Нещодавно побачила світ монографія кандидата історичних наук, доцента кафедри українознавства і філософії ІФНМУ Ігоря Любчика “Лемківські долі: трагізм і пам’ять поколінь”. Наукову працю вже презентовано в Івано-Франківську, Коломиї та онлайн у Львові.
Читайте також: Доцент франківського вишу став лауреатом найпрестижнішої літературної премії Прикарпаття
У книзі використано матеріали українських архівних та бібліотечних фондів Києва, Львова, Івано-Франківська, польських джерел з Варшави, Кракова, Перемишля та словацьких – з Кошице, Пряшева, Свидника.
За словами Ігоря Любчика, словацькі та польські дослідники мають свій погляд на цю непросту історичну тему. А українського об’єктивного трактування не вистачає. Тому автор і вирішив заповнити цю прогалину, йдеться на сайті ІФНМУ.
“Ця тема мені не нова, я займаюся нею близько 15 років, — розповідає Ігор Любчик. — У монографії я ставив собі за мету, насамперед, зосередити увагу на архівних матеріалах. Важливість теми полягає у тому, що нею перенасичена словацька, польська та діаспорна історіографія. В цьому ключі українські історичні наративи виглядають дуже скупо. І тому мені хотілось засвітити це питання в українській історіографії”.
Основний акцент у праці робився на чи не найбільшій трагедії лемків – депортації. У книзі приділена увага й Прикарпаттю, оскільки сюди виселили велику кількість лемків, холмщаків, надсянців. Лемки оселялись на Франківщині у всіх районах, за винятком гірських.
“Ми по сьогоднішній день маємо таку величезну помилку, коли депортованих називають біженцями чи евакуйованими. Але це ж абсолютно різні поняття. Тому у своїй монографії я наводжу дуже багато цитувань та документів. Будь-який читач, підготовлений чи не підготовлений, матиме на кожній сторінці посилання на джерело, — додає автор. — Слово “переселенець” криє в собі сегмент добровільності. Але ж так насправді не було. Стояло питання виселити лемків з їхньої території. А куди поселити – то вже як вийде. Бувало, депортованих селили в один будинок по 4-5 родин. Тобто, насправді, це жахлива трагедія, це драма поколінь, про яку не можна забувати”.
За словами Ігоря Любчика, монографія написана для того, щоб нею користувалися студенти, викладачі, вчителі у школах, щоб розповідали правду. Тільки так можна зберегти пам’ять про ті часи. У планах є перекласти книгу англійською мовою для поширення її в Канаді, адже там також живе велика кількість лемків.
ФОТО ТИЖНЯ
