Жінка, якій присвятили відому «Гуцулку Ксеню», живе у Чикаго
06 Бер, 2015 18:20
«Гуцулка Ксеня» – легендарна українська пісня-танго, роками не втрачає популярності. Її переспівували десятки, а то й сотні разів. Та мало хто знає, що оспівують у ній не якусь вигадану Ксеню або ж збірний дівочий образ, а цілком реальну дівчинку, родом із Шешор. Її ім’я – Ксенія Бурачинська-Данилишин. Живе вона у Чикаго.
Найвідоміша у світі гуцулка розповіла Ukrainian Chicago, як було створено безсмертний хіт та чому вона разом із родиною опинилася за океаном.
Багато з українців узагалі не знають, що у славнозвісної «Гуцулки Ксені» є автор та вважають пісню народною. Втім це не так. Коли маленькій Ксені Бурачинській було 13 років, її дядько, Роман Савицький, написав для неї пісню. Трапилось це наприкінці літа, приблизно на початку 1930-их років. Мама Ксені – Ірина Бурачинська – влаштувала прийом, на який з’їхалось дуже багато гостей. Тоді ж Ксеня й попросила дядька скласти таку пісню, щоб уся Гуцульщина співала.
Створену спонтанно пісню шалено полюбили. Газети одна за одною публікували фото із тією самою дівчинкою з «Гуцулки Ксені» та описували її вроду. Здавалося, про неї знали всі. Сама Ксеня від раптової популярності, зізнається, була не в захваті. Її впізнавали зовсім чужі люди, навіть коли просто дізнавались її ім’я – в той час воно було не надто поширеним.
«Мені це не подобалось, я не хотіла, щоб на мене звертали увагу», – розповідає вона.
Із початком війни Ксениній родині довелось утікати, її брата хотіли арештувати. Деталі втечі Ксеня пам’ятає з труднощами, адже минуло понад 70 років. Пригадує, у них була велика хата посеред мальовничих гір, поруч – річка. Та усе довелось залишити, біжучи спершу до Словаччини, а згодом до Німеччини. В останній країні затримались надовше – Ксеня навіть вступила в університет у Мюнхені, але перебиватись без роботи було непросто:
«Німці не були злі до нас, але не було роботи, – згадує Ксеня. – Згодом американці покликали мого чоловіка до себе, він був ветеринаром».
До США вирушили кораблем. Ксеня з мамою дуже складно пережили подорож, цілу дорогу практично не піднімались з ліжка. Врешті прибули до Нью-Йорка, а уже звідти перебрались до Чикаго.