Як відомо, триває показ останнього сезону чи не найпопулярнішого серіалу “Гра престолів”. Його фанатів можуть зацікавити серіали, які не тільки схожі на екранізацію романів Джорджа Мартіна, а й ті, які лягли в його основу.
Відповідний список з коротким описом наводить УП “Життя”.
Прокляті королі (2005)
Цей 5-серійний французький міні-серіал єдиний не американський, з яких вийшла “Гра престолів”.
Власне, більшою мірою не з самого серіалу, а з романів того, хто писав книжки, екранізовані каналами France 2 і France 2 Cinéma – Моріса Дрюона, популярного в Україні за радянський часів.
Саме у Дрюона Джордж Мартін запозичив середньовіччя XIV сторіччя як антураж часу і канву героїв.
В “Проклятих королях” є французький король-батько, Філіп IV “Красивий”, чиє слово – мов камінь.
Його донька, Філіппа, англійська королева, заміжня за королем Англії Едуардом III, який давно не зважає на дружину, маючи коханок і коханців. Натомість Філіппа має сентименти до свого кузена, Робера.
Рим (2005-2006)
Це ледь не прямий пращур “Гри престолів”: його породив той самий канал НВО; він так само вільно користується прийомами шоку і зваблення, показуючи фронтальне оголене жіноче тіло і моменти натуралістичного насильства і вбивств; і він так само – першим – мав бюджет у 100 мільйонів доларів.
Щоправда на два сезони (вони ж і останні).
Врешті з “Риму” у “Гру…” перекочували такі тепер знані режисери, як Тімоті Ван Паттен, Алан Тейлор, Джеремі Подесва і тепер абсолютна телесеріальна зірка Алік Сахаров.
І нехай сценаристи у “Гри…” інші, ніж в “Римі”, стилістика мовлення та сама – напористий ритм, різкість у висловах і повна свободи лексична палітра. Драматичні ситуації серйозні, а конфлікти жорсткі.
Попри історичність серіалу, “Рим” надзвичайно схожий з фентезійною історією Семи королівств.
Тюдори (2007-2010)
Чотири сезони цього серіали були ідеально вписані в лінійку іншого телеканалу, ShowTime, який посеред телевізійної революції 2000-х років випустив епохальні “Косяки”, “Декстера” і “Каліфорнікейшенс”.
“Тюдори” – це практично точна копія “Гри…” з тою різницею, що обігрували реалії шокуючої історії англійського короля першої половини XVI сторіччя Генріха VIII, історії повної смертей і вбивств, сексуальних збочень і параної, протистояння з церквою і з іншими країнами.
Генріха зіграв Джонатан Ріс Майерс, чия акторська майстерність і відштовхуюча зовнішність ідеально втілили грішну натуру і прокляту душу короля-тирана.
А роль однієї з його дружин, Анни Болейн, отримала Наталі Дормер, яка через 5 років з’явилася в 2 сезоні “Гри престолів” в подобі Маргері Тірелл і стала дружиною ще одного потворного короля, Джоффрі Баратеона, збиточного сина, народженого від інцесту його матері та її брата…
Звісно, “Тюдори” розкуто ставляться до історії, і якщо не переписують її, то, принаймні, занадто легкодумно її трактують. Тому й поруч зі своїм формальним протеже серіал виглядає як брат-близнюк.
Спартак (2010-2013)
Це своєрідна проміжна ланка між “Римом” і “Грою престолів”, що таким чином утворило нового і достойного конкурента гігантам НВО і ShowTime – канал Starz! (пізніше серед фанатів йому абсолютну славу зроблять “Чорні вітрила”, а серед глядачів – “Чужоземка”).
Звісно, візуальна стилістика все ж таки повторює фільм “300 спартанців” 2006 року. Але з “Грою…” “Спартака” пов’язує чітка орієнтація на натуралізм з сценах боїв та сексу, і звісно, придворні інтриги в Римі першого століття до нашої ери.
А також одна деталь: якщо в першому сезоні “Гри…” помирає головний герой, Нед Старк, то після закінчення зйомок першого сезону “Спартака” насправді помер виконавець заглавної ролі, австралійський актор Енді Вітфілд (від невиліковної форми раку крові). І серіал так само змінив історію, як і в “Грі…” змінився центральний персонаж, і розповідь пішла вже про всіх решта.
Ще один момент фанати “Гри…” вбачають взятим зі “Спартака”: фінальний бій 8-ї серії 4-го сезону “… престолів” за кривавістю не поступається передфінальній сцені з 1-ї серії 1-го сезону “Спартака”… Все з чогось виходить і чимось стає!
Вікінги (2013-2020)
Перший похідний серіал від “Гри престолів”. Не в сенсі спін-офф, а в сенсі стилістичного копіювання.
І притому, що знову таки, як і у випадку з “Римом” і “Тюдорами”, мова йде про історію, вичитану з книжок, “Вікінги” інтерпретують цю історію, як хочуть (певно, тому, що шоураннером і головним сценаристом серіалу є ідейний творець “Тюдорів” Майкл Хьорст, який з “Тюдорів” привів Ріса Майерса в 4-му сезоні “Вікінгів”).
Історія Рагнара, його звеличення, падіння і повернення, його дружин і дітей, і постійне протистояння з кочовими племенами і англосаксами у VIII сторіччі нашої ери – це цілий всесвіт, зі своєю філософією, племінними звичаями і постійною вервечкою смерті.
Хоча у цьому випадку Танатос існує практично без Ероса – сексуальні сцени якщо і є, то зовсім не натуралістичні. Що надає “Вікінгам” більшої серйозності і певної тягучості.
Саме тому аудиторія “Гри престолів”, як це не дивно, лише частково перетинається з аудиторією “Вікінгів”, роблячи його самодостатнім.
Принц драконів (2018)
Якщо була б школа для серіаломанів, в якій 8-9 клас відводили б “Грі престолів”, то в 1-2 класі, напевно, вивчали б “Принца драконів”.
Це анімаційне шоу від Netflix має одночасно двох батьків – анімаційного “Аватара” з Анхом і Корою та абсолютною популярністю в 2000-х роках, і, власне, “Гру…”.
Від першого, ніби від мами, йому “у спадок” дістався малюнок, доброта і орієнтація на дітей і підлітків, від другого, як від тата – фентезійний світ з картами місцевості (5 королівств), мечами і легендами, величезними вовками і драконами, палацами і династійними сварками.
Звісно, на лінію “тата” Netflix найбільше наполягає – все ж таки у “Гри престолів” більша фанбаза, – але не може собі дозволити еротичного контексту, і звісно, ніякої крові чи сексу тут нема, хіба що натяки на поцілунки хлопця, єдиного спадкоємця свого відчима-короля, і надія на відтворення царства, де б знову жили в мирі люди, дракони і ельфи.
Рекомендується для дітей, і більшого розуміння впливу на сьогодення того світу, який започаткував Джордж Мартін ще 1991 року.
Спадкоємці (2018)
Це не фентезі й не історичний серіал, і драконів з побоїщами на мечах тут нема. Це драма. Але така ж жорстка і навіть жорстока, як і в “Грі престолів”.
Тут триває така ж боротьба за трон, тільки цього разу трон корпорації, а не королівства. Поки голова сімейства і голова корпорації, Логан Рой, лежить в комі після інсульту, йде гризня між його чисельною ріднею за контроль влади. І вже коли все ясно і добре – “король” повертається до світу живих, і він не має наміру віддати свого.
Більше того, починається ледь не війна між ним і всіма, хто проти нього. І творці так прописують цю війну, що розумієш – все це сімейство гірше за будь-яких монстрів, що є у світі.
По суті, вони такі ж потвори, як і герої фентезійного світу “Гри…”, і позитивних персонажів серед них, сучасних людей Нью-Йорку, нема, практично так само як і в серіалі про псевдсередньовіччя.
Фактично “Спадкоємці” повторюють “Гру…”, тільки замість візуального насильства тут вербальний цинізм, який ранить своїм змістом не менше, ніж можна поранити мечем.
Цей серіал для тих, хто цінує в “Грі престолів” саме драматургію, і хоче нарешті йти далі.
ФОТО ТИЖНЯ
