14 травня 1920 року народилась Анна Музика, або ж, як її всі знають – Слава Стецько – визначна жінка, яка відіграла дуже важливе значення в історії нашої держави, а також в українському націоналістичному русі.
Її називали найзапеклішим ворогом СРСР, а ще «головною бандерівкою».Із малих літ вона брала участь у Пластових зборах, а згодом долучилася до ОУН. Після створення УПА, Слава долучається до організації допоміжної медичної сітки від Проводу ОУН(б).
“В часи боїв УПА жінки дуже часто брали участь в боях. Навіть тоді коли УПА відсилала відділи на захід через кілька кордонів, жінки ішли в одностроях зі зброєю в руках, щоби переконати захід, що Україна не склала зброї, що Україна воює далі проти російської окупації, щоби був розголос про ту боротьбу. Все життя Слава Стецько несла полум’я нестримної боротьби за волю України. Ми маємо пам’ятати минуле, адже від цього залежить наше майбутнє!”, – написав мер Івано-Франківська Руслан Марцінків.
Довідково: 14 травня 1920 року в селищі Романівка, що на Тернопільщині, народилася видатна українська націоналістка Анна Йосипівна Музика (Слава Стецько).
Анна – талановита випускниця Теребовлянської гімназії, на загальних зборах молоді, куди прийшли представники радянської влади, гучно проголосила промову про те, чому вона ніколи не вступить у комсомол. Їй було лише 18. Тоді дівчину не арештували, та вже за декілька днів священик попередив, що якщо вона не покине місто, її затримають. Анна поспіхом покинула місто й у 1938 вступила до Організації Українських Націоналістів.
2 роки під іншим іменем дівчина працювала вчителем у сільській школі. Після того як 30 червня 1941 у Львові проголосили Акт відновлення Української Державності, ОУНівці зачитували текст у всіх селах і містах. Серед них була й Анна.
5 липня 1941-го гестапівці заарештували близько 300 членів ОУН. Довідавшись про цей акт, Гітлер видав наказ негайно знищити український рух. До 1943 року Анна переховується у Львові. Там у її валізі німці знаходять заборонену літературу, і дівчина потрапляє до в’язниці. Невдовзі її вдалося звільнити, а в 1944 році провід ОУН наказав їй залишити Україну.
Так вона опинилася у Відні. У 1945 році саме Анна організовує викрадення пораненого Ярослава Стецька з більшовицького полону в Чехії та вивозить його на американську частину Мюнхена. Там знаходить найкращих лікарів, щоб поставити оунівця на ноги. У 1946 Ярослав Стецько та Анна Музика одружуються і вона бере собі ім’я Слава Стецько.
З 1968 — керівник сектора зовнішньої політики Проводу ОУН. Була членом ЦК Антибільшовицького блоку народів (АБН), а згодом і президентом АБН.
За межами України, Ярослав і Ярослава Стецьки продовжували боротися з більшовиками, бо розуміли, що лише так здобудуть незалежність для власної Батьківщини.
У 1991 році, Слава зійшла з літака в Борисполі на вільну, від радянської окупації, українську землю. У цьому самому році стала головою Проводу ОУН(б), а в наступному очолила Конгрес Українських Націоналістів.
З 1997 року була депутатом Верховної Ради України.
Славу Стецько знали прем’єр-міністри, президенти, високопосадовці різних країн світу. Вона очолювала Антибільшовицький блок народів. Керувала у Мюнхені розгалуженою структурою ОУН.
Померла Слава Стецько 12 березня 2003 року.
Вона мала хворе серце і лікарі наполягали на операції, але “пацієнтка відмовилася від оперативного втручання через невідкладні справи на Батьківщині” – таким був останній запис її медичної книжки…
Життя цієї жінки було бурхливим, цікавим, незвичайним. Вона була однією із тих жінок, які поклали своє життя на вівтар боротьби, пліч-о-пліч зі своїм чоловіком.
ФОТО ТИЖНЯ
