чи часто її діагностуєте у своїх пацієнтів?

– Насправді важко відділити Франківщину чи іншу область від загальної картини. Загалом, так, проблема є досить поширеною і вона, скажімо так, набуває все більше обертів. Можливо, це пов’язано з тим, що спочатку був “ковід”, а тепер війна, більше людей перейшли на дистанційну роботу. Менше фізичної активності, більше стресів.

– Чи існує профілактика?

– Так, профілактика існує. І вона досить легка. Кожна людина має правильно харчуватись – якісно і збалансовано. Займатися своєю фізичною активністю. Має бути режим сну, режим відпочинку, режим праці. Тобто це все має бути збалансовано. І обовʼязково стежити за своєю вагою.