Володимир Сірко повертаючись додому з чергового завдання, де разом із побратимами очищав від вибухонебезпечних предметів прифронтові території, у нього завжди була одна думка: “Ще один крок до безпечного майбутнього”.
Про це пише “Галка” з посиланням на ДСНС.
Тоді на Херсонщині, під час виконання службового завдання, він отримав важке поранення. Йому, відірвало руку та понівечила обличчя.
“Я пам’ятаю, як усе сталося: різкий вибух, темрява, біль і хаос… Спершу подумав, що це кінець. Але броня і захисні окуляри врятували моє життя. А ще ті, хто був поруч. Мої колеги-медики швидко надали допомогу, зробили все, щоб врятувати мені життя”, – згадує Володимир.
Для Володимира життя поділилось на “до” та “після”. Проходження дев’яти місяців реабілітації.
“Було важко дивитися на себе в дзеркало і думати, що я більше не зможу робити те, що люблю. Але мій син говорив: “Тату, ти мій герой! Я хочу бути, як ти!” Це надихало”, — ділиться сапер.
Його підтримували колеги, які стали другою родиною. “Колектив лікує”, — зізнається Володимир.
Сьогодні Володимир Сірко знову в строю. Він повернувся до своєї роботи, та навчає інших ризикам мінної безпеки. Його уроки відвідують діти, дорослі, навіть люди похилого віку.
“Я хочу, щоб кожен знав, як діяти, коли бачиш небезпечний предмет. Це може врятувати життя”, – ділиться Володимир.
Його історія почалася ще у 2006 році, коли він став частиною першої піротехнічної групи в регіоні. Перші розмінування складів у Новобогданівці стали його стартом у професії, яка вимагає неймовірної зосередженості й сміливості. А вже у 2015 році Володимир уперше поїхав у зону бойових дій. Станиця Луганська, Донецьк, Авдіївка, Мар’їнка.
А після повномасштабного вторгнення він разом із побратимами працював у найгарячіших точках: Київщина, Харківщина, Донеччина.
Сьогодні Володимир говорить про майбутнє з надією. “Я не шкодую ні про що. Так, шлях був важким, але я маю заради кого жити і працювати. Мій син дивиться на мене з гордістю, і це найбільша нагорода”.
ФОТО ТИЖНЯ
