“За день випустив пів сотні дронів”: як сапер Михайло вижив після вибуху, який зазвичай не залишає шансів (ФОТО)

Михайло, сержант та командир інженерно-саперного відділення Зенітної ракетної Львівської бригади ім. І. Виговського, пройшов шлях від штурмовика до сапера на Херсонщині та Донеччині. Він розробив систему затримки для FPV-дронів, щоб вони пробивали перешкоди, за день знешкоджував по сім ворожих дронів та вижив після вибуху, який зазвичай не залишає шансів. За мужність отримав державну нагороду.

Про це пише Галка з посиланням на Зенітну ракетну Львівську бригаду ім. І. Виговського.

24 лютого 2022 року Михайло почув від дружини, що почалася повномасштабна війна. Два дні намагався зорієнтуватися, два тижні провів з родиною. А потім фронт не залишив вибору.

Михайло вже мав досвід служби в 2014 році у зенітних ракетних військах, тому рішення захищати Україну в складі Повітряних Сил було очевидним. Сьогодні він сержант, командир інженерно-саперного відділення. Через його руки пройшли сотні боєприпасів.

У січні 2024 року Михайло починає службу у зведеній стрілецькій бригаді Повітряних Сил. Спершу — навчання на штурмовика, згодом — саперна підготовка. У травні він уже на Херсонщині.

Наставником Михайла став побратим Богдан з позивним Фікса:

«Він перший раз вийшов зі мною на позицію. Показав, що можна робити, а що заборонено. Через тиждень я вже сам вів свій підрозділ».

Четвертий день на позиції біля Кринок. На річці — човен противника. Михайло завжди мав напоготові трійку споряджених FPV-дронів. Перший виліт невдалий — ворог глушить сигнал. Другий — точно в човен, росіяни стрибають у воду, човен йде на дно.

«На Херсоні було страшно, але справжнє пекло війни готувала Донеччина», — каже сержант.

Жовтень 2024 року — Донеччина. Перша позиція — Бересток. Тут щільність боїв значно вища: постійні штурми, артилерія без пауз.

Михайло згадує болючі моменти: «Заходиш у чужу хату і бачиш фотографії дітей, посуд. Тут донедавна вирувало життя. А тепер — пустка».

Одного разу росіяни посилено штурмували позиції:

«Я не встигав споряджати борти. За день випустив півсотню дронів».

Спекотний серпень. 23 серпня поблизу Новопавлівки Михайло та побратими готувалися до ротації. Він саме змотував кабель генератора і пригнувся, щоб витягнути його — той був добряче прикопаний. І в той момент прогримів сильний вибух.

Те, що сапер в останні секунди пригнувся, врятувало життя. Броня вберегла груди, але футболку та штани розірвало. Михайло отримав контузію.

«Я піднявся, добрався до бліндажа, перевірив руки і ноги. Не вірилось, що цілий. Бо знаю, що після такого сильного вибуху зазвичай шансів вижити нема», — каже він.

Проблема FPV-дронів — миттєвий підрив при зіткненні. Михайло розробив систему затримки, щоб дрон пробивав вікно чи пролітав крізь гілля, а підрив відбувався через кілька секунд.

«Коли Богдан, мій наставник в саперній справі, сказав: “Клас, молодець” — це було немов нагорода», — згадує Михайло.

За день — сім знешкоджених ворожих дронів. Це були “пташки” від росіян, які летіли в бліндаж, але зачепилися за маскувальні сітки. Кожен день — ризик, холодний розрахунок, загроза вибуху в будь-яку секунду.

Одного разу взяли в полон ворога. Він благав, бо мав дітей вдома.

«Я подумав: так своїх залишив, а прийшов убивати моїх?! Ледь стримувався. Ми перемотали руку, дали воду та батончик, бо самі три дні нічого не їли», — пригадує Михайло.

Завдяки вмінню та рішучості Михайла не одне життя було врятоване на передовій. Він продовжує бойову роботу, бо вірить у перемогу України і силу побратимів.

Указом Президента України Михайла нагороджено державною нагородою — орденом «За мужність» III ступеня.

No Caption

No Caption