30 січня, в Івано-Франківську, відбулася презентація книги франківського письменника Юрія Винничука «Наречена вітру», модератором якої був Юрій Андрухович. Під час заходу автор поділився переживаннями, які супроводжували його під час роботи над книгою, розповів про труднощі письменництва в умовах війни та наголосив на важливості збереження культурної пам’яті. Обговорення торкнулося не лише роману, а й ролі літератури в сучасному суспільстві.
Про це пише “Галка”.
Модератором заходу виступив Юрій Андрухович, який з гумором і глибиною підходив до кожного питання, поставленого Юрію Винничуку. Під час обговорення автори не тільки ділилися думками про саму книгу, але й розмірковували про літературу в умовах війни, важливість культурної пам’яті та роль письменника у сучасному суспільстві.
Про процес написання та внутрішню боротьбу
“Я писав цю книгу з усіма думками, які мене мучили, з усіма переживаннями, які виникали в процесі війни”, – почав Юрій Винничук, описуючи роботу над «Нареченою вітру».
Письменник розповідає, що книга вийшла не одразу, довелося довго працювати, адже, як зізнається Юрій, після початку повномасштабного вторгнення він не міг писати пів року. Митець розповідає, що це було фізично неможливо.
“Коли розпочалась повномасштабна війна, моєму мозку просто не вистачало сил, щоб робити щось, пов’язане з літературою. Я не міг писати, у мене не було сили ні думати, ні зосереджуватись на творчості. Я читав новини, переживав, але не зміг почати писати”, – зізнався автор.
Про тему втрат і непочутих голосів
«Наречена вітру» – це не лише роман про любов, але й глибока історія про історичні втрати, яких не можна забути. Юрій Винничук розповідає, як важливо зберігати пам’ять про тих, кого позбавили можливості писати та жити.
“Я рятую не тільки людей, я рятую слова, я рятую тих, хто був забутий. Моя антологія налічує більше ніж 450 авторів, яких жорстоко знищила не тільки війна, але й тоталітарний режим. Моя мета – донести їхні імена до читача, щоб вони не були забуті.
Ці люди були розстріляні, але я вірю, що ми маємо пам’ятати їх не тільки через трагедію, а й через їхні твори. Вони могли бути великими письменниками, але через те, що їх знищили, ми змушені згадувати їх тільки тепер”, – каже письменник.
Юрій Андрухович в свою чергу підкреслив важливість теми війни у творчості сучасних авторів.
“Кожна війна має свою літературу. Уявіть, якби не було тих, кого вбили, які були не змогли вийти за межі своїх публікацій. Ці поети, які на мить мали шанс стати великими, можуть залишити після себе лише крихти. Але їхня пам’ять живе через такі книги, як ця”, – каже Юрій Андрухович.
Внутрішній читач та критика
Юрій Винничук також розповів про роль читачів у його творчості, зазначивши, що їхні реакції на книгу часто визначають напрямок його подальшої роботи.
“Я намагаюся не орієнтуватися на внутрішнього читача, але часом навіть дрібні зауваження людей, з якими я працюю, мають значення. Я викидав деякі сцени з попередніх робіт, і розумів, що це було правильно. Проте я не пишу заради того, щоб догодити комусь, я пишу так, як відчуваю”, – каже Винничук.
Після презентації автор підписав книги усім охочий.
Читайте також: «Це рагульство у квадраті» – Юрій Андрухович жорстко пройшовся по готелю «Дністер» (ВІДЕО)
ФОТО ТИЖНЯ
