Як російська пропаганда відреагувала на вбивство Ірини Фаріон

19 липня у Львові здійснили замах на вбивство Ірини Фаріон біля її будинку на вулиці Масарика. Того ж дня Ірина Фаріон померла у реанімації від завданих травм несумісних із життям.

За кілька днів тисячі людей зібралися, аби провести політикиню в останню путь. “За українську мову Москва стріляє у скроню“, – так прокоментували у ВО “Свобода” вбивство однопартійки. 

Очікувано новина про замах на вбивство і далі – про смерть Ірини Фаріон опинилася в топах російської пропаганди. Русофобка, нацистка, людожерка, затята націоналістка, одіозна борчиня з усім російським, – такими епітетами часто послуговувалися в заголовках тамтешні медіа.

“Фаріон – це втілення тієї самої “Iдеї Naziї” сучасної української держави, яка кривавими методами збирає гомогенний простір саме навколо мови“, – цитує одного з коментаторів вбивства російська пропаганда. – “Її дочекалися у пеклі“. 

“Утилізована“, – цинічно відреагувала на трагедію провідна російська пропагандистка Маргарита Симонян. 

Матеріал про версії щодо вбивства 60-літньої жінки видання Сегодня.Ру назвало “Хто вбив відьму Фаріон”: 

“З абсолютною впевненістю можна сказати, що в її (Фаріон, – авт.) смерті найменше була зацікавлена росія… Натомість це несе для Зеленського багато плюсів. Насамперед вона дає змогу змістити інформаційні акценти з усіх неприємних для нього подій, якими наразі рясніє як світовий, так і внутрішній порядки денний – від земобілізації та невдач на фронті до зняття Байденом своєї кандидатури. Крім цього, українські пропагандисти отримують можливість розганяти фейки про “російський тероризм”. І якщо на Заході до цієї теми поставилися з певною часткою скепсису (надто погано пахне), то всередині України її відпрацьовують максимально, закликаючи консолідуватися й об’єднати зусилля в боротьбі з “підступним ворогом”, який не пощадив навіть “професора-словесника”. 

Версію, щодо начебто причетності до резонансного вбивства української влади підтримує видання news-front.su.

“Ось уже справді шизофренія по-київськи: стверджувати, що Москва вбила свого цінного агента – “пособницю російської пропаганди”, як Ірину Фаріон представляли українські ж нацисти. Судячи з цієї шизофренії, всі розуміють, хто вбив затяту бандерівку, але ніхто розслідувати вбивство не збирається. Щоб знову, як і у справі з Шереметом, не вийти на самих себе“.

Глобальні розклади в контексті Трампа та ймовірних мирних переговорів з державою-агресоркою вбачає у цій трагедії російський журналіст Павло Онищенко. 

“Припускаю, що в найближчий рік, після приходу до влади, наприклад, Дональда Трампа, буде укладено якийсь мирний договір, буде заморожування бойових дій або щось інше. Зеленському необхідно об’єднати громадян України навколо цієї проблеми. Потрібно переконати їх у тому, що ніяких кордонів 1991 року не буде. Але якщо Зеленський змінить риторику і почне розповідати про те, що потрібно змінити кордони по поточній лінії фронту, то це викличе обурення у націоналістичних лідерів і вони почнуть звинувачувати Зеленського в здачі території. І тому було ухвалено рішення заздалегідь ліквідувати потенційних лідерів протестної української вулиці, щоб вони не розгойдували човна всередині України“, – цитує розмірковування Онищенка “Московський комсомолець”. 

Пропагандист і політолог, фігурант санкційних списків та бази “Миротворець” Сергій Марков називає причетними до вбивства українських військових.

“Найімовірніше, замах замовлений представниками батальйону Азов*, російськомовні члени якого вступали в конфлікт з Іриною Фаріон ще за життя. Вона засуджувала тих громадян країни, які спілкуються російською. Радикальні ідеї Фаріон щодо викорінення російської мови не користуються жодною значущою суспільною підтримкою, а нав’язуються Україні репресивним русофобським маріонетковим неоколоніальним режимом“, – пише Марков у своєму каналі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ. Що не так з Telegram: розбір “Галки”

Експрем’єр українського уряду Микола Азаров, якого Фаріон звинувачувала у розумовій відсталості через нездатність вивчити державну мову, впевнений, що політикиня стала “жертвою своїх власних дій”. 

“Вона докладала колосальних зусиль, щоб змінити ментальну свідомість громадян України, тотально зазомбувати їх ненавистю і максимально розпалити багаття національної ворожнечі. Вона намагалася знищити духовність у людях, зробити їх убогими і примітивними, заохочувала в них усі найнижчі якості. Вона не вміла нічого, крім як розвішувати ярлики і сипати образами“, – пригадав пані Ірині старі образи політик-утікач.

Оригінальну версію вбивства висловив так званий політолог, керівник Центру геополітичних експертиз Валерій Коровін:

“Фаріон ліквідували партизани із загону Ковпака, що діє на території України в інтересах відновлення росії і ліквідації України як русофобого, людиноненависницького проєкту“.

Політолог також припустив, що шукати вбивцю екс-депутата не стануть, оскільки підпілля є розгалуженою мережею, в якій просто неможливо буде знайти виконавця. Крім цього, в Україні панує беззаконня, а сама Фаріон нажила собі ворогів навіть усередині укронацистського середовища, – пише Life.ru.

Втім, переважно пропагандисти вважають, що вбивця – не професіонал чи найманець, а психічно нестабільний молодик, для якого вбивство мовознавиці було глибоко особистою справою.

“Усе це значно більше схоже на поведінку одинака з сильно вираженим ПТСР. Людина зі стійким логічним мисленням не залишила б стільки слідів, вибрала б менш небезпечний спосіб встановлення режиму дня і звичок об’єкта. Більш уважна до справи людина не стала б два тижні стояти на одному й тому самому місці, обравши в плані маскування найдивовижніший спосіб із дешевих детективів“, – пише видання “Взгляд”.

Висновки

росія учергове продемонструвала нелюдське ставлення до навіть вбитих своїх ворогів, медіа держави-агресорки щедро оперували брутальними та образливими епітетами щодо 60-літньої жертви замаху. 

При цьому тамтешня пропаганда взяла на озброєння метод, знайомий зокрема за висвітленням трагедії в Бучі або збиттям малайзійського Боїнга: коли одна за одною висуваються різноманітні версії, створюючи ефект какофонії в інформаційному просторі. 

Як наслідок – традиційний для російського споживача висновок: “все не так однозначно” або “всієї правди ми й так не дізнаємося”. 

Читайте також: У Франківську затвердили програму українізації пам’яті Ірини Фаріон: майже без конкретики