Нині для знайомств існує безліч можливостей та сервісів: соціальні мережі, сайти знайомств, форуми, вечори швидких побачень тощо. Кожен сам обирає свій спосіб пошуку партнера для життя. А як знайомилися на початку ХХ століття? Звісно, через родину та друзів, на вечорницях із танцями. Або ж подавали оголошення газети. Пропонуємо вам підбірку шлюбних оголошень, які писали львів’яни багато років тому.
Друкувалися матримоніальні (шлюбні) тексти на останній сторінці газети, у рубриці “Дрібні оголошення” поряд з повідомленням про пошук роботи, купівлю-продаж речей чи просто перепискою приватних осіб, але коштували найдорожче.
“За оголошення, поміщені в тій рубриці, платять: шукаючі праці — 10 ґр. за слово; вільні посади — 12 ґр. за слово; купно-продаж — 15 ґр. за слово; матримоніяльні (женячка), переписка прив.осіб, оповістки культ.-освіт. установ і т.п. – 20 ґр. за слово. Хто бажає поміщення грубим (товстим) друком, платить подвійно. Належитість проситься слати згори готівкою або почт. значками. Неплатні згори замовл. огол. не будуть поміщені”.
Інколи, аби убезпечити себе, редактори додавали “За цю рубрику редакція не відповідає”.
Подавалися об’яви анонімно під псевдо: “Емерит”, “Загадка”, “Спокійний”, “Спільне щастя”, “Медик”. Не “пасли задніх” і панночки: “Самітна панна”, “Шатинка”, “Стихія “, “Можлива” та багато інших.
ФОТО ТИЖНЯ
