В умовах інформаційної війни великого поширення набувають неправдиві новини та маніпулятивні матеріали. Тому варто дізнатися, як розпізнати фейки, які характерні риси мають пропагандистські публікації та у який спосіб самостійно перевірити правду.
Як розпізнати фейки у ЗМІ, щоб протистояти дезінформації та пропаганді
Величезною проблемою сучасного світу є велика кількість неправдивих та завідомо фейкових новин, з якими стикається кожна людина. Особливо важливо протистояти пропаганді в умовах війни, адже російські влада та ЗМІ добре знаються на інформаційній боротьбі та маніпулюванні суспільством. Одним з яскравих прикладів цього став скандал, який виник 14 березня на «Першому каналі».
Працівниця цього медіа, Марина Овсяннікова, нібито у прямому ефірі з’явилася у студії програми новин «Вєсті» з плакатом, який закликає припинити війну в Україні. Згодом жінка записала звернення, у якому розповіла, що роками займалася створенням пропаганди, але зараз виступає за припинення війни проти України. Як стало відомо пізніше, цей виступ з великою ймовірністю є лише частиною російської пропаганди.
Команда ASKfm у матеріалі, який розповідає, як розпізнати фейки, підтвердила думку, що сюжет є постановкою, та розповіла, як протидіяти неправдивим даним у інформаційній війні. Серед головних аргументів, які дозволили прийти до такого висновку:
- Відсутність прямого ефіру. Російський «Перший канал» не показує новинні програми наживо, вони завжди транслюються у записі. І навіть під час показу у прямому ефірі у працівників є технічна можливість вирізати 4 секунди епізоду, перш ніж він потрапить на екрани, або припинити показ «з технічних причин».
- Миттєва поява записів. Безліч скріншотів та відеороликів з виступом Овсяннікової з’явилися у ЗМІ та соцмережах дуже швидко, протягом лічених хвилин після інциденту. Це виглядає підозріло, оскільки навряд чи велика кількість телеглядачів знімає телевізор або веде запис трансляції під час перегляду новин.
- М’якість покарання. За виступ у студії Овсяннікова була засуджена до штрафу в 30 тисяч рублів (близько $300), а у процесі суду мала здоровий та доглянутий вигляд. Це контрастує з традиційно суворими покараннями за прояви «екстремізму» та нерідко жорстоким поводженням з затриманими у поліції. Наприклад, 16-річного школяра було засуджено до 5 років колонії за підрив моделі будівлі ФСБ, створеної у комп’ютерній грі Minecraft.
Наведені вище обставини натякають, що «перформанс» Овсяннікової є спланованою акцією, але це – лише поодинокий приклад. В умовах війни фейки в інтернеті набувають значних масштабів, тому варто в черговий раз нагадати, як перевіряти новини та повідомлення, щоб не стати жертвою російської пропаганди.
Як розпізнати фейкові новини: головні ознаки
Неправдива інформація у ЗМІ та соціальних мережах суттєво відрізняється за якістю. У мережі можна знайти приклади як добре пропрацьованих маніпуляцій, так і примітивних «вкидів», покликаних викликати потрібні їх автору емоції у читача або глядача. Розпізнати фейки російської пропаганди, як і іншу неправдиву інформацію, можна за кількома характерними ознаками, наведеними нижче.
Ненадійний чи маловідомий ресурс
Для поширення фейків їх автори використовують маловідомі сайти з невеликою відвідуваністю або особисті сторінки у соціальних мережах. За допомогою цих ресурсів подати неправдиву інформацію значно простіше, ніж «вкинути» її через великі ЗМІ, які цінують власну репутацію. Тому до новин, опублікованих маловідомими сайтами, блогерами, а також приватними особами, завжди слід ставитися обережно. Не варто сприймати їх на віру, не отримавши підтвердження із більш надійних джерел.
Відсутність посилань на джерела
Характерною ознакою фейкового матеріалу є відсутність посилань на першоджерела, з яких наводиться інформація. Часто в таких новинах нічим не обґрунтовані тези видаються за беззаперечні факти. Інколи автори посилаються на абстрактних спеціалістів з галузі, яка є предметом обговорення, не називаючи їх. Прикладом таких маніпуляцій є ствердження на кшталт «вчені з’ясували», «журналісти повідомляють», «за даними експертів», якщо не вказують конкретних даних цих вчених, журналістів чи експертів (імена, посади, місця роботи і т. д.). Наявність подібних формулювань і відсутність посилань – ознака фейку.
Маніпулятивні заголовки
Автори фейкових новин полюбляють використовувати маніпулятивні заголовки, які інтригують читача та спонукають його прочитати матеріал. Розповсюдженим явищем є застосування «капсу» – великих літер, призначених для акцентуації уваги на окремих словах. Прикладами подібних маніпуляцій є заголовки вигляду: «Шок-контент! Як стало відомо…», «Жахливі подробиці опублікували…», «Розкрилася страшна ПРАВДА про…» і т. д. Публікації, підписані таким способом, зазвичай є прикладом «інформаційного сміття», не вартого уваги читача.
Емоційне забарвлення
Завдання професійного журналіста – поділитися інформацією, а не викликати певні емоції у аудиторії. Тому характерною рисою якісних новин є відсутність словесних оцінок подій та їх емоційного забарвлення. Використовуючи оціночні судження, автор передає читачеві своє бачення ситуації, таким способом маніпулюючи його свідомістю. Варто уникати матеріалів, які емоційно окреслюють події, надають негативних чи позитивних оцінок їх фігурантам тощо. Такі повідомлення не завжди є фейками, але навіть якщо подано правду – через використання емоцій та оцінок автора вже не можна вважати об’єктивним.
Підміна фактів домислами
Маніпулюючи фактами, російські пропагандисти часто перекручують правду, подаючи вигадки під виглядом фактів та роблячи хибні висновки з наявної достовірної інформації. Реальні події можуть гіперболізуватися, а їх значення – перебільшуватися. Прикладом подібних підмін є твердження на кшталт «Проросійська партія ОПЗЖ пройшла до Верховної Ради, а значить, українці прагнуть дружби з Росією». Автори подібних тверджень не враховують, що названу політичну силу у 2019 році підтримали лише 13% виборців, і зовсім не факт, що кожен з них хотів співпрацювати з Російською Федерацією. А оскільки такий висновок подається під виглядом істини, подібний матеріал не заслуговує довіри.
Наявність чіткого висновку автора
Завдання журналіста – подавати об’єктивну інформацію, з якої читач чи глядач сам має робити певні висновки. Тому наявність уже сформованого авторського умовиводу у матеріалі, який подається як новина (а не особистий роздум, колонка, прогноз, тощо), є явною ознакою пропагандистського контенту.
Конспірологія
Тексти на конспірологічні теми, такі як згадки про таємний світовий уряд, масонські змови, вчених, мільярдерів чи можновладців, які приховують від світу правду, апріорі є ненадійними, оскільки усі подібні теорії не відповідають критеріям науковості. Автори таких матеріалів не заслуговують довіри, оскільки здебільшого є або маніпуляторами, які заробляють на довірливій аудиторії, або маргіналами, які хоч і не становлять прямої небезпеки, але дезінформують людей.
Як протистояти пропаганді: корисні поради
Знаючи, як відрізнити неправдиві, маніпулятивні та пропагандистські публікації, можна відмовитися від споживання неякісного інформаційного контенту. Допоможуть у цьому декілька простих порад, як протистояти фейкам, наведених нижче.
Слід робити аналіз змісту повідомлення
Читаючи чи дивлячись новину, необхідно проаналізувати її зміст на предмет наявності ознак, наведених у попередньому розділі. Якщо матеріал має хоч одну з них – його вже не можна вважати надійним, тому слід ставитися до отриманої інформації з обережністю. Якщо ж співпадає одразу декілька ознак – новина є явним фейком або маніпулятивним пропагандистським матеріалом.
Джерела варто порівнювати та перевіряти
За наявності посилань на джерела або авторитетних осіб, необхідно пошукати їх та проаналізувати, чим вони займаються і наскільки заслуговують на довіру. Адже експерт, представлений як «відомий вчений», може виявитися прихильником псевдонауки, а «авторитетне джерело» – розсадником пропагандистських фейків.
Спеціальні сервіси допоможуть знайти неправду
Різними командами журналістів та спеціалістів з інформаційної безпеки розроблені спеціальні сервіси, які розкажуть, як розпізнати фейки та протистояти дезінформації. Серед них – «Вокс Чек» аналітичної платформи «Вокс Україна», проєкти «Тексти», «По той бік новин», «STOP FAKE», «SciCheck», FactCheck.org та інші. Ці організації самостійно перевіряють інформацію, яка набуває розголосу у ЗМІ, для того, щоб підтвердити її правдивість або спростувати. Їх використання допоможе швидко відрізнити правду від ворожої пропаганди.
ФОТО ТИЖНЯ
