Василь Гаврилюк – військовослужбовець одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки – пройшов два етапи війни. Спочатку – участь в АТО, а з початком повномасштабного вторгнення знову став до лав ЗСУ. Він обороняв Київщину, воював на Донеччині, а згодом – рятував поранених з-під обстрілів.
Про це пише “Галка” з посланням на Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки.
“Фронт, який нам довелось у той момент тримати — це була межа Київської і Житомирської областей. Перше завдання – зрозуміти місцевість. Але найбільша проблема була в тому, що ситуація змінювалась кожні пів дня”, – розповідає Василь.
За його словами, бували дні, коли до обіду певні села ще були під контролем українських сил, а вже до вечора – все змінювалось.
“Не встигали за подіями. Ми вже в Маленському лісі були у перші дні березня, тоді ще навіть сніг випав. Виїжджати, проявити себе, навіть розпалити вогонь – це була задача з зірочкою”, – пригадує військовий.
Наприкінці травня його підрозділ перекинули на Бахмутський напрямок. Там Василь отримав поранення та втратив здоров’я як піхотинець. Після цього його перевели у тиловий підрозділ, де він займався евакуацією поранених.
“Це не було просто – приїхав, забрав і поїхав. Потрібно було чекати, коли вщухнуть обстріли. Інколи евакуація відбувалась під час штурмів, і доводилось зупинятись і ховатись”, – пояснює Василь.
Сьогодні він продовжує службу в одному з ТЦК. Каже, що ці структури часто недооцінюють, хоча саме вони забезпечують армію кадрами.
“Якщо зараз забрати ТЦК, хто буде робити армію боєздатною? Якщо нам не вдасться вистояти – це буде знищення нації. І байдуже, подобалось тобі ТЦК чи ні – ти будеш просто знищений як нація», – наголошує військовослужбовець.
ФОТО ТИЖНЯ
