26 січня на франківців очікує драйвовий концерт скрипаля-віртуоза, композитора і шоу-мена Олександра Божика у супроводі потужного рок-оркестру. Він – суперфіналіст популярного шоу “Україна має талант”, рекордсмен “Книги Рекордів України”, учасник багатьох закордонних талант-шоу – вміє поєднувати неперевершене виконання та незабутнє видовище.
Читайте також: Франківців запрошують на концерт відомого скрипаля-віртуоза (ФОТО, ВІДЕО)
Напередодні концерту в інтерв’ю “Галці” Олександр Божик розповів про країни, виступи в яких йому найбільше запам’яталися, поділився курйозними ситуаціями, з яких доводилося “виплутуватися” прямо на сцені, та зізнався, що мріє отримати “Греммі”.
– Як почався Ваш 2020 рік, де його зустріли, де вже встигли зіграти?
– Насправді у цьому році я багато вже де зіграв. Ці всі виступи були в Україні. Відпочивати взагалі не було часу. Я навіть Святої вечері не мав, і Новий рік не святкував. Фактично за тих 12 днів (станом на 13 січня, – ред.), то я вже дав вісім чи дев’ять концертів. Тому і Новий рік, і Різдво – все в роботі.
– Знаю, що володієте ще й гітарою, фортепіано.. То чому саме скрипку обрали, як основний інструмент? Багато ж хто десь вважав, що то нудно й несучасно.
– Дійсно багато людей так говорять. Але фактично скрипку вибирав не я, а батьки. Коли мені було шість років, то вони захотіли, аби я грав на скрипці. Мені спочатку це не дуже подобалося.
– Під час навчання не було бажання закинути все?
– Неодноразово таке бажання виникало! Аж поки не почалися перші гастролі.. Тоді я вже зрозумів, що це класна штука, і що завдяки скрипці можна й гроші заробляти, і світ побачити. Дякую батькам і викладачам, які все-таки домоглися того, аби я став скрипалем. А переломний момент уже десь настав у 16-17 років, коли я вперше десь поїхав з концертом, за кордон, і сам все усвідомив.
– Скільки на день репетируєте, аби тримати себе у формі?
– Раніше потрібно було десь шість годин, а зараз – години дві достатньо. Вихідних фактично не маю, бо постійно або виступ якийсь, або пишу нові твори.
– Буває, в артистів, що на сцені не все йде за планом. Поділіться якимись цікавими незапланованими історіями, які ставалися з вами на сцені. Може, курйози якісь були?
– Звичайно, були. От був у нас концерт в Оперному театрі у Львові, і в якогось з музикантів впав пульт на проводку, вибило світло. А музиканти підключені мікрофонами, і вони відповідно повністю відключилися – я залишився один на акустичній скрипці. Почав грати свою композицію і чую, що ніхто не грає більше. Не міг зрозуміти в чому справа, але продовжував грати. Потім хлопці знайшли в чому проблема, перезавантажили систему, і по одному почали знову підключатися. В залі також було темно, і в кінці, коли ми вже разом вийшли на кульмінацію, то люди почали підсвічувати ліхтариками. Це вийшло дуже круто. Після того організатор сказав, що йому дуже сподобалося, і запропонував на всіх концертах так робити.
Я люблю такі ситуації, різні казуси, бо дуже люблю з них “виплутуватися”. Люблю імпровізувати.
– Ви виступали у багатьох країнах світу.. Окрім українського, успішно брали участь у польському, британському талант-шоу, італійському. Що Вам дали ці шоу?
– Це, звичайно, великий досвід, бо там потрібно не просто грати на скрипці, а треба чимось дивувати. Це заряджає мене на якісь нові ідеї. Також це майданчик для наступних концертів. Бо завдяки таким талант-шоу, мене в тих країнах бачить широка маса людей, і відповідно з’являються багато концертів.
До прикладу, зараз у мене дуже багато успішних проєктів у Польщі. Я на цьому поки що не зупиняюся, буду пробувати себе ще в талант-шоу інших країн. По-моєму, ще ніколи скрипаль ніде не перемагав.
– Важко було вперше зважитися на таке? Що підштовхнуло?
– Я переживав, але мені дуже хотілося повернути в Україну, бо два роки вже працював у Нідерландах. А це був мій шанс. Я випадково побачив, що є таке шоу, і що в першому сезоні там скрипаль приймав участь. Мене це надихнуло, і я вирішив також спробувати свої сили. Усе, на щастя, вийшло успішно – я зайняв друге місце, і це дало мені дуже великий поштовх для моєї майбутньої кар’єри. Це величезний досвід, і я радий, що колись ризикнув та змінив Нідерланди на Україну.
– Не секрет, що серед країн, де Ви вже давали концерти, є ті, де публіка значно більше любить класичну музику… Відповідно з’являється більше можливостей для скрипаля. Не було думок переїхати і творити “на постійній основі” десь за кордоном?
– Були навіть пропозиції залишитися в країні – я міг жити і в Кореї, і Нідерландах, і в США та працювати там. Але мені хотілося бути в Україні, бо тут родина, друзі.
Я переконаний, що можна багато концертувати, мати багато гастролей, живучи в моєму рідному Львові.
– Виступи в яких країнах Вам найбільше запам’яталися?
– Загалом вже було близько 40 країн, де я виступав, а в деяких з них – навіть і по десять разів. Найбільше мені подобається Італія. Можливо, я би навіть і хотів колись там жити на пенсії.
А один з найкращих виступів у мене був у Парагваї. Ми мали тур (Аргентина-Бразилія-Парагвай), і там був виступ на стадіоні. Хоч мене там ніхто не знає, але публіка так сприймала круто, ніби я якась рок-зірка. Я себе навіть трохи Святославом Вакарчуком відчув, і це був один з найкращих та найдрайвовіших моїх виступів.
– Де ще не виступали, але дуже би хотілося?
– Завжди хочеться виступати на якихось великих майданчиках, стадіонах. До прикладу, той же стадіон “Уемблі” (Лондон, Англія, – ред.). Взагалі існує багато крутих фестивалів, і я би хотів концертувати зі своїм рок-бендом на класних великих майданчиках.
– Відомо, що окрім власне концерту, Ви вмієте робити ще й круті шоу. Звідки надихаєтеся такими незвичними ідеями?
– В мене взагалі багато є ідей, я такий трошки “крейзі”, мене навіть дехто називає “божевільним скрипалем”.
Багатьом скрипалям не подобається те, що я роблю, бо кажуть, що скрипка має звучати лише в класичному напрямку. Але я з цим не погоджуюся. Завдяки таким номерам, я багато молоді залучаю на концерти. Я роблю якісний музичний матеріал, щоб люди розуміли, що скрипка – це крутий музичний інструмент.
– У 2012 Ви встановили світовий рекорд – зіграли одночасно на чотирьох скрипках двома смичками. Можливо, є в планах встановити ще якісь рекорди? Хочете зайняти місце в “Книзі рекордів Гіннеса”?
– Можна той же рекорд з чотирма скрипками колись зафіксувати і в “Книзі рекордів Гіннеса”, але для цього потрібен час і можливість запросити її представників в Україну.
Я колись думав встановити рекорд зі швидкості. Багато скрипалів його кожного року покращують, але після одного з останніх відео, яке я побачив, то вже передумав. Там скрипаль зі Сходу так швидко грає, що це вже неможливо покращити. Але є один мінус – він так сильно затискає руку, що аж фактично себе калічить. І окрім тієї швидкості, він не зможе потім нормально грати, бо в нього покалічена рука. Я зрозумів, що не хочу цього робити, і відкинув ідею боротися за швидкість.
– Ви вже почергово перерізали струни, у той же час граючи на інструменті; одночасно “творили” музику на кількох скрипках і т.д. Ще би яку ідею хотіли втілити?
– Я працюю над цим, але досить складно щось нове придумати. Було б цікаво щось зробити з LED-анімацією, коли в темряві видно, як скрипка грає, як смичок рухається. Можна попрацювати над світловими ефектами, і це має бути класно. Я думаю, колись таке організую обов’язково.
– Кажуть, що кожен Ваш концерт не схожий на інший, має якусь родзинку. Це правда? Як це вдається?
– Загалом так. Я намагаюся в кожному місті щось інше грати, і якщо багато хто з музикантів працює під плейбеки й вони дещо затиснуті в рамки, то ми працюємо повністю наживо.
Мої музиканти знають, що я можу в будь-який момент зупинитися, вийти в зал, поспілкуватися з публікою. Повторити якийсь момент, приспів чи ще щось. Заграти каденцію. Наприклад, “Файне місто Тернопіль”, коли в Тернополі виступаємо. У Польщі – якусь польську музику зіграти можу. Намагаюся адаптовуватися під кожного слухача.
Перед тим як виступаю, то маю якісь заготовки, але деколи – суто імпровізація. Мої музиканти знають, що в такий-то момент я гратиму каденцію, але яку каденцію, то я вже перед концертом придумую. Ну або ж імпровізую прямо на сцені.
– Особисто Вам, яку музику більше подобається грати? Класику, кавери, може, авторську?
– Все, що я беру на концерти – це тільки те, що мені подобається. Люблю грати свою музику, люблю міксувати.
Люблю, коли в одному творі звучать Антоніо Вівальді та AC/DC. Imagine Dragons грати у старовинному звучанні під бароко, а потім закінчувати роком. Зараз я приготував на концерт Jerry Heil “Охрана Отмєна”, і воно досить круто звучить, відрізняється від оригіналу. Напевно, мені найбільше подобається щось рокове, тому твори Вівальді й Паганіні я граю в сучасній обробці.
Мені здається, якби в наш час жили Петро Чайковський чи Нікколо Паганіні, то вони були б рокерами. Їхня музика просто ідеально звучить і в оригінальному звучанні, і в роковому.
– Скільки вже створили своїх авторських композицій?
– Десь 20-30 композицій уже є, просто не всі вони записані. Але мені легко створювати музику, і з кожним разом я намагаюся вдосконалюватися, і все менше часу потрібно, аби написати щось нове.
А яку музику не зіграли б за жодні гроші?
– Шансон я не граю, “Мурку”, щось з такого. Хоча і були пропозиції.
На жаль, є такі стереотипи, що скрипаль мусить грати “Мурку”. Я намагаюся боротися зі стереотипами, і ніколи не граю на замовлення.
– Загалом, ви можете зіграти все, що захочете? Чи, може, залишається ще щось таке, для чого ще треба трохи повчитися.
– Я можу будь-що заграти на скрипці, але не все для неї підійде, і не завжди воно гарно звучатиме. Може просто не мати того результату, як би хотілося. Коли я собі підбираю кавери, то слухаю музику по радіо і вже наперед чую, чи гарно воно би звучало на скрипці, чи ні.
– Нещодавно у Вас стартував ютуб-проєкт “Bozhyk Duo”, раніше запустили “Божик шукає таланти” та “Божик Бенд”? Розкажіть про них. Може, ще якісь маєте або плануєте організувати проєкти.
– “Божик шукає таланти” – це маленьке прослуховування для дітей перед моїми концертами. Цей проєкт необов’язково для скрипалів – можна бути, до прикладу, співаком чи ударником, прийти до мене на прослуховування і спробувати свої сили. Для тих дітей, які перемагають, ми робимо аранжування, і вони в супроводі рок-оркестру теж грають свою програму на концертах.
“Божик Бенд” – це хлопці, які зі мною грають, це мої рокери. Я завжди намагаюся брати найкращих, хто є у Львові, витягую їх з різних гуртів.
Найновіший проєкт – це “Bozhyk Duo”. Ми з дружиною кожного четверга випускаємо відео на нашому YouTube-каналі – кавер на якийсь світовий чи український хіт. Нам цей проєкт дуже подобається, і він збирає все більше позитивних відгуків. На цей рік ми запланували випустити 52 відео. Це займає шалену кількість часу і праці, але коли робиш те, що подобається, то це в кайф.
Поки що є тільки такі проєкти, але я така людина, що не можу просто сидіти на дивані. Постійно мушу щось робити, і впевнений, що будуть нові проєкти.
– Чим дивуватиме Олександр Божик публіку у 2020?
– Перш за все, новим альбомом, який буде складатися виключно з авторської музики. Це – сучасна скрипка, dance, молоді точно сподобається. Також будемо з дружиною дивувати каверами. Крім того, хочу розширювати географію виступів в Україні, бо зараз так складається, що в мене більше концертів закордоном, ніж тут. Намагатимуся, щоб нашу музику почули всюди.
– Хотіли би зіграти на скрипці Страдіварі?
– Думаю, цього би кожен скрипаль хотів. Але чи хотів би я таку скрипку мати? Сумніваюся.. Я б боявся з нею на вулицю вийти (сміється, – ред.), бо вона дуже дорога. Але хоча б раз у житті потримати її в руках чи зіграти на ній концерт – це справді одна з мрій.
– Про що ще мрієте?
– Одна з моїх мрій – аби мені колись за мою музику дали музичну премію “Греммі”. Це найвище музичне досягнення. Не знаю, чи це колись станеться, але до цього треба йти, треба мріяти.
Можливо, колись хотів би створити власну школу юних скрипалів-віртуозів. Бо на концерти мої ходять багато дітей, які потім кажуть, що теж хотіли би навчитися грати на скрипці. А батьки звертаються до мене, чи я міг би навчити їхню дитину. Звичайно, це дуже відповідальна справа, і наразі в мене нема на це часу.
Але, може, колись би хотів відкрити авторську школу, де ми б грали щось дуже цікаве й оригінальне. Хотів би, щоб в юному віці діти могли б вже грати не тільки Паганіні й Вівальді, а й “Нірвану”, Майкла Джексона й Imagine Dragons.
– Що, на вашу думку, слід робити молодим музикантам, аби вразити й підкорити публіку?
– Потрібно не втрачати віри в себе, працювати над собою та читати багато бізнес-літератури. Я не погоджуюся з тим, що бізнес і скрипка – не поєднувані. Я читаю багато книг і намагаюся бізнес-секрети втілювати у свої проєкти.
– Незабаром Ви даєте концерт в Івано-Франківську. Чим вражатимете франківців? Чому варто сходити?
– Дивуватиму шоу-номерами, авторською музикою. Я люблю казати, що мої виступи – найдрайвовіші концерти зими, мають багато позитиву. Людям потрібно у непростий час відчути трохи позитиву. Цього разу, окрім рок-оркестру, я привіз з собою ще й балет. Навіть і сам буду трошки танцювати. Будуть несподіванки.
Наприклад, під час концерту в Тернополі, я мав грати каденцію, і коли настала пауза, задзвонив чийсь телефон – знаєте, стандартна мелодія на “Нокії”. І я одразу почав грати цю мелодію на скрипці. Заграв каденцію, обіграв цю мелодію, і це дуже сподобалося публіці. Це все я видумував прямо на сцені.
Сподіваюся, франківцям сподобається концерт. Чекаю на цю зустріч і надіюся на аншлаг.
– Здається, ви вже й раніше виступали у Франківську? Як вам наша публіка, як сприймає класичну музику?
– Публіка готова сприймати класичну музику. Взагалі, коли я приїжджаю вдруге в якесь місто – це для мене певного роду тест. Бо якщо людям сподобався концерт, то вони обов’язково прийдуть ще, якщо ні – то значить щось треба змінювати.
Розмовляв: Костинюк Олександр
Фото: Юрій Валько
ФОТО ТИЖНЯ
