Жодне українське покоління не живе без війни, — поранений у боях воїн Юрій Найко, який служить у франківському ТЦК (ВІДЕО)

Автор: Застава Максим

29 Бер, 2024 12:47

Поділитись публікацією
Жодне українське покоління не живе без війни, — поранений у боях воїн Юрій Найко, який служить у франківському ТЦК (ВІДЕО)

Головний сержант Юрій Найко (позивний “Найк”) – майданівець та кіборг, який пройшов Донецький аеропорт та повернувся до лав Збройних Сил України після початку повномасштабного вторгнення. Військовий родом з Хмельниччини, але зараз служить на посаді командира роти охорони Івано-Франківського РТЦК.

Читайте також: Якщо чоловіки зараз не захищатимуть Україну, потім під автоматом йтимуть на Польщу, — воїн Іван з ТЦК Прикарпаття (ВІДЕО)

Коли почалося повномасштабне вторгнення, чоловіка мобілізували й направили до складу 53 механізованої бригади, пише “Галка” з посиланням на центр комплектування та соціальної підтримки.

“Серед ночі ми прибули під Маріупольське направлення. До нашої бригади був прикріплений “Айдар” – його бійці вийшли з-під Старогнатівки, фактично батальйон весь розбитий. І ми буквально за годину пішли зупиняти їхні (російські – ред.) танки, щоб дати можливість евакуювати тяжко поранених людей”, – пригадує Найко.

У боях отримав три осколкових поранення у ногу, була перебита артерія. Крім того, отримав подвійний перелом руки й лопатки.

“Я виповзав сам, бо мене б не знайшли — рахувався б зниклим безвісти. Мене відтягнули до Курахового, звідти мене привезли у Дніпро, а згодом в Умань”, – ділиться Найко.

Боєць переніс п’ять операцій. За результатами ВЛК отримав статус “обмежено придатний” й направлений на службу до ТЦК в Івано-Франківську.

“Люди бувають різні. Коли країна увійшла у критичне положення, вони (військовозобов’язані, що уникають ТЦК – ред.) багато що: виїхали за кордон, сидять по санаторіях, у 50 із зайвим років стали студентами, поробили групи інвалідності — та це смішно.

Я теж не народився військовим і не мав наміру ним ставати. Але ситуація швидко повертається. У нас жодне покоління не живе без війни”, – підсумовує Найко.