Український співак Melovin став гостем чергового випуску проекту ‘’Розмова’’. Меловін розповів про свій відомий камінг-аут, про погрози зі сторони певних організацій, а також про перехід на українську мову.
Передаємо цікаві цитати з розмови для читачів Галки.
– У якому контексті зростав у Одесі ти?
– ‘’Я зростав у зросійщеному контексті, як і багато одеситів. Я колись теж кричав, що ‘’музика внє політікі’’. І як там кажуть, що я ‘’переобувся’’. І це дивно. Тому що позиція, яка приходить з віком, з досвідом, якась мудрість, якась елементарна начитаність. Як я вже казав, я почав вивчати дуже круто історію і мені це дуже подобається. Я і половини фактів не знав, тому що в школі нам не розказували про це.
Нам не розказували більшість. Все було прикуто до Катерини. До Рішельє, все поїхало, все в одну катушку. В момент 2014 року, мені було… До речі, коли мені закидають: ‘’Вот, чому ти не розмовляв українською з 2014 року…’’. Мені було 17 років, я кричав, що ‘’музика внє політікі’’, я кричав, що ‘’какая разніца на каком гаваріть’’. Ну що ви від мене хочете, ну я ж теж зростав, також мудрішаю і стаю більш обізнаним у різних темах, у історії також. І тут я зрозумів, що по-іншому бути не може. Тут уже не “какая разніца”. В 2014 році я не розумів, що відбувається, я думав це якісь політичні ігри, що зараз це все завершиться. А потім, коли у нас почалась ця заворушка, коли спалювали на Куликовому полі, спитай моїх батьків, я кричав, що іду на Куликове поле і мені казали, що: ‘’Нікуди ти не підеш’’.
Після 2014 року, коли я бачив, як це стрімко набирає обертів, і як люди досі не розуміють, що в країні відбувається, і як пішло все у ще більше зросійщення. І зараз коли мені кажуть ‘’Какая разніца’’, то я кажу: ‘’Чемодан, вокзал, росія’’.
– А ти коли перейшов на українську мову?
– Я перейшов на українську в побуті після початку війни. 24-го лютого все почалося і десь через місяці два-три, ми поговорили з моїми батьками і прийшли до того, що ми переходимо повністю на українську мову в побуті. Батькам 60 років.
Хтось каже: ‘’От, щоб зробити повну українізацію треба 30-40-50-60 років…’’. Слухайте, зросійщення відбулось дуже швидко і щось ніхто не жалівся, всім було окей.
– Що є найскладніше у тому, що ти є відкрита ЛГБТ особа в Україні?
– Боротися з фейками, зі сталими стереотипами, типовістю думок, необізнаністю людей. Оце найскладніше. У нас досі, коли чують чи читають про ЛГБТ, медіа публікують фото, де 2 хлопці цілуються, чи не знати, що роблять. Коли говоримо про гетеросексуальні пари, чомусь ніхто не кидає бридкі фото, усе цивільно, гарно. Чому така незрозуміла сексуалізація цього об’єкта? Чого коли ми кажемо про гетеросексуальну пару, там квіточки та метелики, якщо кажемо про іншу орієнтацію, то у нас в свідомості одразу картинка якогось збочення. Чому? Це не про збочення.
– Що думаєш про байрактарщину типу Ваньки-встаньки та дикої дички? І чия це проблема: артиста чи публіки?
– Ні, це не проблема публіки, це проблема артистів. Оця фраза, що ‘’Ну воно ж хавається’’. Ні, це фігня повна, ви самі годуєте цим, а люди пристосовуються до цього. Ви ж не випускаєте іншого, а що ще слухати? Ви ж випускаєте цю парашу повну. Ну, вони не розуміють того, що вони несуть в маси. Замість того, що прививати якусь реальну культуру, щось стильне та якісне, ти береш і годуєш усіх якимсь гівном повним.
Ця ‘’музика’’ пагубна тим, що ми будемо звертати у те, що завжди хавала росія, а саме просто шлак. А цього не потрібно робити зовсім.
Нагадаємо, проєкт “Розмова” – це не класичне інтерв’ю, це – відверта та щира розмова двох людей про всі ті події, які зараз відбуваються в Україні.
“Ми говоримо про дуже серйозні та складні речі, але ми не забуваємо інколи посміхатися і не відходимо від світлої сторони, адже добро і світло обов’язково переможе!”, – ділиться Сергій Лиховида.
Текст: Марта Микитюк
ФОТО ТИЖНЯ
