Цикл розповідей про Південну Америку від Вадима Войтика продовжуємо розповіддю про Місячну Долину поблизу болівійського Ла-Пасу.
Тривав п’ятнадцятий день моєї багатосерійної самостійної подорожі. Здавалось би, важко здивуватись чим-небудь після водоспадів Ігуасу, руїн Мачу-Пікчу чи однієї з найвищих вершин Південної Америки. Але стривайте, мені ще є чим поділитись.
Місячна долина – так зветься оце диво, розташоване буквально в передмісті болівійської столиці (нагадаю, фактичної, а не номінальної столиці. В місті Сукре ми ще з вами побуваємо).
Розказувати тут особливо немає чого. Маємо черговий витвір природи, ні на що не схожий. Кажуть, особливо тут гарно перед заходом сонця, коли довгі тіні підкреслюють і так химерне враження про це місце. Але і так не зле.
Долиною прокладено місточки і сходинки. Є довше і коротше коло для огляду.
В розщелині ховаються кролики.
На найвищій точці – бесідка для медитацій.
Гордо стирчать кактуси.
Але як на мене – найкрутіше якраз у безкоштовній, загальнодоступній частині місцини, на під’їзді до атракції. Еге ж?
І знову Ла-Пас. Останній погляд на місто.
Того ж вечора я від’їжджав нічним автобусом до Уюні. Забуте Богом і людьми село рік за роком стає все більш знаменитим на весь світ. Чим? Скоро дізнаєтесь!
Це теж цікаво
ФОТО ТИЖНЯ
