Як Китай все ще планує захопити світ? – думка (ВІДЕО)

Автор: Вадим Войтик

27 Sep, 2022 12:32

Поділитись публікацією
Як Китай все ще планує захопити світ? – думка (ВІДЕО)

Історія Китаю, Піднебесної імперії знала і періоди розквіту, і занепаду. Китайська цивілізація розвивалася фактично паралельно нашій, індоєвропейській. І якщо навіть в Афганістані, хто б міг подумати, можна знайти залишки грецької культури, то Китай – просто інша планета.

Китайські імператори так боялися зовнішніх впливів, що століттями держали країну закритою. Це дозволяло тримати купи власне населення і тим самим цементувати свою владу. Навіть знаменита китайська стіна була збудована в першу чергу не для захисту від монголів, а для того, аби піддані імператора не порозбігалися.

П’ять тисяч років самодостатній і закритий Китай вибудовував гегемонію принаймні на південно-східну Азію. На початку XVIII Китай був найрозвиненішою країною світу, і начебто складав  35% світового ВВП. Економіка Піднебесної сумарно в 2,5 рази перевищувала економіку Західної Європи!

Тоді західний світ був зачарований і захоплений Сходом. Європейці відкрили і полюбили чай, прянощі, пахощі, порцеляну і шовк. Економіка Китаю, як і зараз, розквітала за рахунок експорту цих екзотичних товарів, при цьому європейці могли купувати чай і шовк тільки за срібло, і тільки в одному порту – Кантоні (Гуанджоу), оскільки решта Китаю була закритою для “заморських варварів”.

 

ГОЛОВНИМ стратегічним товаром Китаю був чай. У Британії за одне покоління (30 років) чай став невід’ємною частиною культури Британської Корони. І за деякий час практично все срібло Британії йшло на імпорт китайського чаю.

Англійці шукали чим замінити оплату сріблом, але Китай був складним торговельним партнером і не йшов на компроміси. Змінив ситуацію опіум, який за короткий період перетворився на найбільш імпортований Китаєм товар.

Імператор усвідомив опіумну проблему занадто пізно, коли Китай зіткнувся із загрозою національного масштабу – тотальною наркозалежністю. У 30-х роках XIX століття наркотрафік опіуму в Китай досяг 5000 тон у рік.

Зрештою влада Китаю британський опіум забанила, Британія розпочала спеціальну військову операцію, відому як Опіумні війни. У підсумку Піднебесна програла, а її економіка була фактично зруйнована.

Від повної втрати власної ідентичності та специфічності Китай врятувала Перша світова. Тільки в середині ХХ століття, після колоніального приниження, падіння династії Цін і громадянської війни,  Китай поступово став відроджуватися з попелу.

Індустріалізація від Мао Цзедуна була ще гіршою за сталінську. Задуманий ним «Великий стрибок», тобто форсований розвиток промисловості провалився. Скажімо елементом стрибка була ідея масової виплавки сталі. Тобто кожна бабця на городі мала мати самопальну домну. З тих часів пішла традиція поганої якості китайського металу. Або характерна історія війни з горобцями, які начебто шкодили сільському господарству. Яка закінчилася тим, що кілька вагонів горобців Китай імпортував з СРСР.

Це я розказую, аби ми розуміли з ким матимемо справу. Країна, яка за помахом руки вся то будує безглузду стіну, то полює на горобців зараз претендує на світову владу.

 

КИТАЙ почав знову відкриватися світу, а отже і відновлюватися з приходом до влади Ден Сяопіна. Його вислів про те, що не важливо якого кольору кішка, аби лиш ловила мишей став неофіційним гаслом економічного зростання країни.

Тут треба сказати, що ключовий секрет китайського економічного дива – це вкрай низьке положення, де ця країна перебувала на фоні світової економіки понад сто років. Просто аби розуміти, то ще в 2010 році на долар в день жила чверть китайців! Три чверті країни можна було впевнено вважати жебраками.

Враховуючи фактор мільярдного населення покращення життя буквально ще на один долар на людину в масштабі дало фантастичний результат. А все диво в першу чергу полягало в тому, що простим людям перестали трахати мізки надмірною ідеологією і просто дали можливість заробляти.

Газу китайському економічному диву додало приєднання Гонконгу та примирення країни з Заходом і її вступ до Всесвітньої торгової організації. Піднебесну завалило грошима, а десятки мільйонів робочих рук перетворили країну на всесвітню фабрику.

 

ТАК ОТ, економічні успіхи країни, яка ще вчора переймалася стрільбою по горобцях, відновили і підсилили амбіції Китаю. Роки занепаду і принижень змінилися на план завоювання світу. Це декларується не так, але є таким по факту. Що і турбує поточного світового гегемона – США.

Останні роки Китай вже не сидів на березі, чекаючи, коли річка принесе тіло ворога. Китай розпочав економічну експансію вже не на рівні товарів, а на рівні контролю економік країн по всій земній кулі.

Я власними очима бачив наочні свідчення присутності Китаю в більшості країн Африки,  Латинської Америки. Про Азію вже мовчу. І така присутність оформлена у проєкт «Один пояс – один шлях». Його висунув Сі Цзіпінь в 2013 році.

Мова про економічне, фінансове, технічне співробітництво, а наочно – це гігантські інфраструктурні проєкти де хоч. Наприклад, я бачив один такий в Кенії, де китайці збудували швидкісну залізницю. У кожному вагоні прапор Китаю, відповідні написи нагадують кому завдячувати за таке щастя. І головне – країна потрапила у фактичну залежність від Китаю, бо залізницю їй збудували в борг.

Зростаючий Китай роздавав гроші на такі проєкти наліво і направо. І сам же на ці гроші будував цю інфраструктуру. Чим це закінчилося можна подивитися на прикладі Шрі Ланки, країни, яка стала банкрутом, що мало наслідком масові протести і втечу президента.

Аби ви зрозуміли масштаб, ініціативу «Один пояс – один шлях» підписали з Китаєм 149 країн!

 

ДРУГОЮ історією оформленої експансії Китаю – це Шанхайська організація співробітництва, ШОС. На фоні десь переможних, а десь тривожних новин з фронту другорядною історією стала зустріч лідерів ШОС, яка вигуляла недоторканого Путіна в світ.

У той час як бензоколонка мріяла про власне лідерство в цьому проєкті, наразі ШОС стала однозначно формальним об’єднанням імені Пекіна. І ще більше вражає, що в цій історії беруть участь одночасно вічні вороги – Індія та Пакистан. Долучення Туреччини, Саудівської Аравії та Єгипту (а це одна з найбільших економік Африки) має не просто схвилювати, а шокувати США.

Ослаблення Росії через війну і санкції, її ізоляція теж на руку Китаю. Звісно, ми ненавидимо рускій мір. Але чи уявляємо ми собі світ, де панує Китай? Почитайте про уйгурів. Там світлофор вмикається тільки тоді, коли ти чемний громадянин. Фейсайді вирішує, пускати тебе в автобус або інший район міста чи ні.

Поки Штати з союзниками намагаються руками України перемогти росію, Китай газує, створюючи такий собі антизахід. І лиш новини про початок значних економічних проблем зможуть принаймні пригальмувати цей наступ. Або військовий заколот, про який теж днями поповзли чутки.