Перемога на виборах мера Івано-Франківська 36-літнього Руслана Марцінківа, багатьма пов’язувалася з очікуваннями змін. “Галка” спробує нагадати про кілька ключових обіцянок та новацій від обраного у 2015 році міського голови та подивитися, що з того вийшло.
Застереження про конфлікт інтересів: автор цього тексту, шеф-редактор “Галки” Вадим Войтик у 2010-2016 роках був залучений до команди ВО “Свобода” в якості консультанта, працював на посаді директора комунальної управляючої компанії та був членом виконавчого комітету.
Попередник Марцінківа на посаді Віктор Анушкевичус керував містом два терміни поспіль. На його каденцію припали фінансова криза 2008 та найчорніші роки правління Януковича, який максимально централізував владу та фінанси, що, зокрема, стало однією з вагомих причин Революції гідності.
Анушкевичус не приховував власної втоми від посади. Під час його другого терміну більшість у міській раді Івано-Франківська складали депутати-свободівці, які значною мірою перебрали на себе важелі керівництва господаркою.
Тож обрання Марцінківа, яке співпало з роками масштабного реформування та оновлення держави загалом, очевидно давало підстави сподіватися на щось подібне і в Івано-Франківську.
І найперша, видима зміна, це –
Ремонт доріг
Стан міської вуличної мережі Івано-Франківська у 2012-2014 роках багатьма оцінювався як критичний. Активісти влаштовували перфоманси: боролись із бездоріжжям перегонами на возах та обмальовуванням ям, меру Анушкевичусу подарували старого “запорожця” та “перейменували” на його честь одну з найгірших магістральних вулиць міста.
фото “Галицький кореспондент”
Ще до виборів 2015 року івано-франківська “Свобода” почала міцно опікуватися дорожнім господарством. “Буде Свобода – будуть дороги”, переконувала виборців агітаційна поліграфія. (Тут і далі наводяться фрагменти буклета “Франківськ – місто для життя. План розвитку міста – бачення ВО “Свобода”, який розповсюджувався під час кампанії 2015 року, – авт.).
Втім, попри очікування з року в рік під час каденції Марцінківа обсяги капітального ремонту доріг зменшувалися.
Мер Марцінків в різні часи називав різні причини. Наприкінці 2019 він кивав на державу, яка недофінансовує певні галузі, у 2022, само собою, на війну. За словами міського голови, є проблеми і з держказначейством, яке затримує платежі.
Головна причина відсутності грошей – це роздуті витрати бюджету Івано-Франківська, які й загнали місто в безгрошів’я задовго до пандемії та війни. В першу чергу мова йде про витрати на новий пасічнянський міст, які з початкових 200 млн. виросли понад як утричі.
Друга причина – непомірні витрати на існуючі та постійне створення нових комунальних підприємств. Скажімо бюджет Івано-Франківська на 2022 рік передбачав 320 мільйонів дотацій на КП, левова частка з яких – на роботу “Електроавтотрансу”.
Як наслідок – щорічне зростання видатків міського бюджету і його дефіциту. На капітальний ремонт доріг Івано-Франківська просто немає грошей.
Хаотичні забудови
Боротьба з хаотичними забудовами, постійними змінами генерального плану, втручанням в архітектурно-історичну спадщину Івано-Франківська була однією з головних обіцянок Марцінківа як кандидата у мери Івано-Франківська.
Боротьба була і цілком реальною. Багатьом у пам’яті закарбувався факт кількох погромів, які з кувалдою влаштував Марцінків, руйнуючи паркани потенційних забудов. Щоправда, тоді його захищав статус народного депутата.
Фото Малкава
Відтоді все змінилося. А точніше – не змінилося нічого. Міська рада щосесії проводить корегування генерального плану через затвердження детальних планів територій. Будівельні скандали виникають регулярно і з року в рік.
Взірцем ставлення мерії до історичної спадщини Івано-Франківська та до виконання мораторію із забудови центру слала історія так званої “реставрації” готелю “Дністер”. Нові власники перемалювали споруду, добудували два зайвих поверхи і годинникову вежу, а крім того засклили колонаду, яка була частиною спільного простору вулиці Шевченка.
На протести франківців Марцінків відреагував не кувалдою, а заявив, що міська влада не може жодним чином повпливати на власників готелю. Натомість він порадив франківцям активніше відстоювати права.
Без особливого ентузіазму виконком спробував оскаржити перебудову в суді, але програв. Готель перейменували та відкрили для поселення. Горе-готельєра Марцінків нагородив відзнакою.
Характерною ілюстрацією є забудова міського озера, яка, попри протести громади та окремих депутатів, один з яких через це прикував себе кайданками в кабінеті міського голови, триває.
Останній скандал по цій локації виник через будівництво церкви, яке попри всі генплани неочікувано розпочалося у зеленій зоні.
“Хочу дихати повітрям, а не ладаном”, – протестували небайдужі містяни.
“Каплиця має право на існування”, – відповів Марцінків. – “Від нас залежить яке це місто буде: Христа чи Диявола”.
Зрештою, іванофранківці самі розібрали будівельний паркан та висадили на місці майбутнього будівництва рослини. Без присутності та участі мера.
“Коли ти лише балотуєшся, можна говорити будь-що, аби лиш тебе обрали. Але коли ти приходиш на посаду, то розумієш, що треба домовлятися. Коли Руслан Романович балотувався – бігав з кувалдою. А зараз, для того, аби зберігати більшість голосів, зокрема для бюджетних питань, які потребує партія “Свобода”, то доводиться домовлятися з забудівниками. Тому і триває неконтрольована забудова, на будь-якому вільному клаптику землі щоразу виростає свіжий маф (кіоск, – авт.), або житловий будинок”, – вважає Віталій Світлик, директор ГО “Центр політичних студій”, політолог.
Інновації та енергозбереження
Передвиборчі обіцянки у сфері теплопостачання, утримання житлового фонду, інноваційних технологій та підходів мали б перетворити Івано-Франківськ на зразкове енергонезалежне місто.
Підстави на такі очікування були. Ще до виборів силами комунальної управляючої компанії та коштом міського бюджету було розпочато програму “Теплий дім”. Вона передбачала заміну старих дерев’яних віконних конструкцій на сходових багатоквартирних будинків на сучасні склопакети.
Також проводились роботи з комплексного утеплення житлових будинків. Енергоощадні заходи здійснювалися за співфінансування мешканців.
Натомість за час, що минув, виконання програм було мінімізовано, а з 2019 року – припинено.
Сама ж управляюча компанія, створена як тимчасове рішення та перехідний інструмент до передачі будинків в самоуправління мешканців, за каденції Марцінківа зазнала кілька перейменувань та реорганізацій і, фактично, перетворилася на великий жек.
Збитки комунального управителя за 2023 рік склали понад 16 млн грн, кредиторська заборгованість – 36 млн.
До слова, таке фінансове становище КП, що належать Івано-Франківській громаді, є типовим: безнадійно збитковими є майже всі комунальні підприємства міста. Це ніяк не заважає меру створювати все нові і нові КП.
“Реформи” у сфері теплопостачання Івано-Франківська мали наслідком фактичне припинення роботи приватної теплогенеруючої компанії, яка обслуговувала третину міста. Натомість комунальне ТКЕ у 2021 році за ініціативи Марцінківа увійшло в спільну діяльність з невідомою фірмою з київським корінням.
Співпраця завершилася кримінальними справами.
“На жаль є багато [кримінальних] проваджень, які стосуються міської влади, – підтвердив інформацію “Галки” у вересні 2023 року мер. – Їх є близько 30, по Теплокомуненерго, по Комфортному дому, по інших підприємствах, це є нормальний процес. Є слідство”.
Резюме
Заступниця головного редактора івано-франківського видання “Курс” Марія Гаврилюк вважає, що найбільш провальна обіцянка Марцінківа – це будівництво моста через Бистрицю Солотвинську.
“Міський голова переконував, що новий міст має бути збудований саме за його каденції, бо це – “майбутнє його політичної кар’єри”. Зараз він шукає винних у цьому провалі: мовляв, держава не підтримала будівництво, потім казав, що завершити спорудження моста завадили карантин і війна. Але відповідальність за цей довгобуд стоїть лише на міському голові Івано-Франківська Русланові Марцінківу.
До слова, шукати винних у своїх помилках – це одна з особливостей Марцінківа, ділиться своїм спостереженням журналістка.
“Похвалити Марцінківа можна хіба що за транспортну реформу. Тут вдалося залучити і грантові кошти, і кредитні, і кошти громади, щоби оновити громадський транспорт, а попри війну вдалося навіть відкрити тролейбусну лінію.”
Журналіст Роман Турій, нині головний редактор “Галки”, спостерігав і висвітлював політичну та господарську діяльність Руслана Марцінківа з кінця 2000-х років.
“Під кінець свого другого терміну Марцінків нагадує свого попередника, який втомився від керівництва містом і багато речей робить просто тому, що так вже склалося. Це відчувають і люди, тож не дивно що за останнім опитуванням 55% франківців вважають, що місту потрібен новий мер”, – стверджує медійник.
Читайте також: “З Ювілейчиком пане мер”: як франківці Марцінківа з днем народження вітали
ФОТО ТИЖНЯ
