Сім туристичних маршрутів Франківщиною на автомобілі (ФОТО)

Королівський край, ворота Карпат, центр писанкарства та вишивки, меду та нафти – все це Івано-Франківська область.

Подорожуючи нею, можна побачити не лише красу Карпат, гірські озера, річки та полонини, але й залишки замків, реставровані храми та пам’ятки часів опришків, Івана Франка та УПА.

Область складається з чотирьох районів – Покуття, Гуцульщини, Бойківщини та Опілля. LIGA.Life разом з гідесою Кристиною Тимошіврозробили сім маршрутів усіма районами області.

Черче – Рогатин – Бурштин – Більшівці – Шевченкове – Галич – Крилос

Приблизний кілометраж маршруту – 63,8 км

Село Черче – заболочена місцевість. Підземні джерела насичують корисними мікроелементами болотні води. Через це бруд використовують для лікування кісток та суглобів, а селище перетворилося на оздоровчий курорт.

За часів Австро-Угорського панування військові медики помітили, що у багатьох селян вдома є спеціальні купальні для лікування брудом.

На початку ХХ століття у місті облаштували приватні купальні для процедур з брудом. Під час Першої світової війни солдати, які отримали травми кісток та суглобів, лікувались в Черче. 

Грязьові курорти працюють досі.

Наступна зупинка – місто Рогатин. Знамените завдяки легенді про Анастасію Лісовську – Роксолану. Переповідають, що дівчина потрапила до татарського полону, її привезли в подарунок султанові Сулейману І. Згодом вона стала його дружиною.

З родиною Лісовських пов’язана Церква Святого Духа. Її побудували без жодного цвяха у ХVI столітті. За легендою, священиком церкви був батько Роксолани – Гаврило Лісовський.

Попри розбіжності легенди та зібраних науковцями фактів, у Рогатині на її честь назвали площу з пам’ятником.

Серед визначних пам’яток міста:

• Церква Різдва Пресвятої Богородиці. У XIV-XVII століттях навколо церкви побудували оборонні мури. Це перетворило храм на фортецю. Залишки мурів збереглися до наших днів.

• Готично-ренесансний Костел святого Миколая та Анни (1666 рік).

“Раджу просто прогулятися Рогатином. Це маленьке європейське містечко з вузькими вуличками. Там збереглися будівлі XVIII-XIX століття”, – рекомендує Кристина.

Дорогою з Рогатина в Галич розташоване село Насташине.

“У самому селищі немає визначних пам’яток. Проте з ним пов’язана одна легенда. Князь Ярослав Осмомисл подарував селище своїй коханці – Насті Чагрівні. Згодом її спалили як відьму, за те, що причарувала князя”.

Цю легенду Святослав М. Фостун описав у книзі “У Галичі гримить”. 

Головна принада міста Бурштин – водосховище, яке місцеві називають Бурштинським морем. Його вирили для підтримки ТЕЦ. У разі перегріву турбін водосховище – додатковий запас води.

Для туристів та місцевих на березі водойми облаштували пляжі, місця для відпочинку та рибалки. Адже у морі водиться білий амур, який з’їдає усіх планктонів, тому вода не цвіте.

“До берега прилягає Касова гора. Туди можна піднятися самотужки або замовити екскурсію в Галицькому національному природному парку”.

Існує декілька версій походження назви гори. За однією з легенд, у лабіринтах печер князь Данило Галицький зберігав золото та коштовності. 

За іншими переказами, в одному з підземних ходів мав свою скарбницю боярин з села Бовшів. Одного дня вхід до печери несподівано обвалився. Скарби назавжди залишилися всередині гори.

Однак, це лише легенди. Слово “Касова” походить від “косовиця”, а не “каса”. З гори також відкривається пейзаж на водосховище.

Не оминіть смт Більшівці. Містечко славиться пам’яткою XVII століття – Санктуарієм Матері Божої Миру та Примирення. Його побудували ченці ордену кармелітів. У 2002 році костел та келії реставрували. Тут зберігся Палац Кшечуновичів – родинний маєток спадкоємців міста. Після Другої світової війни у палаці працювала лікарня. Зараз у приміщенні – геріатричний заклад.

Головна пам’ятка села Шевченкове – Церква Святого Пантелеймона. Наразі це греко-католицький храм: “Церква є прикладом білокам’яної галицької архітектури. Її видно з траси, адже будівля розташована на горі”.

Місто Галич – столицю Галицько-Волинського князівства – заснували в XI столітті. Проте до 1241 року воно було на місці сучасного села Крилос. Розквіт міста припав на правління князів Ярослава Осмомисла, його сина Володимира, згодом – за Романа Мстиславича та його сина – короля Данила.

На початку 1241 року княжий Галич зруйнували монголо-татари. Жителі переїхали на територію сучасного міста Галич, а давньоруський дитинець зберігся в селі Крилос.

Головна пам’ятка сучасного Галича – Старостинський (Галицький) замок, побудований за польських намісників у ХIV столітті. Це найкраще збережений замок області, який сьогодні складається з однієї оборонної стіни та вежі.

“Замок розташований на горі. Вежа закрита, тому туди можна піднятися лише заради фотографії на фоні оборонної стіни та пейзажу на річку Дністер”.

З цим місцем пов’язана легенда про доньку Галицького старости Миколи Струся – Христину. За однією із версій, замок хотіли пограбувати, але разом зі скарбами забрали дівчину.

Інші перекази стверджують, що Христина сама втекла до нареченого через підкопи під вежею. Ним був її племінник – син рідної сестри Ельжбети. Через те, що шлюб був заборонений, наречені втекли.

Серед інших цікавих локацій міста:

• Пішохідний міст через Дністер. “Біля мосту стоїть якір, який нібито викопали з дна Дністра. Це пам’ятник тому, що Дністер раніше був судноплавною річкою, а Галич – портовим містом”.

• Музей караїмської історії та культури. Караїми – тюркський народ. Його представники досі проживають на території Криму та Івано-Франківської області. Музей заснували наприкінці ХХ – початку ХХІ століття через загрозу вимирання громади та зникнення культури.

З сучасного Галича рушайте в давньоруський, тобто в селище Крилос. Головною святинею княжого міста був Галицький Успенський собор або Церква Пресвятої Богородиці. Наразі від собору залишився фундамент, розташований на території Галицького дитинцю.

Біля собору працює Музей історії давнього Галича, розташований у Митрополичих палатах. Його побудували за ідеєю доктора археології Ярослава Пастернака та митрополита Андрея Шептицького.

“Там збереглися окопи з могилою князя Гала. Це символічні поховання, тіла там немає. Під час розкопок знайшли човен. Зараз окоп відновили і облицювали. Туристи можуть зайти всередину. З цього місця також відкриваються дивовижний краєвид на Дністер”. 

У Крилосі є Галицький національний природний парк. Його головні локації:

• Музей Природи;

• Туристичні маршрути з екостежками (“Княжа криниця–Замкова гора”, ”По Діброві”, ”Вздовж Бурштинського водосховища”, ”До Галичанських печер”, “На риборозплідні ставки”, ”Ворониця–Сімлин”). Кожна екскурсія триває 4-5 годин. На маршрутах можна побачити не лише природні принади, але й пам’ятки княжої доби, церкви та залишки криївки УПА.

• Місця для відпочинку з облаштованими альтанками.

• Центр реабілітації диких тварин. Туди приймають хворих, скалічених та молодих тварин, які не можуть самі добувати їжу. Серед жителів: олень, вовк, фазани, лелека, сова, павич. 

Замовити екскурсію можна за телефоном на сайті.

У селищі також є Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття просто неба. Це своєрідне “мікросело” в дубовому лісі, де зібрані хатки чотирьох районів області – Покуття, Гуцульщини, Бойківщини та Опілля.

Навпроти музею розташований пам’ятник “Меч і Рало” в урочищі Прокаліїв сад. Він символізує об’єднання двох великих західноукраїнських центрів – Галичини та Волині. 

Меч, встромлений в землю, символізує припинення міжусобних війн, а рало (хліборобський плуг) – працю землеробів. 

Дорога з Крилоса веде до Івано-Франківська.

Нижнів – Олешів – Остриня 

Приблизний кілометраж маршруту – 13 км.

Тернопільську та Івано-Франківську області розділяє Дністер. На кордоні починається Дністровський каньйон. Його ділять між собою чотири області: Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька та Хмельницька. 

Нижнів – селище, звідки бере початок Дністровський каньйон на території Івано-Франківської області. Можна зупинитись на берегу Дністра та влаштувати пікнік.

“Цей маршрут славиться своїми тризубами. В Олешеві та Острині назавжди закарбували національний символ”.

В Олешеві розташований тризуб з білого каменю. Його виклали мешканці села за ініціативи батька одного з воїнів АТО у 2016 році. Він височіє над трасою Н18.

Інший тризуб викладений також з білого каменю у 1992 році в селі Остриня. Його творець – ветеран УПА – 70-річний Анастасій Козак. Місце вибране не випадково, саме там точилась боротьба між більшовиками та військом Пилипа Орлика.

Нижче тризубу виклав 1992 та слово “воля”. Наразі за пам’яткою доглядають місцеві школярі. Його також видно з траси Н18 та супутникових знімків. 

Якщо з’їхати з основної дороги, що прямує до Івано-Франківська, можна потрапити в село Вільшаниця.

За легендою, в цьому селі Данило Галицький любив полювати. Побачивши галявину, він попросив побудувати мисливське угіддя і поставив печатку з тризубом на наказ. Так і побудували село у вигляді тризубу: три головні вулиці, а внизу поля.

“В радянські часи макет міста хотіли змінити, додавши вулиць. Проте цього не сталося. Так тризуб і залишився. Його добре видно на супутникових знімках”, – розповідає Кристина.

Отинія – Коршів – Коломия

Приблизний кілометраж маршруту – 52 км.

Родзинка маршруту – Коломия. До неї можна доїхати з Тисмениці, оминаючи Івано-Франківськ. Також можете зупинитися на ночівлю в облцентрі, а наступного дня вирушити за цим маршрутом.

Смт Отинія – місце, де збиралися козаки перед штурмом Львова під проводом Богдана Хмельницького. 

У 1648 році Семен Височан, сподвижник Хмельницького, сформував в Отинії 15-тисячне військо. В містечку стоїть пам’ятник Височану з гарматою. 

Також в місті зберігся неоготичний костел Успіння Пресвятої Діви Марії.

“За Отинією є платні три ставки, де можна порибалити. Ціна – 20 грн/вудка”. 

Наступна зупинка – село Коршів. Там розташоване поле “Царина Лаванди” – популярна фотолокація літа 2021 року. 

“Між селами Лісний Хлібичин та Лісна Слобідка розташований Кінно-спортивний клуб “Варто”. Там можна покататися на конях та влаштувати пікнік в альтанках”, – радить Кристина.

Коломия – столиця писанок та вишиванок. З 1987 році в місті влаштовували виставки писанок. Проте у 2000 році з’явився Музей писанкового розпису. Будівля музею – у формі яйця.

Також у ніч з середи на четвер в Коломиї працює Нічний ринок вишиванок. Там можна придбати рушники, сорочки та сукні ручної та машинної роботи. 

“Усі знають Музей писанок, але я би радила відвідати ще й Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. Там є цікаві експонати від часів трипільської культури до виробів народного мистецтва гуцулів та покутян з ХVІІ століття до сьогодні”.

Також в музеях проводять майстер-класи з писанкарства, скляних та бавовняних виробів. Більше – на офіційному сайті.

Прогулюючись містом, можна побачити ратушу. Вона унікальна тим, що розташована не в центрі площі, а на розі двох вулиць.

У 1880 році Івана Франка посадили під варту у Коломийській Ратуші. Він приїхав до коломийського повіту в пошуках роботи, але не мав при собі документів, які посвідчують особу. Це було порушенням закону.

Кілька годин Франко перебував в ратуші в поліцейській камері для затриманих. Для перевірки особи та отримання посвідчення потрібен був час. Тому з ратуші Франка відправили на три місяці в тюрму.

Серед інших важливих пам’яток:

• Костел Святого Ігнатія Лойоли;

• Катедральний собор Преображення Христового – найбільший храм Західної України. 

• Коломийський театр (Гуцульський аматорський театр).

“У місті є багато майстрів народного мистецтва, особливо гончарів. Адже на березі річки в Коломиї добувають глину, яка одразу придатна для ліплення. Раджу завітати на майстер-клас з гончарного мистецтва. Але забронюйте його до поїздки”.

У Коломиї можна зупинитися на ночівлю, а наступного дня вирушити в Карпати.

Коломия – Шешори – Пістинь – Косів – Яворів – Верховина – Ворохта –  Татарів – Микуличин – Яремче

Приблизний кілометраж маршруту – 159 км

“Золоте кільце Карпат чи Гуцульщини – це маршрут Івано-Франківською областю, який починається або в Коломиї, або в Яремче. Він ідеально підійде для тих, хто має мало часу, але хоче побачити якомога більше в Карпатах”, – радить Кристина.

Пропонуємо почати з Коломиї. Горщики зліпили, писанки подивились, вишиванку придбали, час їхати далі.

З Коломиї прямуйте у селище Шешори – батьківщину пісні “Гуцулка Ксеня”. Досі точне ім’я автора досліджується.

За однією з версій, пісню написав сільський вчитель Роман Савицький для своєї 10-річної племінниці Ксенії Бурачинської. Дівчинка з родиною мешкала в селі Шешори.

Проте в саме селище туристи з’їжджаються не заради пісні, а водоспадів. Адже в Шешорах розташовані Маленький та Великий Гук.

Для поціновувачів екотуризму в Шешорах є Полонина Росохата. Довжина стежки “на Росохату” – 860 м. Шлях пролягає через річку Пістинька та гірський потік.

Дорогою можна зустріти печеру Довбуша або Даж-Божу. Це підземний коридор в скелі довжиною 27 м.

На полонині можна поїсти і приготувати сир та банош власноруч. Адже там працює колиба з сироварнею, де проводять майстер-класи.

У Шешорах можна орендувати будинок та відпочити декілька днів.

Наступна зупинка – село Пістинь, яке точно сподобається дітям. Адже там розташована справжня резиденція Святого Миколая.

Туристично-мистецький комплекс “Маєток Святого Миколая” – місце для відпочинку з родиною. Поки батьки відпочивають, діти йдуть майстер-класи з пошиття іграшок, різьблення, писанкарства, вишивки, килимарства та гончарства. Окрім того, можна залишити лист Святому Миколаю та замовити собі подарунок.

У Пістині також розташована Криївка-музей УПА, де у свій час знайшли архіви армії. 

Дорогою до Верховини зупиніться в місті Косів. Там працює великий сувенірний ринок, де можна придбати речі на згадку про подорож.

Також у місті є водоспад Косівський Гук та Національний природний парк “Гуцульщина”. Туди входять заказники, заповідні урочища, водоспад на річці Рушір та дендропарк “Дендрарій”.

На його території можна зупинитися на відпочинок. Адже там є бази, курорти та санаторії. Туристи можуть прогулятися екостежками та покататися на конях. Взимку працюють гірськолижні траси.

Найвища точка парку – гора Грегіт висотою 1472 м.

Для культурного відпочинку:

• Музей визвольних змагань Прикарпатського краю;

• Музей народного мистецтва та побуду Гуцульщини;

• Музей випускних робіт Інституту прикладного та декоративного мистецтва, де зібрані роботи сучасних майстрів.

У сусідньому селищі Яворів також є водоспад – Яворівський Гук. Туристи можуть зупинитися на відпочинок у селищі, а наступного дня відправитись у гірський заказник Терношори. 

Головна принада місця – скельний комплекс Терношорська Лада. Місцеві називають його “Голова Довбуша”. Самі скелі утворилися на дні Сарматського моря за часів глибокого палеоліту.

Науковці припускають, що Терношорська Лада – це стародавнє святилище. Звідти відкривається краєвид на селище Снідавка.

Верховина – столиця музеїв Прикарпаття. Відвідайте:

• Музей Галєрія гуцульських традицій та обрядів. Окрім звичайної екскурсії, в закладі можна приміряти народне вбрання і влаштувати фотосесію. Також там проводять майстер-класи з гуцульської кулінарії в печі.

• Музей гуцульського побуту та мистецтва “У трембітаря”. Господар музею зустрічає гостів звуками трембіти. Він розповість про походження, побут, традиції та музичні інструменти гуцулів. Окрім цього, там проводять майстер-класи грі на цимбалах, трембіті та дримбі, а також “Гуцульських танців”.

• Приватний музей Галинки Верховинки “Вишиванка”. Господиня музею розповість про гуцульські вишивку, говірку та побут.

З травня до жовтня з Верховини можна поїхати на Полонину Діл. Місцеві пастухи проводять там майстер-класи з виготовлення молочних продуктів. 

Інший напрямок – Полонина Крента на висоті близько 1300 м. Протягом літа там живуть пастухи. Завдяки ним на полонині збереглись традиції гуцульського сироваріння. Туристи можуть як скуштувати сир, так і приготувати його власноруч.

У Верховинському районі можна піднятися в гори:

• Магура. Звідти відкривається краєвид на Чорногірський хребет (г. Говерлу, Скупова, Кострич). Туди також можна піднятися на велосипедах та конях.

• Копілаш. 360-градусний краєвид на Карпати. 

• Писаний Камінь. За легендою, на цьому місці було язичницьке капище.

• Магурка.

З Верховини прямуйте у Ворохту. Популярна пам’ятка селища – кам’яний віадук довжиною 200 м. Його побудували за часів Австрійсько-Угорської імперії у 1895 році.

Окрім цього, селище славиться активним відпочинком. Адже звідти стартують джипінг-тури у гори. Впродовж подорожі можна відвідати:

• Перевал Суха Розсіч;

• Гору Біла Кобила;

• Полонину Стайку;

• Підніжжя гори Синячка;

• Полонину Щивку.

Залежно від тривалості туру, маршрут та ціни варіюються. З Ворохти можна відправитися в організований похід у гірське селище Дземброня, на гори Піп Іван, Говерлу, озера Бребенескул та Несамовите.

У сусідньому селищі Татарів розташований водоспад Женецький Гук на річці Женець. Він утворився під час повені у післявоєнні роки.

“Під’їхати на машині до водоспаду не можна. У 2020 році повінь розмив дорогу. Тому доїжджайте до Дачі (резиденції) Ющенка, а звідти 3 км пішки. Любителям екстриму туди можна дібратися на квадроциклах та позашляховиках”.

У Татарові також є приватні форелеві ферми, де можна порибалити та спробувати рибу.

Микуличин – селище для відпочинку на річці Прут. Там можна зупинитися на декілька днів з ночівлею, поплавати в гірській річці, покупатися в чанах та спробувати пива в приватній пивоварні “Микуличин”. 

Звідти також стартують походи в гори, зокрема на:

• Полонину Явірник;

• Полонину Русанівка, де розташована “Карпатська колисанка” – панорамна гойдалка;

• Гору Ягідну;

• Гору Хомяк;

• Гору Петраш;

• Полонину Гундякова.

Також є веломаршрути до річки Прутець Чемигівський.

Останній пункт маршруту – місто Яремче. Відвідайте каскадний водоспад Пробій на річці Прут. Підніміться на гору Маковиця. На шляху до вершини відкривається краєвид на місто.

Вгору можна піднятися іншою дорогою – Стежкою Довбуша. Олекса Довбуш – народний месник та ватажок повстанського руху опришків. 

Довжина маршруту – 4 км з підйомом вгору. Середня тривалість походу – 3 год. Нагорі розташовані Скелі Довбуша, де у свій час знайшли прихисток опришки.

Популярна фотолокація міста – скеля Слон. Біля неї можна відпочити, влаштувати пікнік та насолодитися природою Прикарпаття.

У місті працює “Вольєрне господарство”, де живуть хижі птахи, дикі кабани, олені та лисиці. На території парку можна відпочити в альтанках поблизу ставу.

Яремче славиться активним відпочинком:

• сплави на рафтингу на Пруті та Черемоші;

• тури на квадроциклах, джипах та велосипедах;

• риболовля форелі;

• кінні прогулянки.

Пнів – Надвірна – Делятин – Яремче – Микуличин – Татарів – Яблуниця – Буковель

Приблизний кілометраж маршруту – 79 км

Село Пнів – околиця міста Надвірна. Там зберігся один з небагатьох замків області – Пнівський. Його побудували у XVI столітті. Впродовж його історії замок руйнували та відбудовували. Проте на початку ХІХ століття його почали розбирати. До наших днів збереглись руїни стін, башти та воріт. 

“Це містичне місце. Кажуть, там живуть душі каменярів, замурованих в цей замок лихим паном. Їхнє підвивання чується вночі”, – розповідає легенду Кристина.

Івано-Франківщина – регіон, де раніше добували нафту. Установки для її викачування збереглись в Музеї нафтопромислів Прикарпаття просто неба. Він розташований у місті Надвірна. За словами гідеси, встановленої ціни за вхід немає, але є благодійний внесок, який можна визначити самотужки. Замовити екскурсію слід заздалегідь.

“Надвірна – колоритне містечко, яким слід прогулятися, подивитися на вулички, будівлі та ратушу”.

У Надвірнянському районі є водоспади: Битківчик, Салатручіль та Бухтівецький.

Делятин називають “воротами Карпат”. У селищі зберігся римо-католицький костел Святого Франциска, побудований за участі австрійського імператора Франца Йосифа у 1882 році.

“В Делятині є озеро, яке називають Морським оком. Назва виникла через те, що всередині водойми є острівець, який постійно рухається, ніби зіниці в оці”.

З селища стартує пішохідний маршрут на гору Синячка. Її висота – 1400 м. 

Проїхавши знайомим район Яремче-Микуличин-Татарів, поверніть на Яблуницю. 

“До відкриття Буковелю Яблуниця була популярним лижним курортом з облаштованими трасами та бугельними підйомниками”, – розповідає гідеса.

Оскільки це гірське селище, звідти відкриваються краєвиди на Чорногірський хребет (Говерла, Петрос), Ґорґани (Синяк, Хомяк, Довбушанка) та Свидовецький хребет (Стіг).

Звідти також стартують походи в гори Говерла, Синяк, Хомяк та полонину Довга.

У селищі можна орендувати будинок та відпочити серед гір протягом декілька днів.

Остання зупинка – Буковель. Це гірськолижний курорт, де можна також  відпочити влітку. Серед розваг: найдовший тролей України, спа-процедури, скеледром, квадро- та джиптури, пейнтбол, кінні прогулянки та екстрим-парк.

Павлівка – Калуш – Старий Угринів – Долина – Болехів – Бубнище

Приблизний кілометраж маршруту – 109 км

У селі Павлівка є Кінно-спортивний клуб Wesendorf, де можна відпочити, покататися на конях та навчитися верхової їзди.

Селище розташоване в районі міста Калуш, там є Костел Святого Валентина, центральна площа та Музей-оселя родини Івана Франка. Будинок побудований у 1935 році племінником письменника – Омеляном Франком.

А у селищі Старий Угринів неподалік Калуша народився Степан Бандера. Йому присвячений музей. Експонати розповідають про історію національно-визвольної боротьби та життя провідника ОУН. На території музею є хата, де відновили інтер’єр кімнат, де проживала родина Бандери.

“Дорогою до міста Долина є селище Оболоння. Там розташовані бази відпочинку з альтанками, де можна зупинитися, відпочити та поїсти”.

Не доїжджаючи до Долини, можна повернути в сторону масиву Ґорґани. Там розташоване високогірне озеро Росохан.

У Долині розташовані:

• Костел Народження Пресвятої Діви Марії;

• Долинська солеварня;

• Синагога;

• Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів “Бойківщина”.

“Місто Болехів розташоване в передгір’ї Карпат. Відоме постаттю Наталії Кобринської – засновниці українського фемінізму. У 1884 році вона зініціювала заснування першої української жіночої організації – “Товариство руських жінок”.

Більше про постать письменниці та громадської діячки можна дізнатися в Музеї Кобринської.

У місті також збереглась стара солеварня, житлові будинки ХІХ століття та ратуша.

Остання зупинка – селище Бубнище. Розташоване в передгір’ї Сколівських Бескидів. З цим місцем пов’язано багато легенд та історичних подій. 

Туристи приїжджають у селище заради ландшафтного парку “Скелі Довбуша”. Вчені припускають, що раніше в Бубнищі було древнє капище, а у часи Русі – кам’яний замок та гірська оборонна фортеця.

Однак парк має ім’я ватажка опришків – Олекси Довбуша. Адже ці скелі були прихистком для повстанців. За легендами, вони зносили сюди багатства, вкрадені у польської шляхти та угорських феодалів.

Долина – Вигода – Мислівка – Вишків

Приблизний кілометраж маршруту – 36 км.

Від Долини є два шляхи у бік міст Болехова та Вигоди. 

Містечко Вигода славиться вузькоколійним Карпатським трамвайчиком. Він виїжджає зі станції двічі на день: об 11:00 та 15:00.

Маршрут пролягає через гору Церковище, болото-заповідник Ширковець, село Новий Мізунь, Дубовий кут (в селищі є сироварня), Мізунських водоспадів, джерело “Дзюркач” та санаторій “Джерело Прикарпаття”. Біля санаторію можна перекусити, купити сувеніри та сфотографуватися. 

На території станції є Центр спадщини Вигодської вузькоколійки. Це інтерактивний музей, де можна торкатися та перевіряти функції експонатів.

“У Вигоді також працює медоварня “Чорна бджола”. Для дорослих проводять дегустацію наливки, а для дітей – карпатські чаювання з пряником”.

Селище Мислівка оточене Карпатами. Це стартова точка гірських походів на гори Яйко-Ілемське та Ґорґан-Ілемське. У селищі можна орендувати будинок та відпочити в горах. Вишківський перевал ділить дорогу між Мислівкою та Вишковим. Це частина гірського масиву Ґорґани. 

Селище Вишків розташоване на висоті 800 м над рівнем моря. Взимку там працює гірськолижний курорт “Високий перевал”. Влітку можна зупинитися на одній із баз відпочинку, оснащені басейнами, спа-салонами, банями та саунами. Селищем можна прогулятися на конях, а в горах піти по гриби та ягоди.

“Дорога з Вишкова найкоротша до Синевиру та водоспаду Шипіт, які розташовані в Закарпатській області”.

Тому можете розширити маршрут та відвідати ще одну область.