“Затримання на хабарі міського голови — не єдина гучна справа, яка нині в розробці”: інтерв’ю з головним прокурором Івано-Франківської області
Влітку минулого року прокуратура Прикарпаття отримала нового очільника — Антона Борисовича Войтенка. Його призначення завершило майже дворічний період, коли головний наглядовий орган Франківщини працював без повноправного керманича — після обшуків у службовому кабінеті тодішнього керівника Романа Хими установу очолював виконувач обов’язків.
Антон Войтенко родом з Умані. Працював в органах прокуратури на Житомирщині та Харківщині, згодом очолював регіональні управління на Рівненщині й Львівщині. До Івано-Франківська перейшов з крісла заступника Генерального прокурора України.
Разом із новим керівником до області прийшли й інші управлінські підходи. У першу чергу це позначилося на кадровому складі: за відносно короткий період було оновлено більшість керівної ланки як в обласному апараті, так і в районних підрозділах.
Уже через кілька місяців прокуратура оприлюднила інформацію про низку резонансних справ. Найгучнішим із них стало затримання на хабарі міського голови Галича Олега Кантора — активну фазу слідчих дій у цьому провадженні було ініційовано вже після призначення нового прокурора, що навряд чи можна вважати випадковим збігом.
Про кадрову політику, пріоритети в роботі, підсумки року та рівень довіри населення Антон Войтенко розповів в інтерв’ю “Західному кур’єру”.
— Антоне Борисовичу, ви очолили прокуратуру Прикарпаття влітку. Якими були перші місяці роботи на новій посаді? Як швидко увійшли в курс справ? Чи було відчуття контрасту з попереднім місцем роботи?
— Насправді все відносно. Щоб увійти в курс справ, багато часу не потрібно — вирішальну роль відіграє досвід.
Перші місяці для будь-якого керівника — це своєрідний внутрішній аудит: оцінка кадрового потенціалу, аналіз проблем, які існують на території, і визначення пріоритетів роботи. Для прокурора передусім ідеться про стан законності в регіоні та ті виклики, які потребують першочергової реакції.
Упродовж перших місяців було оновлено керівний склад як в апараті обласної прокуратури, так і в окружних підрозділах. Змінено заступників, низку керівників структурних підрозділів. Призначено нових керівників окружних прокуратур, частину — переведено на інші території.
Окрему увагу я приділив визначенню пріоритетів з урахуванням специфіки регіону. Йдеться як про протидію розкраданню бюджетних коштів і корупційним проявам у різних сферах, так і про злочини проти довкілля — що особливо актуально для області з її значним природним потенціалом.
Серед інших напрямів — боротьба зі злочинами у земельній сфері, протидія організованій злочинності, а також правопорушення проти основ національної безпеки в умовах війни. Окремим пріоритетом, визначеним Генеральним прокурором, є особистий контроль за ефективністю здійснення кримінальних проваджень, що стосуються посягань на життя та здоровʼя дітей і неповнолітніх. На цих напрямках ми і зосередили свою роботу.
— Ви перейшли з роботи в центральному апараті прокуратури — з рівня Генеральної прокуратури — до керівництва обласною прокуратурою. У публічному просторі такі ротації іноді сприймають як умовне «пониження». Як ви самі пояснюєте логіку цього призначення?
— В органах прокуратури я працюю з 2007 року — майже 19 років. За цей час пройшов фактично всі щаблі служби.
Кожну нову посаду сприймаю не як пониження чи підвищення, а як новий професійний виклик і можливість здобути додатковий досвід. Масштаб виклику може бути різним, але кожен із них додає розуміння системи та її процесів.
У нашій роботі досвід має особливе значення. Саме він дозволяє бачити ситуацію комплексно — розуміти контекст, причинно-наслідкові зв’язки та оцінювати події не фрагментарно, а в цілісній картині.
— Щодо кадрової ситуації. Ви озвучили, що фактично перезавантажили апарат заступників і керівників регіональних підрозділів. Тобто йдеться про формування вашої управлінської команди з місцевих фахівців? Чи це люди, з якими ви раніше працювали?
— Скажу відверто: від людей на посадах залежить дуже багато, зокрема й кінцевий результат роботи. Я в цьому твердо переконаний.
Для мене важливо, щоб людина не просто обіймала посаду, а реально впливала на стан законності на території. Щоб вона не «відсиджувалася в кабінеті», а працювала і брала на себе відповідальність.
Що стосується формування команди — я не ділив людей на «своїх» і «чужих». Критерії були чіткі: професіоналізм, мотивація та здатність показати результат.
Більшість призначених — прикарпатці, місцеві фахівці. Багато молодих спеціалістів, які не обіймали керівних посад, але мають бажання працювати і доводити свою ефективність на практиці.
— Отже, нині управлінська команда прокуратури області вже повністю сформована?
— Так.
— Щодо ситуації на місцях: ви зазначили, що змінили багатьох керівників територіальних підрозділів. Яким був стан справ у місцевих прокуратурах на момент вашого призначення? І чому вирішили одразу провести кадрове перезавантаження?
— Я не хотів би давати оцінки своїм попередникам — це було б некоректно. Скажу лише, що маю власне бачення організації роботи. Це не була історія про звільнення чи «чистки». З кожним керівником відбувся діалог — я ставив конкретні запитання і людина фактично сама ухвалювала рішення чи продовжувати роботу на посаді, чи перейти на іншу ділянку роботи. В декого на той час вже завершувався строк повноважень на посаді. Хтось, можливо, втомився, від адміністративних обов’язків, хтось не поділяв спільного бачення подальшої роботи. У такому випадку чесніше приймати рішення одразу, ніж затягувати процес.
— Якщо підсумувати 2025 рік у цифрах: які показники ви вважаєте ключовими для оцінки ефективності роботи прокуратури області?
— Закон визначає низку критеріїв оцінки роботи прокурора. Але для мене важливо не лише кількісне наповнення Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ключове — це реальне поновлення порушених прав потерпілих, відшкодування збитків державному та місцевим бюджетам, повернення земель у власність держави або громад і, як наслідок, реальний вплив на стан законності в регіоні.
Безумовно, важливою є й невідворотність покарання — скерування справ до суду та отримання вироків. При цьому «реальний вирок» — це не лише позбавлення волі. Закон передбачає різні види покарань: штрафи, виправні роботи та інші санкції.
Якщо говорити мовою цифр, то за минулий рік до суду скеровано понад 2400 обвинувальних актів. Із них 130 — щодо корупційних правопорушень, 60 — у бюджетній сфері, понад 90 — у сфері охорони навколишнього природного середовища, ще понад три десятки — у земельній сфері. Частина справ перебуває на розгляді судів, ми маємо позитивні рішення.
— Тобто показниками ви задоволені? Це хороший рівень?
— Повністю задоволеним бути не можна — завжди є над чим працювати. Водночас ми дещо змінили підходи: зосереджуємося не на малозначних фактах, а на правопорушеннях, які реально відображають стан законності.
Якщо говорити про бюджетну сферу, то йдеться передусім про протидію схемам розкрадання державних коштів і коштів територіальних громад — зокрема під час закупівель, передачі в оренду майна чи виділення земельних ділянок. Саме на таких кейсах сьогодні зосереджена основна увага.
Показовим у цьому контексті є провадження щодо одного з міських голів області (йдеться про затримання міського голови Галича Олега Кантора – ред.). Воно й досі перебуває в активній фазі розслідування і стосується можливих зловживань під час розпорядження майном та земельними ресурсами.
— Це дійсно резонансна справа. Фактично активна фаза розслідування у ній припала вже на період вашого керівництва. Це збіг чи результат зміни підходів у роботі?
— Я б не зводив це до особистого чинника. Це результат спільної роботи всього правоохоронного блоку нашого регіону. У цьому провадженні були задіяні і прокурори, і оперативні підрозділи Служби безпеки України в Івано-Франківській області, і слідчі поліції на етапі реалізації матеріалів.
У таких справах ключове значення має саме злагоджена взаємодія. Кримінальний процесуальний закон передбачає, що для досягнення результату мають ефективно працювати щонайменше кілька елементів системи — прокурор, слідчий та оперативний підрозділ. Без такої координації та взаємодії високого результату досягти неможливо.
— Чи є зараз у розробці інші справи подібного масштабу?
— Я б не хотів говорити про це наперед. Але можу запевнити: у роботі є цікаві кейси. Думаю, не завтра і не післязавтра, але з часом про них обов’язково стане відомо.
— За підсумками року: які сфери були найбільш проблемними з точки зору корупційних правопорушень? І чи можемо говорити про певну локальну прив’язку до окремих районів? Адже, наприклад, у лісовій тематиці традиційно згадують Верховинський, Косівський, Надвірнянський райони. Чи є подібна «географія» і в інших сферах?
— Я б не говорив про жорстку прив’язку корупційних правопорушень до конкретних районів. Моє завдання як керівника — вимагати від кожного прокурора результату за всіма напрямами. Немає такого, що хтось займається лише боротьбою у лісовій сфері чи в бюджетній.
Бюджети формуються в кожній громаді, відповідно і ризики їх розкрадання або нецільового використання можуть виникати повсюдно. У таких випадках реагувати має весь правоохоронний блок. Звичайно, охопити абсолютно всі порушення на 100% неможливо, але на ключові кейси ми маємо достатньо сил і засобів, щоб реагувати принципово.
Прокурори спільно з оперативними підрозділами постійно моніторять ситуацію і отримують інформацію з різних джерел щодо можливих зловживань. Йдеться насамперед про порушення у бюджетній сфері, незаконне користування надрами, корупційні ризики у лісовій галузі — зокрема щодо незаконних порубок, перевезення деревини та можливого сприяння цим схемам з боку посадових осіб. На всі ці напрямки звертається системна увага.
— У яких сферах корупційні правопорушення сьогодні мають найбільш системний характер?
— Якщо дивитися суто на статистику — це цифри. Але якщо говорити по суті, то найбільші корупційні ризики традиційно зосереджені у сфері земельних відносин, розподілу бюджетних коштів та публічних закупівель.
Ці напрямки залишаються незмінними роками. Корупція, як правило, виникає там, де є значні фінансові ресурси і можливість впливати на управлінські рішення.
Йдеться, зокрема, про непрозорі або вразливі механізми розподілу коштів, а також про потенційний вплив посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування на ці процеси.
— Генеральна прокуратура неодноразово заявляла про значні збитки держави у лісовій галузі. Яка ситуація на Прикарпатті? Чи можна виміряти масштаби цієї проблеми?
— Для нашого регіону лісова сфера справді є болючим питанням. Область одна з найбільш лісистих в Україні, відповідно і ризики правопорушень тут підвищені. Можу говорити про конкретні результати роботи. У вересні спільно з іншими правоохоронними органами ми реалізували масштабні матеріали у сфері незаконного лісокористування. У межах проваджень встановлено збитки на суму понад 720 млн грн і повідомлено про підозри 9 особам. Робота в цьому напрямі триває. Лише за останні пів року проведено огляди понад 220 га лісових земель, виявлено незаконну рубку понад 13 тисяч дерев. Уже в лютому цього року проведено реалізацію у 10 кримінальних провадженнях та вручено підозри 15 особам — серед них є також і службові особи лісгоспів. Загальна сума встановлених збитків у цих справах перевищує 30 млн грн.
Ми розуміємо, що для Прикарпаття лісова тематика залишається чутливою, тому разом з іншими правоохоронними органами системно працюємо над тим, щоб притягати винних до відповідальності і мінімізувати подібні правопорушення в майбутньому.
— Наступне питання стосується мобілізації — це одна з найчутливіших тем сьогодні. Яку роль відіграє прокуратура області у реагуванні на можливі правопорушення в цій сфері?
— Питання мобілізації справді є одним із найскладніших на сьогодні. Водночас важливо чітко розмежовувати повноваження. Прокуратура не наділена функціями здійснення призову — це загальновідомо.
Щодо можливих порушень законодавства з боку працівників територіальних центрів комплектування, то такі питання належать до компетенції спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.
Натомість наші зусилля зосереджені на протидії незаконному переправленню осіб через державний кордон та фактам ухилення від мобілізації. В області ці правопорушення не мають системного чи масового характеру, однак окремі випадки фіксуються.
Ми здійснюємо процесуальне керівництво у таких кримінальних провадженнях: досудове розслідування переважно проводить Національна поліція, а в окремих випадках — Державне бюро розслідувань, відповідно до підслідності.
Якщо говорити про цифри, то протягом 2025 року в області розслідувалося близько 70 кримінальних проваджень за фактами незаконного переправлення осіб через державний кордон, з яких 27 уже скеровано до суду з обвинувальними актами.
— Якщо вже говоримо про війну: скільки працівників прокуратури Прикарпаття сьогодні служать у Збройних силах України?
— Я б відповів на це питання ширше. З перших днів повномасштабного вторгнення наші працівники добровільно долучилися до Сил оборони. Вже в перші місяці повномасштабної війни п’ятеро прокурорів самостійно мобілізувалися до лав Збройних Сил України.
Крім того, починаючи з 2022 року, прокурори області на системній основі відряджаються до прифронтових регіонів для документування злочинів російської агресії. Загалом за цей період близько 30 прокурорів працювали або працюють на таких територіях.
На жаль, маємо і втрати. У грудні 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув наш колега — заступник начальника відділу, який добровільно мобілізувався до ЗСУ у перші дні повномасштабної війни – Любомир Хамець.
Загалом позиція колективу однозначна: незалежно від того, чи прокурор проходить службу в ЗСУ, чи працює на посаді, кожен намагається допомагати Силам оборони.
Ми не схильні це публічно афішувати, однак можу сказати, що з 2022 року працівники прокуратури Прикарпаття передали на потреби війська десятки одиниць транспорту, близько 10 тонн пального та спрямували понад 13 млн грн допомоги.
— Під час представлення ви декларували курс на відкритість, хоча традиційно прокуратуру вважають одним із найбільш закритих органів. Якими практичними інструментами ви змінюєте цю модель?
— Я не погоджуюся з тим, що прокуратура є закритою системою. Сьогодні існує кілька дієвих каналів комунікації з суспільством. Це, зокрема, особисті прийоми громадян, які регулярно проводять керівники та прокурори всіх рівнів, взаємодія із засобами масової інформації, участь у відкритих заходах.
Наприкінці минулого року ми також створили окремий підрозділ інформаційної політики, який відповідає за оперативну комунікацію з медіа та громадськістю. Якщо проаналізувати наші офіційні ресурси, видно, що прокуратура області значно активніше висвітлює свою роботу.
Водночас важливо розуміти: відкритість має межі, визначені законом. Частина інформації не може бути оприлюднена через таємницю досудового розслідування. Однак у межах повноважень ми налаштовані на постійний діалог із суспільством.
— Як ви оцінюєте рівень довіри до прокуратури, зокрема на Прикарпатті?
— Якщо говорити загалом по Україні, то, за даними дослідження компанії Info Sapiens щодо довіри до системи правосуддя, показник довіри до органів прокуратури зріс із 19% у 2018 році до 29% у 2025 році. Що стосується Прикарпаття, окремих регіональних замірів у мене немає, однак, імовірно, рівень довіри в області загалом співставний із загальноукраїнським. Це позитивна динаміка, хоча, безумовно, не той рівень, яким можна бути повністю задоволеним.
Водночас зростання показників довіри — це насамперед результат реальної ефективності роботи прокурорів і відкритості процесів там, де це дозволяє закон. Коли люди бачать і сам процес, і конкретний результат — притягнення винних до відповідальності, реальні вироки, повернення бюджетних коштів і земель громадам — тоді, на мою думку, і зростає рівень довіри до органів прокуратури.
Водночас треба чесно визнати: прокурорська робота не належить до тих професій, які користуються безумовною симпатією в суспільстві. У межах змагального процесу завжди є сторона, яка буде незадоволена діями прокурора, тому певна частка критики — а інколи й відвертого хейту — є об’єктивною реальністю цієї професії.
Інколи така критика формується на неповній або передчасній інформації. Зокрема, після аналізу декларації одного з прокурорів нашої області у медіа з’явилися гучні повідомлення про нібито «розкішний маєток», отриманий у спадок. Згодом з’ясувалося, що йдеться про звичайну стару дідівську хату, а сама спадщина пов’язана з важкою хворобою матері.
Саме тому важливо, щоб оцінка діяльності прокуратури ґрунтувалася на перевірених фактах і кінцевих результатах роботи.
— Ви майже 20 років працюєте в системі прокуратури — професії, яка, за вашими словами, не користується безумовною симпатією в суспільстві. Що для вас сьогодні є головним мотиватором залишатися в цій роботі?
— За час роботи в органах прокуратури я, безумовно, і чув погрози, і відчував суспільний тиск. Можливо, не з перших років служби, але з набуттям управлінського досвіду він стає більш відчутним. Втім я б назвав це радше не тиском, а суспільним контролем, який є нормальним для будь-якої демократичної держави.
З огляду на повноваження прокуратури ми завжди будемо у фокусі уваги — і громадськості, і медіа. Особисто я сприймаю це не як перешкоду, а як певний сигнал: на що варто звернути більше уваги, де можна вдосконалити роботу, де спрацювати ефективніше.
Що стосується мотивації залишатися в системі, то за ці роки це вже значною мірою стало способом життя. Більшу частину часу я проводжу на роботі, і ця робота досі мені цікава та важлива. Особливо зараз, коли країна четвертий рік протистоїть повномасштабній агресії Росії, забезпечення правопорядку всередині держави і робота на результат для країни є одним із ключових мотиваторів залишатися в органах прокуратури.
— І на завершення — щодо вашого попередника на посаді, Романа Хими, який очолював прокуратуру у 2020–2024 роках і залишив її після резонансних подій. У публічному просторі ця історія так і не отримала чітких пояснень. Чи відомі вам підстави тих слідчих дій і чи було встановлено з боку пана Хими будь-які правопорушення?
— Органи прокуратури Івано-Франківської області не здійснюють процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях, пов’язаних із цією особою. Відповідно я не володію інформацією про обставини цих подій. Наскільки мені відомо, це питання належить до компетенції інших правоохоронних органів поза межами нашого регіону, тому коментувати його по суті я не можу.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
