Єфрем Лукацький, найвідоміший у світі український фоторепортер, який вже 30 років працює в гарячих точках планети і знімає для Associated Press, відібрав для публікації в НВ 14 своїх найбільш значущих знімків.
Авіаудари по Грозному на самому початку Чеченської війни, арешт Саддама Хусейна в Іраку, розстріл протестувальників в узбецькому Андижані та загибель учасників Революції гідності в центрі Києва — усі ці події пройшли через об’єктив камери Єфрема Лукацького, найвідомішого українського фоторепортера, який три десятиліття знімає в гарячих точках планети.
Фотографії Лукацького усі ці роки публікують провідні світові видання, серед яких Time, Newsweek, The New York Times та The Guardian, а сам він ось уже 30 років працює на одне з найбільших інформагентств світу — американське Associated Press. У 2005-му Лукацький став єдиним в історії сучасної України фіналістом престижної Пулітцерівської премії.
«За кожною моєю фотографією стоїть велика цікава історія, за кожною можна знімати фільм», — стверджує фотожурналіст.
Цікавою історією обернувся і сам старт професійної кар’єри Лукацького. У 1988 році, працюючи водолазом у київському Інституті електрозварювання імені Патона, він захоплювався фотографією і брав участь у виставці аматорських клубів Києва. Неподалік від Будинку профспілок, де проходила виставка, він зустрів свого колегу з інституту з юною супутницею і зголосився показати їм свої роботи.
Його новою знайомою виявилася Христя Фріланд — на той момент стажист київського університету, а сьогодні міністр закордонних справ Канади. Вони подружилися, і Фріланд спочатку показала роботи Лукацького в редакції британської газети The Independent, а потім порекомендувала його керівництву Associated Press.
Щоправда, після знайомства з «поширювачкою антирадянської літератури» Фріланд та публікації знімків у The Independent Лукацькому довелося поспілкуватися з працівниками радянських спецслужб. «У мене була велика пригода з КДБ: мене звільнили з інституту, я навіть думав, що мене заарештують», — згадує він.
І тут знову виручив випадок: завдяки вдалій публікації про кримінальне життя Києва у радянському журналі Огонек фотокореспонденту-початківцю вдалося позбутися нав’язливої уваги Комітету держбезпеки.
«Тоді офіцер КДБ зустрів мене біля метро Хрещатик, запитав, чи мої це фотографії, потиснув мені руку і назавжди зник з мого життя», — розповідає Лукацький. Незабаром після цього він почав співпрацювати з Associated Press, а в 1994-му став штатним фотокореспондентом агентства.
«Мені завжди хочеться чогось нового, я залежний від адреналіну, — говорить про себе Лукацький. — Зараз я б із задоволенням поїхав до Сирії або в Афганістан. Але після скандалу з Трампом у світі посилився інтерес до України, і поки що мене звідси нікуди не відпускають».
Більше читайте у свіжому номері журналу НВ — № 37 від 10 жовтня 2019 року
Це теж цікаво
ФОТО ТИЖНЯ
