Кінець вересня для вівчарів у Карпатах традиційно є часом повернення з полонин, коли господарі підбивають підсумки “сезону”, простіше кажучи — рахують прибутки і збитки. І як говорять самі вівчарі, сьогодні місцевому мешканцю Карпат більш вигідно поїхати на заробітки або займатися туризмом.
Напади хижаків не є головною причиною, чому вівчарям невигідно працювати, проте, коли вони стаються для них це — суттєвий збиток. Адже вартість однієї вівці в середньому від 2 000 гривень, а корови в 6-10 разів більша. До прикладу, за один напад вовк може “зарізати” десяток овець, а то і більше. А таких нападів за “сезон” може статися декілька. Відтак втрачають і вівчарі, яким доводиться компенсовувати вартість, і господарі, для яких ці тварини, іноді, єдине джерело прибутку.
Крім вовків шкодити карпатським господарям і забирати худобу можуть ведмеді і, навіть, рисі. Дехто з господарів намагається знищити хижаків, незважаючи на те, що ці тварини є рідкісними і охороняються законом. Проте є й такі, хто шукає способи мирного співжиття з ними на одній території. За майже 40 років вівчарювання Богдан Попович випробував різні способи — від традиційних “дідівських” до більш сучасних. І найбільшу ефективність показала електрична огорожа, яку він отримав минулого року від експертів WWF-Україна в рамках проєкту “Співжиття заради збереження”. З того часу після її встановлення у пана Богдана не було жодних втрат, спричинених хижаками.
Вівчарство у Карпатах є частиною місцевої культури і запорукою збереження інших ремесел і традицій, таких як сироваріння, ткацтво ліжників, місцева кухня тощо. Саме цими виробами славиться Карпатський регіон, вони приваблюють туристів, що сприяє розвитку місцевого зеленого бізнесу. Окрім збереження традицій вівчарство приносить користь також для збереження біорізноманіття гірських екосистем.
“На полонині Ліснови в Ґорґанах, де випасає худобу пан Богдан, зустрічі з великими хижаками не рідкість і трапляються конфлікти. Однією з цілей нашого проєкту є зменшення кількості таких конфліктів за рахунок впровадження сталих інструментів співжиття, а саме електроогорож. Хижакам не вдається вполювати огороджену худобу і вони повертаються в ліс. Як наслідок, господарі не намагаються знищити дику рідкісну тварину, — пояснює Роман Черепанин, координатор проєкту “Співжиття заради збереження”. — Діючих полонин в Карпатах з року в рік меншає. На жаль, бо вівчарство забезпечує ряд екосистемних послуг. Зокрема, регульований випас, як одна із активних форм охорони природи, може сприяти збереженню високогірних екосистем — певних рідкісних видів та оселищ. Сьогодні вони зникають внаслідок заростання субальпійських та альпійських лук через кліматичні зміни та вилучення земель з-під господарського використання. Тому відновлення дружніх до природи традиційних форм господарювання може мати ще й значний природоохоронний ефект”.
Богдан Попович поки що не планує покидати вівчарство, незважаючи на те, що в останні роки його отара скоротилася з тисяч до сотень і налічує менше трьохсот овець. Він продовжує свою справу і сподівається на підтримку з боку держави на законодавчому рівні та впровадження дотацій для розвитку господарства. Про його роботу та життя на полонині дізнавайтеся більше з відеоролика “Вівчар, який не боїться вовків. Історії співжиття”, знятого в межах проєкту “Співжиття заради збереження”.
“Практики співжиття та превентивні інструменти, які ми поширюємо у Карпатах, з одного боку зменшують втрати місцевих господарів, а з іншого — допомагають охороняти рідкісних червонокнижних тварин. Важливим елементом пом’якшення конфліктів можуть стати програми підтримки місцевих фермерів. Зокрема, впровадження системи державного страхування та компенсації шкоди, завданої дикими хижаками, дотації на придбання превентивних інструментів співжиття з великим хижаками, особливо рідкісними ведмедем бурим та риссю — електричних огорож та пастуших порід собак, — Богдан Вихор, керівник напряму “Рідкісні види” WWF-Україна. — Ми проаналізували чинне законодавство та підготували пропозиції щодо його змін, які будуть винесені на розгляд підкомітету з питань лісових ресурсів, об’єктів тваринного та рослинного світу, природних ландшафтів та об’єктів природно-заповідного фонду. Це перший необхідний крок для того, щоб Верховна Рада розглянула та прийняла необхідні зміни до законодавства».
ФОТО ТИЖНЯ
