Вже три з половиною місяці світ живе в умовах глобальної пандемії коронавірусної інфекції COVID-19, а в Україні вперше в історії на всій території запровадили загальнонаціональний карантин. Франківський медуніверситет продовжує серію публікацій, присвячених роботі ІФНМУ в умовах пандемії.
Читайте також: Двох прикарпатців до Дня медичного працівника відзначили державними нагородами
Як розповідає доцентка кафедри терапії та сімейної медицини післядипломної освіти, лікар-ординатор відділення терапії івано-франківської міської клінічної лікарні №1 Наталія Позур, від початку пандемії це відділення працює виключно з ковідними пацієнтами. І допомога від інтернів стала дуже в пригоді, йдеться на сайті вишу.
«Маємо від інтернів неоціненну допомогу, — каже доцентка. — Звісно, жодні рішення самостійно вони ще не приймають, але виконують все, що треба. Це і допомога в обстеженні, і в оформленні медичної документації та багато іншого».
Нині в інтернів триває цикл заочного стажування. Йдеться про терапевтичний напрямок та медицину невідкладних станів. Звісно, незалежно від пандемії, вони все одно би проходили цю інтернатуру, але зараз мова йде про роботу в умовах карантину, із захворюванням, з яким ніхто взагалі не стикався, робота з пацієнтами, які є клінічно важкі, стан яких може погіршуватися і треба швидко приймати рішення.
«Вчити юних і вчитися у них дуже цікаво, — каже Наталія Позур. — Вони дуже розумні й позитивні, багато підказують і спонукають до вдосконалення. Прекрасно володіють англійською і підказують джерела, звідки можна брати інформацію, вміють втілювати в життя ідеї. Наприклад, вони прийшли й запропонували спробувати маски для дайвінгу, ми їх замовили. Вчуся в них якимось різним деталям, а ще свободі їхньої думки. Наша кафедра очікує, що наступні інтерни будуть не менш активними й цілеспрямованими».
Нині у відділенні є пацієнти із супутніми хворобами, системними захворюваннями, і це значно ускладнює боротьбу за їхнє життя. За словами Наталії Позур, COVID-19 поводиться по-різному, тому вивести якусь чітку закономірність, як його переносять люди різних вікових категорій, доволі важко.
«У нас були пацієнти з величезним об’ємом ураження легень, які довго були на кисневій підтримці та лікувалися близько 40 днів, це був тяжкий перебіг хвороби, — розповідає вона. — Наразі якось розбирати конкретні клінічні випадки ще рано. Думаю, в майбутньому ми зможемо глибше і повніше викласти наші напрацювання і наші бачення цієї ситуації. Спочатку ми маємо вийти з пандемії, взяти паузу, переосмислити й так підбивати підсумки».
Про специфіку своєї інтернатури розповідає інтерн терапевтичного відділення першого року Вікторія Ружило.
«Як інтерни ми більше допомагаємо, виконуємо допоміжні функції, хоча маємо всі права і бачимо, що нашу думку враховують, — говорить вона. — Маємо відчуття, що нас приймають як колег лікарів. Те, що зараз ми беремо активну участь у боротьбі з коронавірусом, це, безумовно, неоціненні досвід і практика».
Крім Вікторії у відділенні ще працюють двоє інтернів другого року, а також клінічний ординатор іноземець. Він також бере участь у діагностиці та лікуванні. Про їхній досвід — у наступних публікаціях.
«Для мене навчання в університеті й практична діяльність стали моментом «до» і «після», — продовжує Вікторія Ружило. — Абсолютно новим було те, наскільки різною може бути ситуація на папері та на ділі. Наприклад, ми бачимо рентген який показує в рамках вікових змін легеневі поля, а комп’ютерна томографія показує запальні зміни. Буває також, що клінічна картина виглядає так, що людина видужала, а рентгенологічно ситуація інша — ще є пневмонія. Тобто не завжди клінічний стан пацієнта відповідає реальній картині».
Нагадаємо, на початку пандемії для потреб хворих у реанімацію міської клінічної лікарні №1 медичний університет закупив сучасний висококласний апарат «Uvent-T» вітчизняного виробництва. За словами медиків, без цього приладу не обійдеться жодна лікарня, що має відділення інтенсивної терапії, а нині ж киснева терапія необхідна хворим у всіх палатах відділення терапії.
За словами Вікторії Ружило, нині медиків лякає невизначеність і непрогнозованість ситуації, а ще — несерйозне ставлення багатьох людей до заходів соціального дистанціювання.
«Це можна бачити кожного дня ледь не на кожному кроці, — каже Вікторія. — Люди просто не усвідомлюють всю трагічність нинішньої ситуації. А насправді зараз ніхто не може сказати про реальні масштаби пандемії й те, наскільки вистачить медичних ресурсів».
У практиці Наталії Позур перша пандемія була у 2009 році, коли у світі вирував так званий свинячий грип. Тоді МКЛ №1 також була однією з опорних лікарень.
«Думаю, що європейські країни та США вже не будуть економити на медицині, а підуть по шляху Німеччини та Ізраїлю, а як буде в Україні, сказати важко, — говорить науковиця. — Прогрес медицини в Німеччині та Ізраїлі багато в чому пояснюється роботою потужних університетських клінік. Вони здійснюють і навчання, і лікувальну роботу, і впроваджують сучасні наукові розробки. На жаль, у нас реформування охорони здоров’я наразі виглядає як відсторонення науковців. Добре, що наша лікарня уважно прислуховується до науковців і враховує їхню точку зору. Та чи зрозуміють в Україні, що університетські клініки є основою охорони здоров’я, сказати важко».
ФОТО ТИЖНЯ
