«Збирати донати у 2026 році стало в 10 разів важче» — розмова із співзасновником благодійного фонду «Свій за свого» Юрієм Анушкевичусом

Перемогу виборюють не гаслами, а діями. «Галка» у проєкті «Люди Дії» знайомить з тими, хто будує міцний фундамент українського спротиву — від військових до волонтерів, які забезпечують їх усім необхідним.

Юрій Анушкевичус — директор та співзасновник благодійного фонду «Свій за свого», який допомагає українському війську з 2014 року.

Від допомоги цивільним до роботи з військом: історія фонду «Свій за свого»

Фонд існує з 2003 року, його заснував мій батько. У 2003 році він допомагав вразливим верствам населення, спорту, культурі — усім, хто цього потребував.

У 2014 році ми почали працювати з військом. Цим вже займалася моя мама, помагали всім, чим могли. Тоді був такий своєрідний хаос, але були певні досягнення, зробили досить багато.

А в 2022 році почався новий етап фонду. Коли перші ракети прилетіли, ми сиділи всі разом і думали, як можемо працювати. Дзвонили багато друзів, питалися реквізити, куди скидати кошти.

Ми вирішили це все оптимізувати й покращити: з друзями створили сайт, і я взяв цю ініціативу на себе. У 2022 році став директором благодійної організації «Свій за свого», і ми почали працювати більш масштабно та залучати більші кошти.

«Три кити, на яких тримається фонд»: партнери з Литви та український блогер

У 2022 році ми познайомилися з нашими суперкласними партнерами-литовцями. Маємо три основні донори:

1. Литовський благодійний фонд «Mēs esмы bastionas» та волонтерка Олеся, яка просто неймовірно багато робить для України: збирає на автівки, технічне забезпечення, квадроцикли. PDF
2. «Girenija» та Рітіс, які комплектують нас різною комп’ютерною технікою. Вони привезли дуже багато техніки, яку ми сервісуємо і передаємо на фронт, так само як і автівки (бо кожна автівка потребує сервісу).
3. Український блогер «Олдбой» — наш друг і основний донор, звідки ми беремо кошти.

Це такі три кити, на яких тримається наш фонд.

З цікавого за минулий рік роботи: Олеся та її чоловік з фонду «Mēs esмы bastionas» домовилися з містечком Тельшай у Литві, і їм вдалося привезти допомоги на мільйони гривень (на 20 тисяч євро). Це була дуже необхідна допомога: закуплені зарядні станції, генератори, різні інструменти, які ми передали нашим військовим частинам — 102 бригаді ТрО та 50 полку Національної гвардії України.

Якщо з останнього брати, що ми закрили: разом із фестивалем сучасної поп-культури України Fandom Con та блогером «Олдбой» нещодавно зібрали близько 700 тисяч гривень, додалися волонтерські кошти, і ми проплатили два квадроцикли на суму майже 900 тисяч гривень.

За минулий рік нам вдалося закрити 27 мільйонів гривень офіційної допомоги армії, подаючи документи на Міністерство оборони. Це те, що пішло за документами на військові частини.

Донати впали в 10 разів: реалії зборів у 2026 році

Українці можуть донатити через наш сайт, ми активно ведемо соціальні мережі. Але з поточними донатами від фізосіб у нас може бути прогалина, тому що велике навантаження роботи йде за проєктами з литовцями та «Олдбоєм».

З 2022 року по сьогоднішній день (у 2026 році) донати впали, і їх збирати в разі важче, ніж це було у 2022-му. Це приблизно в разів 10 важче.

Від сонячних панелей до дронів: як змінювалися потреби передової

У 2022 році, коли ворог почав нищити нашу енергетичну інфраструктуру, нам привезли невеличкі сонячні станції. Ми разом із нашим литовським партнером Ельмантосом подумали, як допомогти військовому на передку.

Тоді фронт ще не був настільки насичений дронами, і ми почали виготовляти станції: акумулятор плюс сонячна панель, де військовий міг підключити лампочку чи зарядити телефон. Зробили понад 40 таких станцій, вони мали дуже хороші відгуки.

Але ця історія закінчилася, бо фронт розвивався дуже динамічно. З’явилася величезна кількість дронів, і зараз військові інколи навіть ходять на позиціях без форми, аби максимально маскуватися. Тому від сонячних станцій ми відмовилися.

Ми рухалися разом із військовими та вивчали динаміку фронту. Наприклад, колись Міністерство оборони не сприймало «весільні Мавіки» серйозно, а ми сприймали, бо спілкувалися безпосередньо з «нулем». Тоді ці дрони рятували життя.

Ми не просто купляли «Мавіки», а й забезпечували готові рішення: прошивки (спочатку «канатка», потім 1001-ша), щоб дрон як зберігав життя воїнів, так і нищив ворога.

Актуальні запити фронту: Starlink, частоти та наземні станції

На сьогодні найчастіший запит — це Starlink. Щодо дронів, то держава зараз забезпечує ними досить непогано. Однак коли хлопці переїжджають з однієї позиції на іншу, їм необхідні різні частоти. FPV-дрон від держави чи інших волонтерів може працювати некоректно через відпал зв’язку на певній частоті.

Хлопці звертаються до нас, щоб це покращити. Ми купляємо:

• Різні модулі та устаткування для FPV; PDF
• Наземні станції (які постійно потрібні й втрачаються); PDF
• Антени для зв’язку, щоб дрон летів якнайдалі. PDF

Наприклад, великі дрони типу «Вампір» раніше літали на одних антенах, а сьогодні — вже на Starlink. Фронт розвивається шаленими темпами, і ці речі потребують великих сум.

Чому країни Балтії допомагають без зайвих слів

У Литви та країн Балтії дуже схожа історія з нашою: боротьба за незалежність, вихід із Радянського Союзу. Вони прекрасно знають, що таке Москва, що таке Росія і що це за ворог. Їм не треба пояснювати, з ким ми маємо справу — вони просто роблять свою роботу, бо сильно постраждали від «русского міра».

З 2014 року загальний потік волонтерки з-за кордону просів, але це наше досягнення, що ми не лише не припинили роботу, а й наростили її. Наші литовські партнери з 2022 року дуже гарно масштабувалися й виросли.

Ми мотивуємо їх тим, що постійно надаємо фото- й відеозвіти, а також подяки від військових. Крім того, з 2022 року наш фонд сильно пішов у бюрократію: ми працюємо офіційно з юрособами, військовими частинами та Міністерством оборони. Це паперова робота, відкритість, звітність та прозорість. Литовці бачать документальний супровід і розуміють, куди йдуть їхні донати.

Бюрократія у волонтерстві: вимушена потреба та захист

Ми подаємо дуже багато звітностей у Мінсоцполітики, податкову, відповідаємо на постійні запити. Нам це десь навіть подобається, бо в цьому є порядок.

Коли ми працюємо з великими сумами або передаємо автівки й «Мавіки», ми на кожному приладі робимо гравіювання: «Благодійна допомога. Продаж заборонено». Забюрократизованість у роботі з великими сумами — це нормально і правильно.

Робота від ранку до вечора і відсутність меж із особистим життям

Називати це просто волонтерством уже навіть смішно — це повноцінна робота благодійного фонду від ранку до вечора, без вихідних.

Протягом тижня ми обробляємо листи-звернення від військових частин, здійснюємо закупівлі за хорошими цінами, підписуємо угоди, шукаємо надійних партнерів, отримуємо акти прийому-передачі, організовуємо ремонт та сервіс автівок.

Межі між роботою та сім’єю немає. Зараз ми живемо за принципом: «Або ти на фронті, або для фронту». Переживаємо разом із хлопцями. Найважче у нашій роботі — це коли не встиг допомогти, коли хтось чекав на допомогу, а його вже не стало.

Дратує тільки одне: хотілося б, щоб більше людей були задіяні у спільній майбутній перемозі. Ми всі хочемо перемоги, але щоб вона настала швидше, треба усім хоч трохи працювати над цим.

Відчуття результату: що мотивує працювати далі

Розчарування виникає хіба тоді, коли волонтери бачать, що їхню допомогу застосовують неправильно. Але найбільша мотивація — бачити реальний результат.

Наприклад, пів року тому ми купляли дрон-лінзу для спецпідрозділу «Омега». І коли хлопці скидають відео, як цим дроном нищать ворога — це підсилює бажання працювати. Розумієш: або ми, або нас.

Зараз кожна військова частина медійна. Хлопці скидають відеозвіти: як бійці спецпідрозділу «Форт» дякують за РЕБ; як військова частина А3958 дякує фонду «Свій за свого» та «Mēs esмы bastionas» за автомобіль VW T5 для виконання завдань на Сумському та Харківському напрямках.

Вони показують, як за допомогою переданих моніторів та комп’ютерної техніки облаштовують командні пункти чи позиції на передку, як виводять зображення з розвідки та збивають ворожі дрони.

Якщо ми не будемо підтримувати своє військо, можуть настати дуже погані часи.

Ми не маємо цього допустити.

Рухаємося до перемоги!