У межах святкування Дня міста Івано-Франківська 11 травня відбулася таємна екскурсія для жителів і гостей міста. Екскурсію розпочали з площі Ринок, а проводив її міський голова Руслан Марцінків.
Про це пише “Галка”.
Мер розповів, що ще до офіційного заснування Станиславова у 1662 році на цій території існувало велике трипільське поселення. Його залишки розкопали зовсім неподалік від площі Ринок. Невдовзі очікується презентація книжки археологині Марії Воянко, яка довела: люди жили тут ще 3 000 років тому. Також Марцінків нагадав про стратегічну роль міста у період боротьби між Річчю Посполитою та Османською імперією:
“Це була прикордонна фортеця. Турецька армія дійшла аж до Бучача, а звідти до Станиславова — якихось 90 кілометрів. Саме тому будівництво потужної фортеці тут було надзвичайно важливим”, — зазначив він.
За його словами, назва міста Станиславів могла походити як від імені сина засновника міста — Станіслава Потоцького, так і від імені святого Станіслава, що було поширеною практикою в польській державі. Мер також розповів про трагічну долю Станіслава Потоцького, який загинув у Віденській битві проти Османської імперії у 1683 році. Його поховали в колегіаті, однак у радянські часи могилу було знищено, і прах досі не знайдено.
Одна з учасниць таємної екскурсії, переселенка з Бахмута пані Зоя, поділилася, чому вирішила приєднатися до заходу:
“Мені цікаво, що покаже мер і якими вулицями ми пройдемось. Я вже була на подібній екскурсії — дуже сподобалося. У 2014 році ми вже якийсь час жили у Франківську, тому коли почалась повномасштабна війна, я вирішила повернутись саме сюди. Це місто мені знайоме, затишне, все доступно — і парк Шевченка, і лікарні, і весь центр. Сподіваюсь дізнатися щось нове, бо навіть за кілька років тут є ще що відкривати”.
Друга зупинка на території колишнього єврейського району. Там встановили знак на згадку про першу українську церкву в Станиславові. За словами міського голови Руслана Марцінківа, храм стояв трохи далі, а навколо нього традиційно було кладовище. Під час земляних робіт тут навіть знаходили людські рештки.
Євген та Ольга вперше відвідали Івано-Франківськ саме на День міста — і, як зізнаються, не пошкодували. Дізнавшись про святкові заходи, пара вирішила приїхати на один день, але залишилася довше.
“Дуже гарне місто, все дуже зручно, відчувається, що тут живуть люди — і для них стараються. Видно, що влада хоче зробити місто комфортним. Ми вже бачили музей, піднімались на Ратушу, але було цікаво почути розповідь мера — такий офіційний, але людяний погляд на місто”, — каже Євген.
Біля меморіалу навпроти філармонії міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків розповів про трагічні події 17 листопада 1943 року, коли нацисти розстріляли молодих українських націоналістів.
“Тут були такі дерева, до яких прив’язували хлопців. Приводили сюди всіх людей — і з міста, і з навколишніх сіл. Розстрілювали групами по десять. Один із страчених перед пострілом встиг крикнути “Слава Україні!” — як Мацієвський. Я ще говорив зі свідками тих подій, зараз їх уже немає”, — каже Марцінків.
Він розповів, що страчених затримали під час вистави “Кохання січового стрільця”, яку тоді ставили в будівлі теперішньої обласної філармонії (раніше театру). Саме ця історія і дала назву вулиці — Страчених націоналістів.
На зупинці біля Вірменської церкви Володимир Гайдар звернув увагу на архітектурні особливості святині. За його словами, вона збудована за класичною католицькою традицією, з характерними криволінійними формами та бароковими елементами:
“Це свідчення часу, коли естетика поєднувалася з релігійністю. Водночас саме в цей період у місті часто виникали пожежі — як наслідок дерев’яної забудови. Одна з найвідоміших — так звана Мармулядова, коли через недбале варіння варення вигоріла третина міста”.
Про святиню розповів і міський голова Руслан Марцінків. Він зосередився на унікальній іконі Божої Матері Станіславівської, яка походить із цього храму:
“Це вірменська ікона з характерними рисами. Її вважають чудотворною — багато людей отримували зцілення. Коли прийшли радянські війська, ікону вивезли до Польщі. Сьогодні оригінал зберігається в Гданську, а в храмі – лише копія”.
Також він нагадав, що за радянських часів у церкві діяв музей атеїзму і космонавтики, зокрема, з великою моделлю ракети.
Дорогою до площі Шептицького учасники екскурсії зупинилися біля місця, де колись був в’їзд у місто з боку Галича — так звана Галицька брама. Це частина історичного торгового шляху “з Варяг у Греки”. Володимир Гайдар розповів, що під час недавніх розкопок на цій ділянці знайшли залишки білокам’яного мурування — це свідчення забудови XVII століття.
Володимир Гайдар на площі Шептицького розповів, що споруда теперішнього музею мистецтв Прикарпаття будувалася у католицькій традиції — це видно в криволінійних формах, архітектурних розривах і контрфорсах, добудованих пізніше. Важливо, що тут збереглися автентичні фрески й скульптури, адже латинський обряд акцентує саме на скульптурі, на відміну від православної іконописної традиції.
Особливу увагу приділили згадці про Йоганна Георга Пінзеля — видатного скульптора XVIII століття. Деякі його роботи збереглись і в цьому храмі, зокрема ангели та ліпнина, виконані в характерній дерев’яній техніці. Найбільше скульптур Пінзеля було в костелі в Городенці, але багато з них радянська влада знищила. Вцілілі сьогодні можна побачити у Львові, в колишньому костелі Кларис.
Через раптовий дощ учасники таємної екскурсії разом із мером Івано-Франківська Русланом Марцінківим непланово зайшли до Музею мистецтв Прикарпаття — колишнього храму. Опісля зробили ще зупинку біля памʼятника Андрею Шептицькому й завершили екскурсію на бастіоні.
Галка писала про те, як створили Станіславів на честь кого він був названий, чому місто постраждало у Другій світовій війні, про привида Ратуші, публічну страту повії, Галицькі ворота, “мармулядову пожежу”, втрату євреїв, те як з’явилося міське озеро та Станіславського вампіра.
Читайте також: Новий міст на Пасічну завершили насувати: Марцінків ним пройшовся (ВІДЕО)
ФОТО ТИЖНЯ
