Згідно офіційної статистики СБУ, в полоні у сепаратистів побували понад 3 тисячі людей, половина з яких – цивільні. До військових, призваних на службу, ставилися більш поблажливо, до добровольців – значно гірше.
Читайте також: Прикарпатську молодь запрошують на зустріч з делегацією світової лемківської спільноти (АНКЕТА)
Про це в інтерв’ю “Галці” розповіла голова Івано-Франківської обласної організації “Молода Просвіта” Євгенія Бардяк, яка є учасницею Коаліції “Справедливість заради миру на Донбасі”. Протягом певного часу активіста опитує колишніх полонених про жахливі дні. За їхніми словами, полонених катували та принижували людську гідність. Відбувався сильний психологічний тиск. Умови перебування були жахливі: тримали по декілька тижнів чи місяців у підвальних сирих приміщеннях, гаражах, місця для спання – на картонках на землі чи стелажах. Годували мало, одноманітно і часто каша була із камінням, сміттям. Про гігієнічні процедури мова не йшла – люди тижнями не чистили зуби, не вмивалися. Чоловіків змушували до важкої фізичної праці. Коли транспортували виснажених полонених декілька годин у щільно тентованих Камазах у сильну спеку, то не давали води, не було змоги піти в туалет. Їх не били, але то було катування. Люди пили сечу, непритомніли.
“Одного дня сепаратисти привели цивільного місцевого п’яничку, бо він порушував комендантську годину і неналежно себе поводив. Його побили показово перед полоненими, прикували на вулиці до решітки і заборонили будь-кому до нього підходити. Була сильна серпнева спека, чоловік хотів пити та їсти. Наші військові, які виконували фізичні роботи на дворі, підносили тому нещасному воду. Після того, як сепаратисти пригрозили розстрілом, кожен боявся за своє життя і більше до прикованого не підходив. Побитий чоловік через кілька днів помер в агонії. Полонені змушені були спостерігати все те, що теж є катуванням”, – розповіла пані Євгенія.
Також записана історія волонтерки. Їй відрізали палець та били кувалдами. З часів полону пройшли 2 роки, а гематоми досі не зійшли.
Має місце й гендерно-обумовлене насильство. Одним із видів катувань є уявні розстріли. Його застосовували майже до всіх, кого я опитувала.
“Полоненому кажуть, що розстріляють у конкретній годині або просто ведуть на розстріл, ставлять до стіни та стріляють справжніми патронами поверх голови чи несправжніми по тілу. Людина в цей момент впевнена, що загине. Полон – це дуже важка психологічна ситуація. Людина не знає, чи буде жити у наступну хвилину. Кожного можуть вбити у будь-який момент, бо полонені там ніхто, без прав і правил”, – додала вона.
80% опитаних мною зазначили, що катування у 2014-2015 роках було заради катування. Заради задоволення тих, хто катує. Це прояв тваринницьких інстинктів. Жорстокі особи відчули вседозволеність, бо були впевнені, що не понесуть за це покарання.
Сьогодні ще близько сотні людей перебуває в полоні. Дехто уже майже два роки там, і став заручником політичних процесів.
ФОТО ТИЖНЯ
