“Зараз у мене все добре, тільки душа не на місці”, – історія херсонки Людмили, яка знайшла прихисток у Франківську (ФОТО)

Франківський Карітас ділиться історіями мешканців прихистку для ВПО. Сьогоднішня героїня – Людмила Кринична. Все життя жінка прожила на Херсонщині.

Про це пише Галка з посиланням на Карітас Франківськ.

“Людмила обожнює готувати. ЇЇ неймовірно смачні ватрушки з корицею вже скуштували й жителі прихистку”, – розповідають волонтери.

Людмила проживала у селі Ромашкове, що у Херсонській області. До повномасштабного вторгнення мала свій будинок, господарство та город. Під час бойових дій допомагала солдатам та готувала їжу. 

Людмила дзвонила військовим, вони привозили контейнери для їжі та забирали з собою свіжі, щойно приготовані страви. Кажуть, в руках Людмили тісто оживає.

“І щоб це не було, чи пиріжки з картоплею на пательні, чи пироги з вишнею в духовці, чи смачні ватрушки, перетерті корицею з цукром. Хто хоч раз спробував страви пані Людмили, запам’ятають цей смак на все життя”, – розповідають у прихистку.

Коли почали активно обстрілювати село, жінка намагалася ховатися в будинку. Через проблеми зі здоров’ям Людмила важко ходить. Тому навіть спуститися в погріб не могла. 

Задуматися про безпеку змусила ракета, яка потрапила до сусідської хати й вщент зруйнувала її. Тож, люди купили квиток на потяг та зателефонували до прихистку у селі Войнилів. У Людмили була всього година до потягу, щоб зібратися та прибути на залізничний вокзал. Тому в чому була, так й поїхала. І все, що було надбано роками, залишилося там. З собою тільки документи та невелика сумка в руках. 

Людмила Олександрівна з великою вдячністю говорить про працівників прихистку та радіє можливості пожити в безпеці. Але зізнається, серце сумує за рідним домом. І невідомо, чи буде куди повернутися Людмилі, адже постійні обстріли руйнують будинки та забирають життя.

«Дуже приємні та добрі люди.. Я щаслива й усім задоволена. Зараз у мене все добре. Тільки душа не на місці.. Я сподіваюся, як тільки закінчиться війна, я зможу повернутися у рідні стіни, якщо там ще щось залишиться.. », – каже пенсіонерка.

На жаль, стан жінки погіршився. Вкінці квітня Людмила з повторним інсультом потрапила в ЦРЛ. Як тільки її стан покращився, Людмилу забрали до себе рідні.