Підвальне приміщення типової франківської багатоповерхівки у мікрорайоні Каскад ще наприкінці лютого було флористичною студією «Кульбаба» та “МамаФлора”. Тут створювали сотні квіткових букетів і композицій. Та з початком війни цей підвал став одним з найпотужніших місцевих волонтерських центрів: команда з близько 15-ти осіб щодня допомагає наблизити перемогу України, а її захисникам – зберегти життя.
Читайте також: На "Промприладі" планують відкрити перший фудмаркет на заході України
У кожній кімнаті кипить робота – у цивільному житті експерт землеустрою Кирило сортує військовий одяг і взуття, медична косметологиня Таня і терапевтка Ірина поміж високих стелажів формують аптечки на фронт. Поруч пробігає трирічна Олівія – «о, це бронік» – ствердно показує нам дівчинка.
«Це наша командирка, – знайомить Галку з малечею її мама Оксана Олесневич, – вже добре знає, що таке кевлар, каска та інше спорядження».
Оксана, котра до масштабного російського вторгнення керувала одним з проєктів на «Промприлад.Реновація», і її чоловік Віктор нині волонтерять тут щодня.
«Частина нашої команди живе у сусідніх будинках. Десь на третій день війни я дізналася про запит місцевих військових про їхні потреби, опублікувала це в соцмережах, багато людей відгукнулися, і так почалося. Ми якось автоматично «осіли» в цьому приміщенні, власниці квіткової студії Іри і її чоловіка Сергія Олесневич, бо ховалися тут під час авіаударів. Було дуже страшно. Але це відчуття болю, страху – штовхало щось робити. Кажуть, є два інстинкти самозбереження – завмри або біжи. Я б ніколи не завмирала. От ми і почали збирати допомогу», – згадує Оксана.
Ніхто з команди не мав досвіду схожого волонтерства, детально не розбирався у тонкощах військового забезпечення. Що там казати – не всі навіть були знайомі між собою. Та за місяць команда встановила зв’язок з керівниками підрозділів ЗСУ, військовими медиками, техніками. І вже знає, яке спорядження кому потрібне (снайперам – один тип захисту, штурмовикам – інший), що треба купувати, за що не варто переплачувати. Необхідні для бійців речі викуповують за кошти місцевих доброчинців, теж дуже активно долучається діаспора.
«Багатьох, з ким ми нині разом працюємо, навіть не знали до початку війни. Наприклад, нам відправили повний бус амуніції з Франції, на чесне слово…Хтось приносив 5 тисяч доларів США. Просто, бо повірив нам. Так само ми віримо багатьом», – каже Оксана.
За місяць роботи «7 загін» отримав допомоги на приблизно 12 мільйонів гривень. Як грішми, які одразу скеровують на покупку необхідного, так і готовими виробами – ліками, бронежилетами, касками, формою, взуттям, технікою для розвідки та зв’язку, багатьма іншими речима. Це все вже отримали бійці з пів сотні бойових підрозділів.
Особлива увага до медицини. На основі запитів волонтери формують аптечки для військових підрозділів чи госпіталів.
«Часто люди приносять ліки. На початку в аптеках було всього обмаль, тепер вже трохи легше – люди самі купують, реагують на ті запити, які ми поширюємо в Інстаграмі чи Фейсбуці. Дуже багато допомоги від людей, не лише з Франківська, а й з районів. Дзвонять, питають. Досі гостра нестача у тактичних ножицях, сформованих аптечках «натівського» зразка. Завжди актуальні знеболюючі та кровоспинні препарати в ампулах, це даємо у госпіталі», – пояснює Тетяна Худецька.
Зрозуміти, скільки ліків і медичних засобів отримали і передали на потреби за цей час, каже Таня, нелегко. Тонни три, напевне. Пробували прорахувати – оцінили у близько 5 мільйонів гривень. Особливо волонтери гордяться, що їм вдалося дістати понад 100 польових медичних наборів з Швейцарії. Вартість одного – тисяча євро. А врятоване цими засобами життя захисників й годі оцінити.
Наразі кошти – значна, але не найбільша проблема. Важче знайти необхідне спорядження і доставити його в Україну. Речі шукають у Швейцарії, Франції, Англії, США – там, де є спільні знайомі. Не менш важко доставити знайдене в Україну. Деякі пройдені історії розчулюють до сліз.
«Треба було доставити 50 величезних торб з бронежилетами і касками з Чикаго до Варшави рейсовим літаком. В аеропорту з’ясувалося, що ввесь цей багаж на одну нашу людину не можна оформити. Поляки, які це бачили, залишили свій особистий багаж, і оформили на себе. Світ дуже солідарний з нами», – розповідає Оксана.
А ще є надихаюча історія одного з членів команди Володимира Крицуна. Українець з англійським паспортом, успішний шеф-кухар, у перший день війни купив квиток додому. Аби пошвидше потрапити в Україну, 30 кілометрів йшов пішки до кордону і був тут вже 25 лютого. Зараз працює з військовими і залучає допомогу з США.
«7 загін» працює як з цілими підрозділами, так і точковими запитами (на такі, до речі, більшість волонтерських організацій реагують рідше). Пріоритет тим захисникам, хто безпосередньо має вогневий контакт з ворогом.
«Вчора переписувалися з бійцями, яким ми допомогли раніше, вони дивом вийшли з-під облоги під Маріуполем. Вони дуже дякували і написали, що їм скоро прийде зарплата, і хотіли нам у фонд зробити пожертву. Розумієте? Це просто…У нас в офісі чоловіки від цього плакали», – розповідає Сергій Олесневич і додає: «нам не здається, що ми зробили багато. Нам треба ще більше. Коли приходить людина, просить бронік, каску, взуття. А цього не вистачає… Розумієш, що роботи ще дуже багато. Цим зранку до вечора і займаємося і не плануємо спинятися», – резюмує чоловік.
А ще волонтерів надихає загальна зміна українців в тилу. Представників влади в тому числі.
«Для себе зробив висновок, що ця війна змінила людей. Вони об’єдналися. У дорозі видно – силовики, прикордонники, митники розуміють, що роблять спільну роботу. Те, що раніше було бюрократично ускладнено, шукалися зачіпки – зараз все спростилося, на рівні довіри. Є сприяння волонтерам від силовиків і влади. Бо ми всі люди на світлій стороні», – зазначає Тарас Троценко, який курує доставку і зустріч вантажів з-за кордону.
«7 загін» нещодавно зареєстрували офіційно. Тож у них з’явилося більше можливостей бути ефективнішими і прозорішими в роботі.
«Я впевнена, жоден воїн на лінії вогню, не хоче зараз бачити гарні картинки в Інстаграмі, як люди тут п’ють каву. Вони хочуть бачити українців, які боряться в тилу і солідарні з ними. Боряться кожен на своєму фронті. Хтось виходить на мітинги, хтось інформаційно, хтось бере участь у кібервійні, хтось волонтерить, хтось платить податки, хтось виховує дітей, які будуть відбудовувати цю країну. Вони точно хочуть бачити українців, які кожного дня боряться в тилу. Жоден воїн не скаже це на камеру, але це дуже важливо. Якщо ми перестанемо це робити, вони не зможуть виграти, не зможуть забезпечити нам мирне небо», – підсумовує Оксана Олесневич.
Стежте в Інстаграм за «7 загоном» https://www.instagram.com/squad_7.cf/ та комунікаційницею команди Оксаною Олесневич https://www.instagram.com/ko._ko/
Команда «7 загону»:
Віктор і Оксана Олесневич та їх донька Олівія, Тетяна Худецька, Іра Терешко, Кирило Обладан, Тарас Проценко, Максим і Юля Голубєв, Сергій і Ірина Олесневич, Володимир Крицун.
Підтримати «7 загін» можна так:
Приватбанк
4731 2196 1245 2072
Олесневич О.І.
Монобанк
5375 4141 1529 7920
https://send.monobank.ua/9PsYQ6axwJ
Валютний рахунок EUR
BENEFICIARY
OLESNEVYCH OKSANA, 76000, Ukraine,region Ivano-Frankivska,city Ivano-Frankivsk,village Vovchynets,lane Kliuchnyi,building 7,flat 105
IBAN – UA953052990000026207883940622
ACCOUNT
Рахунок отримувача – 5169360007997012
BANK OF BENEFICIARY
Банк отримувача – JSC CB PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
SWIFT CODE/BIC: PBANUA2X
CORRESPONDENT ACCOUNT
Рахунок банку отримувача в банку-кореспонденті – 623-160-5145
INTERMEDIARY BANK
Банк-корреспондент – J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY
SWIFT CODE/BIC: CHASDEFX
Криптовалюта
Гаманець USDT (в мережі Tron (TRC20):
TUV4LToH9Uh7X4FHvVV3xRWnz62RRRzXos
Гаманець Bitcoin:
1BjeEGRLRtajcFVz7i86pGQQmoxnCZ1zAr
Ethereum:
0x36ea3d5ec8600e44fe017b1cc89377e96ff81efc
ФОТО ТИЖНЯ
