“Зшивати” життя докупи: коломийська письменниця Тетяна Жидак видала повість-автофікшн “Зустрінемося в цеху”
Перше в Україні феміністичне видавництво Creative Women Publishing готує до виходу повість-автофікшн Тетяни Жидак “Зустрінемося в цеху”. Книжка, написана покутським діалектом, уже доступна для передзамовлення у межах серії #проявляйся.
Про це “Галці” повідомила піарниця видавництва Вікторія Дребот.
Історія розповідає про жінку, яка після початку повномасштабної війни повертається з маленькою донькою до рідного села на Коломийщині. Там покинутий швейний цех стає місцем жіночої підтримки, стійкості та спільного проживання втрат і тривог.
У видавництві зазначають, що це книжка не стільки про війну, скільки про здатність «зшивати» розбите життя докупи, тримаючись за коріння, пам’ять роду та просту обіцянку зустрітися завтра.
“Діалект у історії, а йдеться про покутський, мій рідний — не є ані прийомом, ані стилістичною «родзинкою». Це мій голос.
Мені близька думка, що ми розмовляємо голосами наших предків. Але коли я писала, я не намагалася «дати слово» комусь іншому — я просто дозволила собі звучати так, як звучить моя душа. У цьому голосі, звісно, є і баба, і прабаба, і навіть історія про неї, і місце, з якого я виросла. Але це не так відтворення, як скоріше природне логічне продовження мене.
Я думаю, ця книжка не могла б народитися іншою мовою. Бо тоді це була б уже інша історія — не моя”, — каже авторка.
Для передачі атмосфери книжки команда проєкту також створила буктрейлер, який знімали на роздоріжжі двох сіл Покуття. Режисеркою відео стала Христина Браславська.
Головного героя у буктрейлері зіграв Захарій Новицький.
Автентичний покутський стрій для нього збирав майстер-кушнір та засновник проєкту «Відродження» Михайло Вінтонюк.
“На відео — повністю покутський стрій. Кептар, той, що під кожухом на акторові, — дуже рідкісний, я відтворив його з давньої фотографії і вшив ідентичну копію. А от кожуха мій сусід хотів спалити, коли робив порядки, але я вчасно побачив і забрав. Також підібрав давні суконні зимові штани — райткі. І чоботи ялові, з телячої шкіри: в них нема жодного залізного цвяха, бо підошву прибивали березовими кілками — воно тримало ще ліпше за залізо.
Особливість цего одягу в тому, що його майже не лишилося, він фактично втрачений. Совєцька власть загнала людей в колгоспи і розділа з тих прекрасних кептарів та кожухів, вбравши натомість у куфайки. А потім прийшла мода, яка тоже приглушила нашу культуру. Багато старших людей тоді попалили ці речі, а тепер за голови ловляться. Наше завдання зараз — то всьо зберегти, а моє — відтворювати» — ділиться Михайло.
Передпродаж уже відкрито. Купити книжку за нижчою ціною можна на сайті Creative Women Publishing.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
