Думка про медичні процедури лякає багатьох дорослих. То що ж казати про дітей?
Складно знайти дитину, яка добровільно погодилася б на санацію горла, промивання носа або тим паче на внутрішньом’язову ін’єкцію. Однак ці процедури часто є обов’язковими, а іноді навіть невідкладними. Зі статті дізнайтеся, як ви можете допомогти маленькому пацієнту подолати страх перед маніпуляціями.
Опиратися діям медичного працівника дитина може з різним ступенем активності. Це залежить від темпераменту маленького пацієнта, попереднього досвіду участі в медичних процедурах та від тактики поведінки дорослих (як батьків, так і медиків).
Розрізняють два типи опору.
Активний. Дитина агресивна, зла, активно заважає медичному працівнику проводити маніпуляцію. Вона червоніє, шкірить зуби, постійно рухається. Може голосно плакати та кричати.
Пасивний. Дитина ціпеніє, має байдужий вигляд. Погляд зафіксований на одній точці, зіниці розширені, м’язи тіла напружені, долоні та ступні холодні й вологі. Можливий тихий плач, помітний лише за сльозами на щоках.
Чому дитина опирається медичним процедурам
Чому діти так поводяться? Описані реакції вказують на основну емоцію — страх. Перш ніж перейти до рекомендацій стосовно поведінки медичного працівника за кожного з типів опору маленького пацієнта, спробуємо визначити природу страху та які емоції він приховує.
Інстинкт самозбереження убезпечує людину від фізичного болю, що є передвісником потенційної загрози життю. Дитина відчуває біль під час ін’єкції, щеплення або за іншого впливу на шкіру чи внутрішні органи. Відчувши його одного разу, вона запам’ятовує ситуацію в найдрібніших деталях. Тому наступного разу перед медичною процедурою маленький пацієнт відчує страх, насамперед перед новою загрозою болю.
Найімовірніше, у такій ситуації проявиться опір першого типу — активний. Дитина розлючується, не звертає уваги на слова, з якими ви звертаєтеся до неї. Окрім страху, у підсвідомості формуються недовіра та образа: «Дорослі ворожі до мене, світ навколо — небезпечний». Що більше дитина пережила ситуацій, які травмують психіку, та що менше її підтримували дорослі, то сильніше вона чинитиме опір.
Проте маленький пацієнт ще довіряє дорослим та очікує від них підтримки, порятунку.
Спілкування за активного опору
У разі активного опору з дитиною слід розмовляти більш гучним та чітким голосом. Не кричати, а просто говорити голосніше, ніж зазвичай. Фрази короткі — з 3–4 слів. Це необхідно, щоб дитина вас почула, оскільки під час спілкування її нервова система не здатна сприймати тихі звуки. Уникайте таких висловів, як «ти ж чоловік, а чоловіки не плачуть!» або «ти така доросла, а плачеш!». У цей момент дитина не відчуває себе ані чоловіком, ані дорослим. Після такої фрази виникає лише почуття сорому, провини, а з часом і злості.
Спілкування за пасивного опору
Якщо ви спостерігаєте ознаки пасивного опору дитини, необхідно бути особливо уважними й обережними. Така поведінка дитини може бути зумовлена глибокою психічною травмою, отриманою раніше. Говоріть тихо, стримано, з турботою і теплом. За можливості спробуйте з’ясувати причини поведінки дитини у батьків. Можливо, маленький пацієнт потребує психотерапевтичної допомоги.
Особливості спілкування з дитиною під час медичної маніпуляції
Наведені нижче поради щодо спілкування можна застосовувати у разі прояву будь-якого з типів опору, а також якщо опору немає. Вони допоможуть повернути довіру дитини до дорослих та допомогти усвідомити необхідність медичних процедур.
Підтримка і співчуття
Моральна підтримка і співчуття — перше, чого потребує дитина за будь-якої медичної маніпуляції. Навіть дорослому легше переносити біль, як фізичний, так і психічний, якщо хтось цей біль із ним розділяє. Кілька теплих слів турботи та розуміння допоможуть дитині розслабитися. Наприклад: «Я розумію, що тобі не хочеться, аби ми зараз щось робили. Нам теж не подобається, коли нам роблять уколи (змазують горло)».
Не вживайте медичної термінології та невідомих для дитини слів. Описуйте маніпуляцію простою, зрозумілою мовою.
Щирість і правдивість
Не менш важливою у розмові з дитиною є правдивість ваших слів. Пам’ятайте, що діти дуже чутливі до нещирості та брехні. Надмірне заспокоювання може спричинити зворотний ефект, а неправда може призвести до ще більшого опору наступного разу. Не переконуйте маленького пацієнта, що «буде зовсім не боляче» або «ти навіть не відчуєш». Втрачену одного разу довіру дуже важко відновити. Поясніть спокійно й доброзичливо: «Укол я зроблю дуже швидко, ти відчуєш легкий дотик».
Відмова від залякувань
Не варто розповідати маленькому пацієнту про наслідки відмови від маніпуляцій, тобто залякувати його. Дитина не стане від цього хоробрішою, проте до страху додадуться почуття тривоги та провини. Як наслідок, у маленького пацієнта може сформуватися другий тип опору — пасивний. Це трапляється, коли дитині доводиться обирати між страхом болю та страхом наслідків уникання болю. Відбувається позамежне гальмування нервової системи, нездатної витримати таке психічне навантаження.
З’ясування причини страху
Спробуйте з’ясувати свідомі причини страху маленького пацієнта. Інколи діти уявляють, що ін’єкція є смертельно небезпечною або шприц може витягнути з них усю кров. Якщо дитина поділиться з вами своїми хвилюваннями, подякуйте їй та поставтеся до них серйозно. Запропонуйте найбільш переконливий, показовий приклад, що допоможе розвіяти страхи маленького пацієнта. Наприклад, порівняйте об’єм трилітрової банки та шприца. Нехай дитина побачить на власні очі, що вся її кров не зможе вміститись у маленькому шприцові.
Емоційний контакт
Якщо вдалося встановити емоційний контакт із маленьким пацієнтом, намагайтеся підтримувати його протягом усього часу її перебування в кабінеті. Продовжуйте розмову з дитиною, навіть якщо вона плаче. Не ігноруйте її, не будьте байдужими. Відчуття безпорадності та незахищеності призводить до посилення опору. Наступного разу встановити контакт буде набагато складніше. Після закінчення процедури обов’язково похваліть дитину. Наприклад: «Виявляється, ти дуже хоробрий! Молодець!» або «Я бачила, що ти намагався не плакати! Ти дуже сміливий!».
Надіємося, дана інформація буде корисна і кількість наших маленьких пацієнтів для профілактичних візитів збільшиться!
Ми цінуємо кожну можливість Вам допомогти!
Колектив «Лікувально-діагностичного центру святого Луки»
За детальною інформацією звертайтеся за тел.0984178831, 0509400781, (0342)724731!!!
Лікувально-діагностичний центр святого Луки
м. Івано-Франківськ, вул. Гарбарська 22
Ліцензія АЕ № 459538 від 03.07.2014р.
http://medcentr.if.ua
ФОТО ТИЖНЯ
