Безбар’єрність — це про відсутність обмежень. Потреби кожної людини, зокрема осіб з інвалідністю, а також маломобільних груп, як-от людей старшого віку, вагітних жінок, батьків із дітьми, мають бути враховані.
Про це пише Галка з посиланням на Глузд.
Універсальний дизайн, або розумне пристосування об’єкта чи послуги, регулюють державні будівельні норми (далі ДБН, — ред.). Йдеться про такі облаштування, як пандуси, спеціальні підйомники, тактильна підлогова плитка, інформаційні таблички шрифтом Брайля, аудіовказівники, жестова мова та інше.
Відповідно до рейтингу доступності міст України у 2022 році, за даними Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, за ступенем безбар’єрності об’єктів фізичного оточення та послуг для осіб з інвалідністю Івано-Франківська область отримала 175 балів із можливих 300 та є регіоном із середнім ступенем безбар’єрності.
Ми вирішили з’ясувати, якою є ситуація в місті сьогодні, тож разом із представником громадської організації “Слід”, що об’єднує сім’ї людей з інвалідністю, Володимиром Онуфриком, який використовує крісло колісне, досліджували, наскільки Івано-Франківськ безбар’єрний.
Дотягтися до державних структур
Ми у самому центрі міста. Починаємо нашу дослідницьку прогулянку із ЦНАПу, де, за словами чоловіка, облаштований один із найкращих пандусів міста. Він із прогумованим покриттям, тож виїздити ним легко, бо не слизько. Єдине зауваження, яке є у Володимира, — стосовно поручнів. Каже, що вони мають бути довшими за пандус.
“Сітка та залізне покриття також нормальні. Залежить, чи є поручні і відповідний нахил. За ДБНом, пандус може мати кут не більш як 8 градусів. Якби було понад 10-12, то я взагалі не виїхав би”, — каже Володимир.
Щодо поручнів, то тут дотримано ДБНу: нижній на висоті 70 см, верхній — 90 см. Володимир розповідає, що їхня громадська організація проводить моніторинг таких конструкцій, і були випадки, що поручні встановлювали вище, тож до них людям вже потрібно дотягуватися.
У ЦНАПі відвідуємо також вбиральню. Тут встановлено рухоме дзеркало, яке відвідувач може відрегулювати під себе, а також відкидний поручень.
На вході до Центру обслуговування платників податків пандус є, хоча кут нахилу самої конструкції — 13 градусів.
“Вже коли 10 — я ледве можу піднятися. Хіба що якийсь короткий. Але там і всередині недоступно через сходи. Вони поставили відкидні рейки, але вони були не дуже добрі, бо не влазили колеса”, — коментує Володимир.
Пандус облаштований біля входу до Департаменту комунальних ресурсів та Департаменту соціальної політики, та самі двері надто вузькі — крісло не проїде. Щоб добратися до них, треба минути бордюри.
Біля обласної та міської рад пандус слизький, та піднятись ним можливо.
Стометрівка тест провалила?
Рухаємося стометрівкою далі. Міська стоматологічна поліклініка була наступним місцем, яке ми відвідали. Пандус біля неї має необхідний кут нахилу 8 градусів, він вкритий плиткою, тож через погодні умови може бути слизьким. Володимир із легкістю на нього виїздить, та каже: якби був сніг, це було б неможливим. До прикладу, на вході до драмтеатру в пандусі встановлена система підігріву, відтак його поверхня завжди суха й не слизька. За словами Володимира, у поліклініці також доступний туалет, але він у незадовільному стані і потребує ремонту. Біля дверей є кнопка для виклику.
Далі йдемо повз банк, у який Володимир потрапити не може. Біля дверей розміщена кнопка виклику.
“Все одно я маю дати працівникові паспорт чи сказати пін-код, аби мені зняли гроші. Це також неправильно. Недавно була подібна ситуація, коли посилку перекинули на недоступне відділення Meest. Ніхто не може вийти, кажуть — дайте телефон, аби принесли посилку”, — розповідає чоловік.
Одна з книгарень міста, що на стометрівці, розташована на третьому поверсі й не обладнана ліфтом. В інші, які ми минали дорогою, зайти також не було змоги через відсутність пандуса чи кнопок.
Володимир каже, що без сторонньої допомоги у більшість магазинів на стометрівці він не може потрапити через пороги (дозволена висота яких — до 2 см) та сходинки. Не допомагають навіть спеціальні кнопки.
“У 95% ці кнопки не працюють. Мені ще не траплялася жодна, яка працювала б. Одного разу я пробував нею скористатися, щоб потрапити в аптеку. Пробував десь зо п’ять хвилин — і ніхто не вийшов. Людина, що йшла повз, запитала, чи мені когось покликати, і аж тоді до мене вийшли. Але це незручно. Це якби ви йшли по продукти в магазин — і вам би винесли все в пакеті, а ви навіть не знаєте, чи вам поклали свіже. Тому найкраще — щоб можна було заїхати”, — каже чоловік.
Щодо аптек, то серед усіх, що траплялися нам у центрі, відповідно облаштованих було мало. Ми бачили аптеки, до яких вели стрімкі сходи, із високим порогом, із поручнем без пандуса, що веде до сходів. Біля однієї з аптек встановлений підйомник. Спершу ми шукали якоїсь інструкції та кнопки, як можна ним скористатися, проте за хвилю виявили, що їх закриває рекламний банер аптеки.
Вхід із пандусом на стометрівці є тільки до кав’ярні Delikacia. Кут підйому 5 градусів. Та їхати по ньому треба обережно, бо він без поручнів. Вже у сусідньому закладі пандуса немає.
“Тут скрізь сходи, але і всюди пандус не вдасться поставити. Там, де високі сходи, то хіба піднімальну платформу розмістити, бо пандус великий був би”, — каже Володимир.
Чоловік додає, що у центрі ще можна легко потрапити в Urban Space, де також облаштований доступний туалет. Щодо громадських вбиралень, то скористатися може лише модульними, які є біля озера, на Валах, у центрі міста.
У центральній частині Франківська пандус є біля катедри. Володимир каже, що ходить до церкви, яка поблизу автостанції на Пасічній. Пандус там хоча й не дороблений, але скористатися ним можна.
“Пандуси-убивці”
Володимир ділиться, що найбільшою проблемою для людей з інвалідністю в Івано-Франківську залишається вихід із дому, бо більшість будинків ніяк для цього не обладнані.
“У моєму будинку міська рада встановила підйомник. Правда, довелося чекати більше як шість років. Та тепер я сам можу вийти з дому і сам додому потрапити. Спочатку було звернення до Марцінківа. Потім збирав чимало документів. Десь за рік прийшли ставити відкидні рейки від стіни. Там такий кут був, що можна було вбитися. Сходи вузькі, і через ті рейки всім складно було вийти. Їх зняли, потім рік нічого не робили. Коли вийшов закон про доступність, то ми писали в міськраду ще раз — і тоді проблему нарешті вирішили. Підйомник тоді обійшовся місту у сім тисяч євро”, — каже чоловік.
Наступні перешкоди — бордюри. Багато де, за словами Володимира, доводиться об’їжджати їх по дорозі. Каже, якщо рухатися самому у центр, то немає такого маршруту, де не потрібно було б об’їжджати.
Майже весь громадський транспорт “Електроавтотрансу” є доступним.
“Загалом всюди водії допомагають, відкидають пандус, є місце для крісла колісного”.
Володимир додає, що важче хіба що з тролейбусами-“гармошками”, а приватними жовтими “Богданами” узагалі не може скористатися.
Пандуси з великим кутом нахилу чи такі, що впираються у стіну, Володимир називає “пандусами-убивцями”. За півтори години у місті бачимо таких із десяток. Найбільший кут нахилу, який нам трапився, сягав 24 градусів. Такий пандус встановлений при вході в “Бастіон”.
Доступними Володимир називає торгові центри “Арсен”, “Епіцентр” та “Велес”. В оновленому “Велесі” є ліфт, що веде всередину. На кожному поверсі доступні туалети, а в кінотеатрі, за словами чоловіка, зробили безкоштовний вхід.
Вхід до кінотеатру в центрі міста має високу сходинку, проте далі всередину ведуть сходи. Інший вхід — зі сходами та без пандуса. До філармонії є окремий обладнаний вхід.
“Якщо я хочу, то потраплю всюди. Сам можу і не зайти, але якщо дуже захотілося, то можу і людей попросити. На оглядовий майданчик ратуші хотів би потрапити, але там сходи наверх”, — каже Володимир.
Бібліотеки у місті не мають доступних входів. Переважно у них старі двері, куди колісне крісло проїхати не може.
Підсумовуючи, Володимир каже, що Івано-Франківськ можна назвати частково доступним, а оцінку за десятибальною шкалою ставить — 5. І додає, що це лише його досвід, бо люди з іншими діагнозами можуть мати інші потреби.
Зробити місто доступним для людей з інвалідністю реально. У цьому переконані експерти громадської спілки «Ліга Сильних», яка займається захистом прав людей з інвалідністю. Нещодавно вони розробили чек лист з впровадження доступності «Безбарʼєрна громада». Він містить практичні рекомендації із забезпечення доступності транспорту, адміністративних послуг, освіти та інших важливих сфер. А загалом доступність послуг та доступність у громадах — це два основні пріоритети, які визначила Рада безбар’єрності на національному рівні на цей рік.
ФОТО ТИЖНЯ
