«Я був дуже закритий»: як реабілітаційний центр 50 полку повертає бійців до життя (ФОТО)
Реабілітаційний центр 50 полку НГУ на Прикарпатті — це простір, де військові та ветерани повертають контроль над тілом, думками й життям. Центр створили з нуля самі ж військові та ветерани.
Про це пише «Галка» з посиланням на Західне територіальне управління Національної гвардії України.
Для Олега Бобика ці заняття — не новина. Два роки тому він отримав важку контузію. Наслідки були серйозні: заїкання, проблеми зі сном, замкнутість, психологічні розлади.
«Я був дуже закритий. Не міг нормально спати, не хотів ні з ким спілкуватися. Зараз усе інакше — я вже нормально можу жити, говорити з людьми», — ділиться Олег.
Повернутися до нормального стану допомогли психологи й спорт. Сьогодні він знову на службі. Коли дізнався, що побратими відкрили власний реабілітаційний центр, без вагань прийшов сюди — вже не як пацієнт, а як людина, яка хоче підтримати інших.
«Людина має сама зрозуміти, що їй потрібна допомога. Не закриватися в собі. Бо коли закриваєшся, в голову лізуть неправильні думки. Хтось починає пити, хтось — шукати інші шкідливі виходи. А тут є вибір — і можливість зайнятися собою», — говорить він.
Реабілітаційний центр 50 полку створили з нуля самі ж військові та ветерани. Шукали меценатів, проводили благодійні аукціони, збирали матеріали. А далі — у вільний від служби час власноруч розчищали територію, будували, ремонтували, облаштовували простір так, щоб він був не лише функціональним, а й доступним.
«У нас всюди продумана безпека: кнопки виклику в туалетах, адаптивний душ. Якщо, не дай Боже, хтось впаде чи стане зле — допомога буде одразу», — розповідає офіцер 50 полку НГУ Руслан Павлов.
Сьогодні центр пропонує повний спектр реабілітаційних послуг: масаж, мануальну терапію, фізіо- та кінезотерапію, лікувальну фізкультуру, адаптивний спорт і роботу з психологом. Головний принцип — індивідуальний підхід до кожного військового.
«Ми завжди відштовхуємося від того, що людині ближче. Якщо їй подобається спорт, наприклад футбол, ми підлаштовуємо терапію під це. М’яч, рух, інтерес — усе працює на відновлення», — пояснює фізичний терапевт Олександр Цибенко.
Для ветерана Юрія Сорочинського робота цього центру — це насамперед підтримка людей. Після поранення та ампутації він уже не зміг повернутися в стрій, але зв’язок із побратимами залишився надзвичайно важливим.
«Тут всі свої. Ми разом служили, разом воювали. Це не лише фізична, а й моральна реабілітація. Тут друзі, підтримка, розмови. Кожен має свої проблеми, і ми допомагаємо один одному», — каже Юрій.
Командир 50 полку імені Семена Височана Нацгвардії України Вадим Ліневський каже, що хотілося б розвиватися далі: басейн, нові напрямки реабілітації, творчі заняття.
«Ми хочемо поставити великий екран, запрошувати спеціалістів, ліпити з глини. Все обмежується лише фантазією», — говорить він.
Реабілітаційний центр створювали для своїх, але двері тут відкриті для військових і ветеранів усіх підрозділів, а також для цивільних з інвалідністю.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
