“Я серед херсонців”: у Франківську провели фестиваль “Вітер нині південний” (ФОТО)
26 вересня в Івано-Франківську у Палаці Потоцьких провели фестиваль Херсонщини “Вітер нині південний”.
Про це пише “Галка” з фестивалю.
На подвірʼї Палацу Потоцьких чути розмови людей, які давно не бачили одне одного, а між столиками з виробами ручної роботи легко впізнати херсонські орнаменти, символи та мотиви степу.
Організаторками фестивалю стали Єлизавета Бабіч та Аліна Стогорнюк. За словами Аліни, ідея виникла раптово — Єлизавета хотіла створити подію, присвячену Херсонщині, а згодом запропонувала долучитися до організації.
“Ми повністю своїми силами протягом чотирьох місяців придумали все, шукали та запрошували людей і планували”, — розповідає Аліна Стогорнюк.
Організаторки кажуть, що фестиваль має стати можливістю показати Херсонщину не лише через новини про війну, окупацію та обстріли, а через людей, традиції, ремесла, кухню та культуру
“Ми хотіли, щоб Херсон знали не лише як місце, в якому все погано, але і щоб люди мали змогу познайомитися з нашими людьми, майстрами, культурою, з нашою їжею — з усім”, — пояснює Аліна.
Організатори створили цей фестиваль, щоб об’єднати херсонців, які нині перебувають в Івано-Франківську та інших містах.
“Ми дуже вдячні Франківську за те, що він нас прихистив і що ми маємо змогу ось так голосно говорити про наш край на Прикарпатті”, — додає вона.
У програмі фестивалю — майстер-класи, ярмарок, гастрономічна зона, фотозони, тату, Таро, зона Херсонського державного університету, представлення Новокаховської музичної школи, а також локація першої допомоги.
Окрему увагу приділили культурній спадщині Херсонщини. На локації “Люди Степу і Волі” ГО “Громадський центр “Нова генерація” представила краєвиди Херсона та області. Серед картин — місця, які нині залишаються на тимчасово окупованій території.
Тут же відбулася зустріч проєкту “Херсон: спільний голос для відновлення”. Говорили про майбутнє Херсонської громади, культурну спадщину, молодь, відновлення та проєкти, які пропонують самі херсонці.
Також можна було відвідати воркшоп зі створення кам’яних вишиванок Нової Каховки — техніки різьблення по сирому тиньку, яку у 1950-х роках розробив художник-монументаліст Григорій Довженко.
“Я люблю, коли щодня я маю щось українське на собі”
Серед учасників фестивалю — херсонка Анна Стадник. Після виїзду з окупації вона певний час жила на Закарпатті, а близько пів року тому переїхала до Івано-Франківська. Тут навчається на реабілітолога в Херсонському державному університеті.
Анна виготовляє силянки, ґердани, макраме, свічки та інші етнічні вироби.
На її столі — прикраси, у яких традиційні мотиви поєднуються із сучасним стилем. Серед них є й силянка з орнаментом, притаманним Херсонщині. Для неї етнічні речі — не лише святковий одяг чи прикраса.
“Я люблю, коли щодня я маю щось українське на собі”, — пояснює майстриня.
На фестиваль вона потрапила після зустрічі херсонців у Франківську, де вперше познайомилася з організаторами.
“Мені здається, це доля”, — каже Анна.
За її словами, такі зустрічі допомагають херсонцям знову відчути дім.
Від механіка до майстра пірографії
На ярмарку свої роботи представляє і Олександр Питько, який родом із Херсонщини. У Франківську він живе майже два роки.
До повномасштабної війни Олександр працював механіком. Пірографією — випалюванням по дереву — почав займатися вже після переїзду.
“У мене нема нічого, все залишилось там: майстерня, дерево, станки… Тому я тут купив випалювач та й випалюю”, — говорить чоловік.
Для своїх робіт він використовує випалювач і паяльну лампу. Часто за основу бере фотографії.
Серед його робіт — портрет військового. Це його син, який понад три роки служить у 42-й окремій механізованій бригаді.
“Я серед херсонців”
Для багатьох гостей фестиваль став не лише ярмарком чи культурною подією, а несподіваною зустріччю з минулим.
Так сталося з Тетяною Озимок. Вона виїхала з Херсонщини у 2022 році. Зараз живе у Львові.
Тетяна розписує скляні ялинкові прикраси. У її роботах — квіти, петриківські орнаменти та символи Херсонщини. Кавун, зокрема, займає серед них особливе місце.
До малювання Тетяна повернулася після переїзду. Каже, що спочатку це стало способом проживати стрес, а згодом переросло у постійне заняття.
Під час розмови вона раптом помічає знайомих. Це її колишні сусіди з Херсонщини, яких вона не бачила вже тривалий час. Жінка розчулюється, на очах з’являються сльози.
Херсон у запахах, кольорах і маленьких деталях
Ще одна учасниця фестивалю — Олена Подченко. Вона родом із Херсона та вже третій рік живе в Івано-Франківську разом із донькою.
У Херсоні Олена почала займатися миловарінням. Тепер продовжує створювати мильні квіти, кавуни, мушлі, пляшечки та інші вироби, які нагадують про південь.
Олена виготовляє їх з мильної основи, яку розтоплює, ароматизує та заливає у спеціальні форми.
Для Олени фестиваль — можливість розповідати про Херсонщину тим, хто знає її переважно з новин.
“Треба знайомити людей з Херсоном, Херсонщиною. Розповідати їм про наше Чорне море, показувати, які у нас добрі, гостинні люди”, — каже вона.
А для самих херсонців, додає Олена, це можливість зустрітися одне з одним.
Саме це відчувається на фестивалі особливо сильно. Люди зупиняються біля знайомих облич, обіймаються, розмовляють після довгої перерви. Для когось це зустріч із колишнім сусідом, для когось — із другом, якого не бачив роками.
А десь неподалік дівчина говорить по телефону із мамою. Серед шуму фестивалю вона вимовляє: “Я серед херсонців”. І в цій короткій фразі — вся суть. У ній чується дім, тепло та затишок.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
