Вченим стало відомо місце і час народження ВІЛ. Колектив дослідників під керівництвом Нуно Фарії з Оксфордського університету отримав ці результати, дослідивши зразок вірусу імунодефіциту людини, отриманий із зразків крові, взятих місті Кіншаса (столиця Демократичної республіки Конго) в 1959 році.
Провівши філогеографічний аналіз цього та інших зразків вірусу, дослідники встановили: Кіншаса 1920-х років є цим самим місцем. Звідси ВІЛ почав свою подорож по інших країнах і континентах.
Незважаючи на те, що перший опис вірусу імунодефіциту людини з’явилося в 1983 році, вченим було ясно – виник він набагато раніше. Один з учасників дослідження, професор Жак Пепа (Канада), повідомив: «Вивчення історії виникнення та поширення вірусу, зрозуміло, ніяк не може вплинути на поточну ситуацію і на подальше поширення ВІЛ-інфекції. Тим не менш, для нас було важливим дізнатися, як саме 70 мільйонів чоловік по всьому світу, половина з яких вже мертві, заразилися ВІЛ-інфекцією».
Дослідники підтвердили гіпотезу про те, що ВІЛ виник внаслідок передачі людині вірусу імунодефіциту мавп (Simian immunodeficiency virus, SIV). Саме цей вірус, носіями якого були шимпанзе з південно-східної частини Камеруну, найбільш близький ВІЛ групи М – причини більше 90 відсотків випадків інфекції. У 1920 році вірус потрапив до столиці Бельгійського Конго – місто Леопольдвіль (сучасна Кіншаса), а звідти, через 17 років, – в Браззавіль, столицю Республіки Конго (тоді центрального міста Французької Екваторіальної Африки). До початку 1940-х років вірус потрапив в міста Лубумбаши і Мбужі-Майї (Демократична республіка Конго). Його основними «засобами переміщення» були річки і залізниці.
Причиною спалаху пандемії ВІЛ-інфекції в 1960-х роках, на думку вчених, став активний розвиток проституції в регіоні, а також, як не дивно, спроби влади боротися проти інших захворювань: людям робили щеплення й уколи, не звертаючи уваги на стан шприців.
ФОТО ТИЖНЯ
