МетаСпільнота спільно з медіа “Галка” провели зустріч для ініціативних мешканців Франківська, які працюють зі спільнотами або мріють їх створити. Під час події говорили про стратегування — як вибудовувати бачення, ролі, комунікацію і взаємодію всередині комʼюніті. А також досвідом ділилися ті, хто вже працює з громадами, ініціативами, професійними середовищами та незалежними медіа. Ділимось короткими месиджами з зустрічі.
Не клуб за інтересами, а простір розвитку й підтримки
На тлі фінансових викликів для українських медіа, багато редакцій почали запускати платні клуби підписників, щоб зменшити залежність від грантової підтримки. Часто це реакція на припинення або скорочення міжнародного фінансування — наприклад, деякі локальні медіа були змушені закритися після завершення підтримки з боку USAID.
“Галка” ж обрала інший шлях: зібрати навколо себе спільноту не заради грошей, а задля стійкості — людської, емоційної, професійної. Учасники спільноти допомагають організовувати збори, створюють донат-банки, довіряють редакції й повертаються на події. Важливо було не просто назвати це “аудиторією”, а сформулювати, хто ці люди та що їх пов’язує.
Команда медіа “Галка” протягом кількох місяців працювала над описом стратегії спільноти за моделлю Community Canvas. Це стало спробою відповісти на базові, але непрості питання: навіщо існує спільнота, хто її учасники, які потреби вона покриває і якими цінностями керується.
У команді не раз поверталися до документа, переписували формулювання й перевіряли їх на відповідність реальності. Це не був формальний процес, а навіть етап осмислення, що стоїть за діями, заходами, зборами, публікаціями.
“Дуже важко було знайти цю ідентифікацію. Хотілося робити те, робити се. І дуже важко було сформулювати речення: до чого ми існуємо. Так, може, й досі не виглядає, що ми не маємо чіткої цілі. Це багато векторів: розвиток, зміни, розваги, волонтерство. Але ми і не просто клуб за інтересами. Томи ми і є про всі ці речі: і про розвиток, і про зміни, і про розваги, і про волонтерство”, — каже координаторка спільноти медіа Ірина Блаженко.
Як запартнеритись з іншими спільнотами і навіщо
Співзасновниця МетаСпільноти Алла Ждань каже, щоб реалізовувати спільні проєкти та об’єднуватися з іншими ком’юніті, важливо мати чітку партнерську пропозицію.
“Це, по суті, така класна категорія ком’юніті-менеджменту — партнерські стосунки. І щоб зрозуміти, як ви можете колаборувати з іншими, треба сформувати свою пропозицію. У цьому допоможе той самий 30-сторінковий документ — ваша стратегія спільноти. У ньому вже є інформація, яку ви вистраждали й випрацювали разом”, — сказала Алла.
Такий документ — це не бюрократія заради бюрократії. Це інструмент для того, щоб інші організації бачили: з вами варто мати справу. Пропозиція має включати:
-
короткий опис місії й цінностей спільноти;
-
мету співпраці;
-
вашу аудиторію: скільки людей, який вік, хто ці люди;
-
попередній досвід партнерств (наприклад, з ким уже працювали);
-
зобов’язання з вашого боку (простір, промоція, розсилка, репости тощо);
-
очікування від партнера.
“Ви можете прямо прописати: ми надаємо простір, але партнер покриває каву-чай. Або: ми зробимо допис у соцмережах, але очікуємо, що партнер гарантує 30 реєстрацій. Це нормально”, — пояснила Алла.
Чи обов’язково укладати меморандум? Не завжди. Якщо це співпраця між формалізованими ГО — документ справді доречний. Але якщо це “друзяшки”, як каже Ждань, то достатньо усних чи письмових домовленостей. Головне — прозорість і взаємна повага.
Окремий аспект — це поширена ситуація, коли після успішної реалізації ініціативи публічні посадовці, які на початку чинили спротив або не підтримували проєкт, намагаються приписати заслуги собі. Це болісний, але типовий сценарій у взаємодії з владою. Відтак важливо ще на старті фіксувати не лише домовленості, а й документувати хронологію: коли хто долучився, хто що зробив, які були кроки ініціативної групи. Це може бути сторінка історії ініціативи на сайті або просто публічне висвітлення процесу.
Коли йдеться про те, щоб зберегти за собою авторство, важливо мати власний наратив, який пояснює — хто й навіщо цим займався від самого початку. Це допоможе протидіяти привласненню результатів. Навіть якщо хтось із чиновників виставить себе як рушія змін, добре, якщо буде публічна фіксація, хто насправді стояв за ініціативою.
Лідери зсередини
Однією з тем обговорення стала роль комʼюніті-лідерів у сталому розвитку спільнот. Учасники погодилися: якщо спільнота має функціонувати самостійно, без постійного втручання “згори”, вона потребує внутрішніх лідерів — людей, які вже активно залучені, добре знають свою аудиторію та готові брати відповідальність.
Прозвучала важлива теза про розмежування понять: комʼюніті-лідери — це ті, хто впливають на процеси всередині, а комʼюніті-амбасадори — ті, хто представляють спільноту назовні. Перші допомагають формувати напрямки розвитку, другі — комунікують зовнішньому світу цінності спільноти.
Щоб лідери справді могли ефективно діяти, їм потрібна підтримка, а не контроль. Один зі спікерів поділився досвідом: у його практиці для лідерів створили прості шаблони, інструкції, готові візуали, а також запропонували переваги — визнання, розвиток особистого бренду, допомогу у видимості. Такий підхід дозволив волонтерам з різних країн самостійно організовувати події та формати, релевантні для локальних учасників.
“Спільнота ніколи не буває повністю “без керма” — хтось має задати старт і знайти тих, хто підтримає рух. Але згодом ці лідери можуть стати основою самоорганізованої системи, де організатор виступає радше фасилітатором і опорою, а не диригентом. Це бачення посилює ідею, що сталий розвиток спільноти — це не про контроль, а про довіру, делегування й послідовну підтримку активних учасників”, — каже Алла Ждань.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
