Як хронічний стрес змінює психіку українців – пояснює франківський психіатр

У розмові з “Галкою” психоаналітик, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Івано-Франківського національного медичного університету Михайло Пустовойт розповів, як саме постійний стрес впливає на українців.

За його словами, українці вже тривалий час живуть у стані постійного напруження, і це неминуче позначається на психічному та фізичному здоров’ї. Однак ситуація не є однозначною.

“Багато людей вже не зважають на повітряні тривоги чи атаки дронів. Хтось перевіряє пабліки, дивиться, в який район летить ракета — і тільки тоді реагує. Це і є адаптація. Але зворотний бік цієї адаптації — приглушені емоції, блокування переживань, постійне фонове напруження”.

Таке напруження, за словами Пустовойта, не завжди відчувається суб’єктивно. Людина може не усвідомлювати, що перебуває в стресі, але тіло й психіка це “реєструє”. Відповідь організму на хронічну тривогу — гормональні збої, психосоматичні симптоми, втрата здатності концентруватися, навчатися чи засвоювати нову інформацію.

“Людина ніби спокійна, але нічого не хоче — не хоче розвиватися, не хоче вчитися. Це одна з форм внутрішнього вигоряння. У гіршому випадку — це сварки, розриви зв’язків, конфлікти в родині. Напруга, яку не висловлено, виходить у стосунках із найближчими людьми”, — додає він.

Це стосується цивільного населення. Щодо військових ситуація ще складніша. За словами професора, реальні хвилі психічних розладів очікуються після завершення активних бойових дій, коли психіка дозволить собі “відпустити” стан бойової готовності.

“Коли мине пряма загроза, настане момент, коли психіка дасть собі дозвіл зняти цей режим виживання. І тоді вибухне хвиля ПТСР, депресій, суїцидальної поведінки. Ми вже зараз працюємо над програмами превенції. Але масштаб проблеми — це виклик на роки вперед”, — пояснює Пустовойт.

Ще одна велика загроза — зростання залежностей, зокрема серед військових. Через  внутрішнє неприйняття психічної травми багато людей намагатимуться “лікувати” біль алкоголем чи наркотиками.

Професор також відзначає, що людина у стресі може цього не помічати, але напруга все одно проявляється, наприклад, у вигляді гіперактивної діяльності — “я, напевно, ніколи так багато в житті не працював, як під час війни”. Хтось — свариться. Це теж форма виходу напруження. І це, насправді, найгірше — коли люди починають сваритися між собою, бо це напруження виходить у побутові конфлікти, руйнуючи зв’язки між людьми.

Крім того, багато хто зараз просто нічого не засвоює, не має внутрішнього простору для пізнання і розвитку. Людина може виглядати спокійною, але не хоче нічого нового, не хоче розвиватися. Це також наслідок хронічного напруження.

У гіршому випадку з’являються психопатологічні симптоми — депресивні та тривожні розлади. А в перспективі — масові випадки ПТСР.

Читайте повну версію матеріалу, де розповідається про психоемоційний стан українців, студентів-медиків в умовах війни, про те, як підтримувати молодь у часи невизначеності, та чи існує взагалі “здоровий” рівень стресу у період повномасштабного вторгнення.