“Галка” розпитує відомих франківців про дезінформацію та маніпуляції. Наші герої розповідають, звідки дізнаються інформацію про події в Україні, як її перевіряють. І дають поради читачам, як вберегтися від російської дезінформації.
Євгенія Бардяк – керівниця Івано-Франківської обласної організації “Молода Просвіта”, депутатка обласної ради. Особливо активною “Молода Просвіта” була в перший рік повномасштабного вторгнення – активісти залучали гуманітарну допомогу для ВПО та соціально незахищених, проводили освітні курси для мешканців окупованих і прифронтових територій, які оселилися на Прикарпатті. Говоримо з громадською діячкою про стереотипи навіяні українцям дезінформацією, її власний досвід поширення “емоційних новин” та інформаційну гігієну.
– Звідки дізнаєтеся про новини в Україні та регіоні?
– Найперше моє джерело – це соціальні мережі, зокрема, Facebook. Думаю, що кожна вікова категорія має свої джерела, звідки черпає інформацію. Я людина середнього віку, так би мовити, мені 40 років, тому отримую інформацію через Facebook – моє оточення там пише, постить, перепощує.
Друге – якщо я почула якусь новину і хочу про це більше почитати, то шукаю інформацію на місцевих інтернет-сайтах, яким довіряю. Якщо чесно, оперативні новини читаю в першу чергу на двох франківських сайтах – Галка та Курс. Тому що вони викликають довіру, тобто я знаю людей, які їх ведуть, і впевнена у достовірності інформації.
Якщо ж хочу дізнатися всеукраїнські новини, то читаю “Українську правду” та “Громадське”. Але не можу сказати, що довіряю “Українській правді” на 100%. Гадаю, частина інформації у них є замовною, і це не про рекламу чи промо.
– Як визначаєте, що є правдою, а що ні з інформації про події навколо, яку отримуєте?
– Мені здається, що такий навик приходить з часом, з досвідом. Років 10-12 тому, ще до Майдану та війни, я часто брала участь у різних правозахисних заходах та тренінгах, але водночас дозволяла собі перепощувати у Фейсбуці різні емоційні дописи. Я не оцінювала, чи це правда, чи ні, але мене зачіпало емоційно і я, відповідно, хотіла далі поширювати іншим людям. Одного разу правозахисник, якого поважаю, зробив мені зауваження, що я пощу емоційні матеріали – неперевірену інформацію та фейки. Тоді я задумалася і критично оцінила, що споживаю та транслюю далі.
Зрештою перестала постити те, що не викликає довіри, а навпаки більше зачіпає емоції. І так само я перестала бездумно ставити вподобайки, писати коментарі. Дуже обережно зараз до цього ставлюся.
– Чи помічали вплив дезінформації на себе та своє оточення в час повномасштабної війни?
– Тут я би зачепила тему шахраїв, яких значно побільшало після початку повномасштабної війни.
Якось у Фейсбуці, у Болехівській групі, я побачила збір. Дружина чи хтось з родичів пише: “Чоловік отримав поранення. Збираю гроші. Допоможіть”. І прикріплена фотографія чоловіка зі спини у бинтах, з якої не зрозуміло, чи з ним щось не так. Я перейшла на профіль тієї жінки і виявилося, що вона взагалі з Буковини. Потім я перевірила, що вона постила цю інформацію хаотично по всіх групах України. У той же час будь-якої новини про поранення і збір коштів у пресі не було. Для мене, наприклад, було очевидно, що людина займається шахрайством. Хоч на банці, де вона збирала гроші, була накопичена величезна сума грошей, яку люди їй накидували.
Мені здається, тут грає те, що у 2022-му та 2023-му роках дуже багато відносин будувалися саме на довірі. Люди гуртувалися і надавали допомогу один одному, навіть будучи незнайомими. На жаль, шахраї у час кризи не сплять і люди потрапляють між іншим у їхні пастки.
– Ви багато працюєте з ВПО, чи помічали вплив дезінформації, чи стереотипних думок на українців з інших областей?
– Думаю, ті люди, в кого є стереотипи щодо прикарпатців, сюди не їхали б. Припускаю, що вони би тимчасово оселилися в інших регіонах – Київ чи Дніпро, наприклад. І все ж більше стереотипного мислення через вплив дезінформації я зустрічала до початку повномасштабного вторгнення. У 2019 році до нас приїжджала творча молодь з Маріуполя, то вони мали достатньо стереотипів, і були здивовані, коли все склалося добре.
– Навколо чого зараз найбільше брехні, на вашу думку?
– Навколо воєнних дій і всього, що з цим пов’язано. І тут, на мою думку, є два моменти. По-перше, українська влада не все говорить широкому загалу, що, напевне, нормально у час війни.
По-друге, є вплив російської пропаґанди і російських вкидів. Російська пропаганда доповнює там, де є недомовленості. І люди це на емоціях підхоплюють, створюється картинка, де не завжди все правдиво.
– Що робите для того, аби не попастися на маніпуляцію і дезінформацію?
– Розрізнити правду і неправду – це непроста справа для пересічної людини. Моя порада для початківців: якщо ви відчуваєте, що новина впливає на вас емоційно і сильно зачіпає, то, можливо, це неправда, а звичайна маніпуляція. І навпаки: якщо більше фактів, більше зрозумілих джерел інформації, видно від кого вона йде, тоді, напевно, варто довіряти цій новині чи допису.
Я пригадую одну статтю на BBC, як у горах підірвалися туристи на снарядах Першої чи Другої світової війни. І там чоловік, дружина якого була поранена, розповідав, як усе сталося. У цій статті не давили на емоції, хоча зрозуміло, що людині було важко, вони просто передали розповідь про те, що і як трапилося.
Матеріал не має викликати ненависті, образи, болю, а має містити факти і бути конкретним, зрозумілим!
Так як останній рік я у творчій відпустці, то менше “споживаю” новин. І зараз ця інформаційна тиша дає можливість чітко помічати у своєму інформаційному полі маніпулятивні матеріали або дезінформацію. Тому рекомендую час від часу брати паузу на споживання новин, а також відпочивати від соцмереж.
Також варто проводити інформаційну гігієну для себе. Не одразу сприймати на віру усе, що прочитали. Краще спершу обдумати, дати собі час, аби оцінити, чи це маніпуляція, чи правда. Це ж стосується і спілкування у коментарях, адже воно часто нагнітає ситуацію. Краще взяти паузу, видихнути, а тоді вже відповідати, можливо, більш стримано і усвідомлено.
І ще: ми всі маємо пам’ятати, що самі відповідаємо за власну інформаційну безпеку.
– Як порадите вберегтися від російської дезінформації?
– Варто зазначити, ми зараз думаємо, що маніпуляція і дезінформація йде тільки від російської сторони. Але це не завжди так. Часто цим зловживає і українська сторона. Дезінформація буває не обов’язково від влади, а, наприклад, від блогерів чи лідерів думок. Ми просто повинні бути об’єктивними у всьому, що читаємо.
Щодо російської дезінформації, то її важко виявити насправді. Вона дуже часто завуальована і замаскована під українські наративи, під патріотичні пориви, грає на наших страхах і впливає психологічно. В Україні третій рік йде повномасштабна війна. І, відповідно, оцей посил про примирення, про домовленості якраз може йти від російської сторони. Чому? Тому що Україна бореться! Україна воює! Українці вже багато чим пожертвували не для того, щоб примирюватися. Зараз нам потрібна перемога.
Відомі франківці про дезінформацію та маніпуляції:
- FIЇNKA: Росія вливає купу грошей у пропаганду, знаю це по собі
- “Ворог легко використовує наші слабкості проти нас”, — Нікіта Тітов про російські маніпуляції та “напівправду”
- Ветеран війни та активіст Петро Шкутяк: раджу детально почистити джерела споживання інформації
ФОТО ТИЖНЯ
