“Жінка за кермом – це про свободу”: інтерв’ю з автоінструкторкою з Івано-Франківська Наталією Шевчук

Сьогодні жінок за кермом стає дедалі більше. Для когось водіння — це вимушена необхідність: діти, робота, побут. Для когось — справжня терапія й спосіб відчути свободу. Та попри зміни в суспільстві, досі існують стереотипи, що жінки нібито гірші водії, ніж чоловіки. Ці жарти і упередження ми часто чуємо на дорогах, у розмовах, у медіа.

Але реальність зовсім інша: сучасні жінки впевнено сідають за кермо, керують власними авто і щоразу доводять, що відповідальність та уважність не мають статі. Для багатьох водійок перші кілометри — це не лише шлях до пункту призначення, а й шлях до внутрішньої впевненості.

Про страхи початківців, поради для тих, хто тільки мріє сісти за кермо, а також про міфи та реальність ми поговорили з Наталією Шевчук — автоінструкторкою з Івано-Франківська. Вона працює в автошколі уже рік, а її власний водійський стаж становить понад 10 років.

Про це пише “Галка” з посиланням на Огого.

– Як ви прийшли в цю професію?
— На вибір моєї професії велику роль зіграла мама. Коли мені було 6 років, вона пішла вчитись в автошколу — і це тоді була велика рідкість. У групі вона була єдиною жінкою серед чоловіків. Для мене, маленької дівчинки, вона виглядала неймовірно крутою. Вона сама кермувала машину, і в той момент у мене з’явилось бажання бути схожою на неї.

А коли сама пішла в автошколу, почала їздити з першого дня отримання водійських прав і не зупинялась. Коли мала понад 10 років стажу, зрозуміла, що водіння для мене не просто навичка, а те, що приносить задоволення. Тому відчула, що маю цим ділитись з іншими.

Наталя працює в автошколі лише рік, але її вже добре знають у місті. Частково завдяки TikTok — там вона викладає відео з поїздок своїх учениць. Кадри перших виїздів, помилок і маленьких перемог збирають десятки тисяч переглядів і коментарів від жінок, які впізнають себе.

– Чомусь у соціумі так багато жартів та міфів про жінок за кермом. Як ви вважаєте, в чому причина такого ставлення?
— Дурні жарти, напевне, тягнуться ще з радянського союзу, коли вважали, що місце жінки на кухні, а все, на що вона здатна — це народжувати, прибирати і прати. За кермом жінку тоді ніхто не уявляв. І навіть були закони, які не дозволяли влаштуватись жінці на «чоловічу» роботу.

У той же час у світі все відбувалось по-іншому. Жінки давно водили, і це не було дивним. А в нас чомусь уявлялось, що місце жінки тільки на пасажирському сидінні. Думаю, ще з тих часів і залишились такі жарти.

Хоча з моїх спостережень жінки краще водять. Вони обережніші, уважніші, менш ризикові, дуже відповідально ставляться до того, що роблять.

– Який міф про жінок-водійок вас найбільше дратує?
— Мене дратує міф про те, що жінка за кермом — це потенційна небезпека, яка обов’язково має спричинити аварію. Але якщо ми говоримо про жінку-початківця, то частіше це розгублена жінка, ніж малокомпетентна. На неї постійно тиснуть: підганяють, сигналять, не дають часу зорієнтуватись. Це зовсім не про компетентність. Це про тиск і відсутність терпіння інших водіїв, які своїм поспіхом створюють більше аварійних ситуацій, ніж початківець.

– Чи змінилось ставлення на дорогах за останні роки? Чи стає більше поваги до жінок-водійок?
— Так, стало набагато краще. Зараз уже не дивуються, коли бачать жінку за кермом. Молоде покоління росте з думкою, що жінка може так само керувати, як чоловік. Це дуже добре.

Також через війну багато змінилось: жінки просто змушені були сісти за кермо. Тому зараз їх значно більше на дорозі. Але є чоловіки, які досі сумніваються чомусь. Я думаю, це з дитинства. От дивіться: хлопчику дають машинку й кажуть «ти будеш водієм», а дівчинці дають ляльку й кажуть «ти будеш мамою». І це теж формує певний стереотип.

– Чи бачите ви різницю між поколіннями — як молоді дівчата сприймають себе на дорозі у порівнянні зі старшими жінками?
— Молоді дівчата зазвичай почуваються впевненіше, ніж дорослі жінки. Часто вони приходять на заняття вже з якимось досвідом: катались із батьками десь по сільських дорогах чи на майданчиках, у них вже немає того страху.

Жінки ж навпаки — дуже відповідальні. Вони думають про наслідки: «якщо зачепити іншу машину, треба буде платити, вирішувати проблеми».

– Ви помічаєте відмінності у стилі навчання жінок і чоловіків?
— Чоловіки зазвичай хочуть швидко сісти й поїхати. Критику сприймають важко. Вони частіше нервують, коли щось не виходить. Але коли звикають до автомобіля, починають діяти спокійніше й розумніше.

З жінками трохи по-іншому: вони часто себе накручують, що «ні на що не здатні», не вірять у свої сили. На уроках намагаються схопити все й одразу, але коли починає виходити — змінюються, стають впевненішими. І сприймають критику легше: готові вислухати, виправити і рухатися далі.

– Що ви говорите жінкам, які сумніваються у своїх силах? Як допомагаєте їм позбавитися страху?
— Перш за все кажу: «Ви робите це для себе». Уявіть, ви сідаєте в авто зі смачною кавою, вмикаєте улюблену музику й їдете куди хочете. Не чекаєте на таксі, не залежите від автобуса, нікого не просите. Це дуже мотивує.

І ще: ви не гірші за інших. Навколо тисячі авто, всі ці люди колись вчились. Ви теж зможете. Це справа практики. Якщо ви здатні здобути освіту, вивчити іноземну мову, відкрити власний бізнес — то водіння точно під силу.

Часто навіть вдома атмосфера буває несприятливою, і чоловік чи діти можуть не вірити у ваш успіх. Але варто просто подати документи в автошколу. Я раджу офлайн-навчання: це і спілкування, і підтримка однодумців.

– Які типові страхи або труднощі мають жінки-початківки?
— Вони вважають, що заважають усім на дорозі. Дуже бояться, коли їм сигналять. І часто бояться паркування. Є багато жінок, які мають права, але не вміють паркуватися. Їх просто раніше цьому не навчили, і вони цю навичку не відточували.

Я завжди кажу: «Їздити на авто — це як їсти ложкою. Колись нас цьому вчили, і спершу не виходило. А тепер робимо це автоматично». Так само й з водінням: коли довести навички до автоматизму, руки й ноги самі все роблять, і тоді справді починаєш отримувати задоволення від процесу.

– Як обрати “свого” інструктора?

— Це справді важливо. У кожній автошколі зазвичай працює кілька інструкторів, і ви маєте право вибрати того, з ким вам буде комфортно. Якщо відчуваєте, що не підходите одне одному по характеру чи стилю навчання — не бійтеся змінити. Це абсолютно нормально.

Ви оплачуєте курс, тож маєте отримати якісне навчання. А якість напряму залежить від атмосфери: якщо вам подобається сам процес, ви менше нервуєте, краще засвоюєте інформацію і швидше прогресуєте. Коли є довіра та розуміння між учнем і викладачем — результат завжди кращий.

– Що б ви порадили жінкам, які давно мріють навчитися водити, але бояться? З чого почати?
— Завжди оточуйте себе людьми, які вас підтримують. Не дозволяйте нікому знецінювати ваш прогрес. Кожен урок — це крок до впевненості. Не треба порівнювати себе з іншими — радійте своєму темпу й своїм перемогам.

Зараз отримати посвідчення водія значно складніше, ніж колись. Тож не слухайте тих, хто каже: «Я за кілька занять уже мав права». Це ваша перемога і ваше досягнення!

Водіння для жінки – це завжди трохи більше, ніж просто вміння керувати машиною. Це про впевненість у собі, про незалежність і про відчуття, що твоя свобода не залежить від розкладу автобусів чи чужого настрою. Коли береш у руки кермо – береш у руки й власне життя.

Так, шлях початківця ніколи не буває простим. Є страхи, тиск з боку інших водіїв, недоречні жарти й міфи, які досі не вимерли. Але саме ці бар’єри роблять перші перемоги ще ціннішими. І, як каже Наталя, варто пам’ятати: якщо ти здатна здобути освіту чи запустити бізнес – то точно здатна навчитися водити авто.

Приклад її учениць, які з’являються в TikTok, це добре підтверджує. Кожна з них виходить на дорогу зі своїми сумнівами, але поступово страхи зникають, а на їхнє місце приходить радість і гордість за себе. Саме ці моменти найбільше надихають інших жінок зробити свій перший крок.

І, мабуть, найважливіше – розуміти, що дорога не має статі. Вона однакова для всіх. І на ній важлива не стать водія, а уважність, відповідальність і повага. Якщо це є – то й жінка, і чоловік за кермом однаково впевнено довезуть себе й свої мрії куди завгодно.