З 18 років у війську: історія командира взводу “Едельвейсів” Тараса Кісіля (ФОТО)

У 18 років Тарас Кісіль пішов до армії за призовом. Через два місяці після демобілізації почалася повномасштабна війна — і він одразу повернувся у військкомат. Сьогодні він командує гірсько-штурмовим взводом 109-го батальйону бригади «Едельвейс».

Про це інформує “Галка” з посиланням на 10 окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс»

Коли Тарасу Кісілю виповнилося 18 років, він пішов на строкову службу. Після демобілізації у грудні 2021 року планував пожити цивільним життям. Та вже через два місяці почалося повномасштабне вторгнення.

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну, а 26 лютого Тарас знову стояв у військкоматі.

“Фактично два місяці — і я знову в армії. Думав трохи довше погуляти, але сталося як сталося”, — згадує військовий.

Так він потрапив до 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Після підготовки на полігоні його підрозділ вирушив на Донеччину.

Першим справжнім випробуванням стала Яковлівка.

“Там були стрілецькі бої. На той час проти нас стояли “вагнерівці”, які лізли кожної години без перестанку. Вночі працювала артилерія, а вдень вони пішим порядком підходили до наших позицій, де їх знищували. І отак кожного дня”, — розповідає Тарас.

Після виходу з Яковлівки боєць отримав відзнаку “Золотий хрест”.

Згодом на нього чекало навчання у Великій Британії. Там українські військові проходили підготовку зі штурмових дій, тактики, тактичної медицини та лідерства.

“Я дуже радий, що мав таку можливість. Я був єдиним із батальйону, хто тоді зміг поїхати”, — каже він.

У 2024 році Тарас вступив до університету на юридичний факультет. Паралельно зі службою здобуває вищу освіту. Того ж року отримав звання молодшого лейтенанта.

Сьогодні він командує гірсько-штурмовим взводом.

“Моє завдання — вчасно і правильно дати команду людині. Коли суне противник, чітко вказати, з якого напрямку він іде, куди стріляти, куди кидати гранату, як поводитися. Коли починається паніка, треба знайти правильні слова, щоб заспокоїти бійця”.

За роки війни він навчився швидко ухвалювати рішення. Каже, що досвід допомагає діяти впевненіше навіть у найскладніших ситуаціях.

Втім, визнає, що буває важко.

“Моментами мені дуже складно. Але завдяки нашому колективу, коли є можливість поговорити та поділитися ситуацією, стає легше”.

Головною мотивацією залишаються люди поруч.

“Я прийняв рішення долучитися свідомо і не можу просто так усе залишити на півдорозі. Командир роти, з яким я з 2023 року разом був в окопах, мій попередній командир роти, який також ходив на штурми, — в усіх цих людях я впевнений. Знаю, що вони не приймуть дурного рішення, яке могло б мені чи бійцям нашкодити”.

Тим, хто досі вагається, чи долучатися до війська, Тарас відповідає коротко й прямо:

“Йти. Бо якщо нас тут не буде, то ворог прийде до кожного в хату. І що тоді?”.