Як у Пасічнянській громаді працює Будинок милосердя для евакуйованих зі сходу (ФОТО)
У селі Битків Пасічнянської громади на Івано-Франківщині працює Будинок милосердя Святої Варвари, де надають притулок та допомогу внутрішньо переміщеним особам зі Сходу України. Зараз тут проживають переважно літні люди, які потребують догляду. У закладі також діє центр життєстійкості, що надає психологічну підтримку.
Про це Галці розповіли під час прес-туру, організованого Івано-Франківським регіональним відділенням Асоціації міст України.
Будинок милосердя Святої Варвари у Биткові громада відремонтувала для прийому евакуйованих зі Сходу України. На ремонт закладу витратили “багато мільйонів”, встановили підйомник-ліфт, обладнали вбиральні для людей з інвалідністю.
“Це люди в стресі, це люди з-під обстрілів. Їх фактично евакуювали на бронемашинах, забирали з дому. Вони лежачі, маломобільні люди. Зараз вони перебувають у нас. Другий поверх – стаціонарний догляд, перший поверх – підтримане проживання”, – розповів отець Андрій Будзак, директор Карітас Надвірної.
У будинку працюють два психологи і два соціальні працівники. Тут також діє центр життєстійкості, який надає послуги не лише мешканцям будинку, а й усім жителям Пасічнянської громади, які цього потребують. Фахівці виїжджають по всій громаді.
“Ми проводимо тренінги для людей, що проживають тут. Для дітей, які в цьому районі знаходяться, вони також сюди приходять отримувати послуги. Для всіх людей, які цього потребують”, – пояснили працівники центру.
Оксана Стефуняк, соціальний менеджер центру життєстійкості, розповіла, що фахівці вчать людей знаходити ресурси в собі, підтримувати своє ментальне здоров’я.
“Всі ці люди дуже багато пережили страждання, втрату. Дуже важливо їх підтримати, щоб вони могли нормалізувати свій психоемоційний стан. Ми арт-терапевтичними заняттями, різними техніками стараємося це робити”, – зазначила вона.
У центрі проводяться як групові, так і індивідуальні заняття з психологами та фахівцями соціальної роботи. Групові заняття організовують принаймні раз на тиждень на різну тематику. Цього тижня, наприклад, заняття були присвячені ментальному здоров’ю.
69-річна Ольга Пущова з міста Вовчанськ розповіла свою історію евакуації. Вона приїхала до Будинку милосердя 20 травня 2024 року разом із сусідом Віктором Нежельським.
“Приїхали ми з міста, яке було повністю знищене. Звернулися до знайомих, щоб нам якось допомогли, і порадили звернутися до Івано-Франківської адміністрації. Там рекомендували Дім милосердя Святої Варвари”, – розповіла жінка.
За її словами, адміністрація Карітас Надвірної з розумінням поставилася до них і дала дах над головою.
“Ми від щирого серця вдячні адміністрації, всім працівникам Карітасу Надвірної і місцевим жителям, що вони підтримали нас і простягли руку допомоги”, – зазначила Ольга Пущова.
Мешканці будинку отримують гуманітарну допомогу у вигляді харчових і гігієнічних наборів. До них постійно приїжджають волонтери, медики, юристи, які намагаються допомогти з усіма питаннями. Для евакуйованих організовують екскурсії, знайомлять із національними традиціями та кухнею. Вони відвідували еко-парк у Надвірній, їздили до Яремче.
“Найбільше ми зачаровані дивовижною гірською природою. Але, мабуть, найдивовижніше – ставлення місцевих людей до нас. Скільки в них щирості, сердечності, людяності, підтримки. Дивує, як люди цієї місцевості зберегли свої національні традиції, свою повагу до церкви, релігії. На наших місцевостях східних це трохи відсутнє”, – поділилася враженнями Ольга Пущова.
Про свій будинок у Вовчанську жінка говорить без сліз:
“Його немає. Тому сумувати і плакати за те, чого немає, я вважаю не варто. Треба жити, хоч ми й не молоді, але дивитися вперед, в майбутнє”.
Вона зізналася, що війна звела її з сусідом Віктором.
“Коли все знищено, немає будинків, все горить, палає. Ми – сусіди – залишилися живі вдвох, коли всіх повбивали, будинки попалили. Значить, так Богу треба. Треба тікати тоді вдвох. І ми разом виїхали”, – розповіла пенсіонерка.
Карітас Надвірної є одним із найближчих партнерів Пасічнянської громади. У будинку милосердя працює 44 особи офіційно.
“У кращі часи минулого року працювало 85 людей. Просто скоротилося кілька проєктів. Багато фондів відійшли. Дякуємо Українському гуманітарному фонду та іншим донорам, які підтримували”, – зазначив отець Андрій Будзак.
Він пояснив складну ситуацію з фінансуванням: організації, які фінансуються ООН, зокрема ЮНІСЕФ, не підтримують Західну та Центральну Україну, тільки Схід.
“Але люди зі Сходу стабілізуються, і їх відправляють сюди. Їм також тут потрібна підтримка – продуктові набори, гігієнічні набори, стабілізація, допомога у пошуку житла. Люди мусять десь дітися”, – наголосив директор Карітасу.
Пасічнянська громада щороку замовляє послугу “Домашня опіка” у Карітасу на 2 мільйони гривень. Працівники приходять до людей, які потребують догляду, кілька разів на тиждень.
“Це дуже дієво, тому що громада має працювати разом із церквою, паралельно”, – пояснив представник громади.
Громада була першою в Україні, яка у 2020 році замовила цю послугу в Карітасу. Спочатку їх навіть перевіряла Генеральна прокуратура, чи мають право так робити.
Отець Андрій Будзак поділився планами на майбутнє. Поруч є будинок, який має передати Укрнафта.
“Ми плануємо його взяти, хочемо зробити дитячий центр. Для внутрішньо переміщених осіб також хочемо зробити ще місце для перебування, бо є велика потреба. А в майбутньому будемо робити дитячий центр і невеликий реабілітаційний центр”, – розповів він.
Карітас також планує запускати проєкти з роботою з військовими. У центрі життєстійкості вже працюють із ветеранами, їхніми сім’ями та безвісти зниклими.
“Хочемо зробити невеликий реабілітаційний центр для покращення ментального здоров’я і соціалізації в громаді”, – зазначив отець Андрій.
ФОТО ТИЖНЯ
