Скло розкладається близько 1000 років, а за даними Стенфордського університету скляна тара займає перше і друге місце за рівнем токсичності. Двоє братів з Калуша взялися вирішувати цю проблему на місцевому рівні, адже у їхньому місті немає склопереробного заводу, а все сміття, не сортуючи, відвозять на звалище.
Читайте також: Sklyanka.lab: юні екоактивісти з Калуша зібрали потрібні кошти, аби розширити майстерню з переробки пляшок
18-річний Олег Кіндрацький навчається у коледжі культури та мистецтва на акордеоніста та менеджера соціокультурної діяльності, а його 14-річний брат Денис ще здобуває середню базову освіту в місцевому ліцеї. Віднедавна багатьом калушани відомі як творці лабораторії “sklyanka.lab”. Хлопці перетворюють використані пляшки в предмети побуту та декору. Журналістка “Галки” на практиці переконалася, що це не така вже й проста справа.
Як все починалося
Наша зустріч призначена на 10 ранку у гаражному кооперативі в місті Калуш. До нас поспішає Олег, який несе з собою ще й повну торбу пляшок. Каже, що нині має перший вихідний день на основній роботі, тому трохи запізнюється до нас. Відкриває ворота до гаража, де нас зустрічають декілька кілограмів воску для свічок та сотні порожніх пляшок – від вина, пива, горілки, мінералки та інші. Деколи хлопцям їх привозять причепами.
“Треба сказати людям, щоб трохи вгамувалися, бо ми не встигаємо це переробляти”, – розповідає хлопець.
Олег швидко наводить порядок, бо всі ці дні в майстерні працював його брат Денис, який виготовляв партію склянок для закладу у Вінниці. Але про це згодом.
“Лабораторія очищення Землі “Sklyanka.lab”” розпочала свою роботу навесні цього року. За цей час хлопцям вдалося дати нове життя понад 400 пляшкам.
“Спочатку робили це все вдома, у квартирі, в кімнаті, де йде ремонт. Після того, як про нас написали перші медіа у Калуші, то перенеслися сюди. І це, до речі, не наш гараж, а наших родичів. І вони просто нас пустили, їхня машина зараз в іншому районі, але скоро напевно ми теж звідси підемо”, – каже Олег.
В невеличкому гаражі використані пляшки перетворюються у склянки, вази та свічки. А нещодавно брати спробували зробити горщечки для маленьких рослин – їм це вдалося.
“У нас є кактус, який росте у горщечку з пляшки з широким дном (ред. як від шампанського). Кинули туди ґрунт та дренаж з битого скла, тому отворів знизу не треба”.
Аби перетворитися у склянку, пляшці треба пройти три етапи
Олег пропонує й нам спробувати себе в ролі творців склянки з використаної пляшки. Ну як відмовитися! Хлопець розповідає, що процес виготовлення одного виробу складається з трьох етапів.
Найперше ми робимо надріз склорізом. Насправді це не й так вже легко. Потрібно слідкувати, аби він був рівномірний та достатньо глибоко проходив по склу, доводиться докладати трохи сили до роботи.
Після цього надрізану пляшку прогріваємо на спеціальній нитці. До слова, хлопці зібрали її власноруч зі спеціального дроту. Температура нитки близько 100 градусів, і нею можна сильно попектися. Проте за словами Олега, жодних травм під час виробництва вони не отримували. І ось після кількох хвилин пляшка легким рухом розколюється на двоє.
Склянка з пляшки все ще не готова до використання – її гострі краї потрібно обробити. Верх склянки ретельно шліфуємо за допомогою саморобного станка, а краї – за допомогою гравера.
“Гравер ми купили тільки на другий місяць роботи лабораторії. Кошти назбирали з цього проєкту, з тих виробів, які тоді вже продали. Десь 1000 з чимось гривень і купили цей гравер. До того ми все шліфували вручну – це була жесть. Тобто треба було гострий край вручну сидіти шліфувати. Тоді вдень ми робили по одній склянці, а тепер можу зробити чотири склянки за день”, – розповідає Олег.
Ось така склянка коштує 65 гривень, незалежно від її об’єму. Щоправда посуд з пляшок з-під вина трохи дорожчий, бо там грубше скло і відповідно – більше роботи. Така склянка рахується як ваза. За словами хлопця, це не є дорого, і навіть припускає, що у них найдешевша ціна серед схожих продуктів.
“Ми ще так не задираємо ціну поки що. З однієї сторони можна сказати, що це задирання, а з іншої сторони – я зрозумів з часом, що це дуже велика праця. 65 гривень – це норм, але хотілося б більше. Ми ще дивимося за ціни, але вони поки що у нас сталі”.
Ваза коштує 80 гривень, а свічки по 120 гривень. Свічки можуть бути прості, а можуть бути з ароматом: цитрусовий мікс (грейпфрут, апельсин, лимон), кава, а трохи раніше ще був “заспокійливий аромат” (іланг-іланг, лаванда та ромашка). За словами Олега, зараз у лабораторії найчастіше купляють свічки.
“Свічки – це тєма. Люди її собі раз у тиждень підпалять, вони будуть собі гарно стояти й будуть всім хвалитися, що це “Склянка лаб”. У нас дівчинка хоче замовити десять свічок. І це класно. Крафтові речі, як би не здавалося, що це дорого, але це дуже тяжко. Продажі є нестабільні, деколи у тебе можуть купити десять свічок, а тиждень часу буде пусто. І через то, це мене заставило піти зараз на основну роботу, але тепер я бачу, що я не встигаю все”.
Впродовж місяця “sklyanka.lab” вдається переробляти близько сто пляшок. Звичайно залишається частина, яку не вдається використати для створення чогось нового. Такі шматки хлопці сортують по кольорах та планують віддавати на велику переробку до франківського заводу.
“Нещодавно у нас ті контейнери зі склом були наповнені повністю, але була одна рейв-тусовка в Калуші, яка у нас їх забрала, бо їм треба було битого скла. У майбутньому скло плануємо здавати на переробку до франківського заводу, який цим займається. Плануємо здавати великими партіями, вони приймають від 100 кг і платять за це гроші”.
Круті ідеї потребують коштів
Зараз хлопці збирають благодійні внески на “Спільнокошт”, аби знайти й обладнати нове приміщення для лабораторії. До вересня їм потрібно зібрати 100 000 гривень, а тоді фонд додасть ще таку саму суму.
“Якщо нам не вдається зібрати 100 000 гривень, то потрібно зібрати хоча б половину від суми, у такому випадку гроші теж перейдуть нам. Бо якщо ми зберемо менше, ніж 50 тисяч, то всі благодійні внески повернуться до людей”, – розповідає про проєкт Олег.
За зібрані кошти для лабораторії хочуть придбати муфельну піч, аби плавити скло, ще один гравер та будівельні фени, щоб топити віск для свічок одразу в склянках.
“Якщо вдасться зібрати менше коштів, то ми подивимося, як буде з цим приміщенням, чи зможемо ще тут працювати, а тоді найперше купимо муфельну піч та піскоструминний пістолет, аби брендувати вироби”.
Згодом брати планують шукати підтримки на інших платформах, як от на “Патреоні”, але зараз зосередили всі свої сили на “Спільнокошті”. Проєкту наразі більше допомагають прості люди, а підприємці та великі фірми ставляться до цього обережніше.
“Їм важливо, чи цей проєкт дійсно потрібен для людей, вони на це звертають увагу. Часто кажуть, що так – це класний проєкт, але треба подивитися, як на це відреагують люди. Одного разу допоміг місцевий виробник бруківки. Мене вразило, як той чоловік дав гроші. Я просто прийшов до нього, розказав про проєкт, показав склянку. Він каже, що добре, прийдеш до мене на початку місяця. Я прийшов, а він просто каже касирці – дай йому 3 000 гривень. Це було легко”, – сміється Олег.
Підтримати хлопців на “Спільнокошт” можна (і треба) за цим посиланням – https://biggggidea.com. За різні суми внесків можна обрати собі подарунок.
“sklyanka.lab” на фестивалях
Хлопці не зупиняють свою екопросвітницьку роботу тільки на Прикарпатті, їм вже вдалося розповісти про “sklyanka.lab” у Львові. Вони двічі брали участь у “!FESTrepublic”. І це їм вдається на відмінно.
“У них є точка на старому скляному заводі, де зробили місце для відпочинку. Кожних вихідних вони влаштовують “вікенди”, де виступають діджеї, приїжджають якісь артисти, є цікаві зони. Музикант Влад Німак працює на “!FESTrepublic”, він з нами й зв’язався та запропонував поїхати. Ми один раз поїхали і нам дуже сподобалося. Вже були там двічі. Зустрічали там Наталку Карпу та Ірину Федишин, стендап комік Андрія Щегеля”, – ділиться Олег.
На території простору хлопцям виділили зону, де вони проводили майстеркласи. Люди приходили, цікавилися і за “донейшен” могли зробити разом з ними склянку. Після майстеркласу учасники забирали готові вироби собі.
“Ми напевно запізно подали заявку на екологічний фестиваль “Zero Waste Fest”, адже ми могли ще й на нього потрапити, але пройшов інший схожий проєкт. Вони просто продають продукцію, а ми могли б робити майстеркласи. Не скажу, що у нас “поярчє”, у нас просто інакший підхід до цього. Це було б цікаво для людей”.
Не всі фестивалі та заходи у хлопців проходять легко, підготовка до одного з фестивалів у Калуші перетворилося на безсонні ночі у хлопців та їхнього тата.
“Якось були на фестивалі у Калуші, але це був кошмар. Ми домовилися за тиждень, але стіл на якому ми працюємо, був у Львові. І нам довелося робити новий, але ми щось з цим затягнули, і робили все в останній день. Дзвонив до організатора та казав, що нам не виходить бути. Він починає мені говорити, що ви такі будете безвідповідальні, ніхто не захоче з вами працювати. Ми за ніч мусили зробити новий стіл, тато сидів тут цілу ніч, крутив гайки. Я носив вдень до всяких дядків, які б то зварили все. Тепер у нас один стіл тут, а інший у Львові”
(Не)секретні плани на майбутнє
На День Незалежності хлопці влаштують цікаву локацію у Калуші з альтернативною кавою. Її у місто привезуть вперше – альтернативну каву з хорошої “спешіаліті арабіки”.
“Це буде “Склянка бар”. Приїде наш друг зі Львова, ми познайомилися з його дівчиною коли робили майстерклас. Вони разом приїдуть і він буде варити альтернативну каву: у воронці V60, аеропрес, може якісь коктейлі зробимо. Ми ще над цим працюємо”.
Паралельно з цим “sklyanka.lab” виробляє партію склянок, зроблених з-під пляшок від “Боржомі” для вінницького екокафе, де все буде “zero waste” (ред. безсмітництво, безвідходна технологія). Також у кафе буде стенд, де буде представлена продукція хлопців. Над склянками для кафе зараз більше працює Денис, адже Олег більшість часу витрачає на свою офіційну роботу.
“Виходить, що я зараз більше менеджерю проєкт, а Денис виробляє”, – пояснює хлопець.
А от більш глобальними планами Олег не дуже охоче ділиться, аби не руйнувати очікування людей.
“Не хочу наперед розказувати, бо ти спершу розказуєш, що ти дуже класне хочеш зробити, люди щось очікують, а потім ти це не робиш. Вже пару разів таке було. Найбільше нам хочеться, щоб нормально функціонувала “Склянка”, щоб вироблялася товари, щоб продавалися товари. Хочемо працювати й відкривати ще проєкти по якісь такій екотематиці. Можливо “Склянка бар” відкриється (ред. сміється)”.
Невеличким анонсом для нас стала інформація про співпрацю “sklyanka.lab” з проєктом “Квартира 23”. Цей проєкт про українські вислови та пісні – вони пишуть їх своїм шрифтом та викладають у соцмережах. На склянках написи планують робити вітражними фарбами, які є стійкими до температур.
Також хлопці подали свій проєкт на місцевий “Бюджет участі”, але вони не впевнені чи він пройде. Подали “середній” по склянці, аби вирішити питання з лабораторією, а також “великий” на сортувальну станцію сміття. Голосування буде проходити у вересні.
“Коли працюєш над цим без перестанку, то воно в один момент перегорає, але водночас все одно вертаєшся до цього. Наприклад, я зараз працюю на роботі й в один день у мене істерика була. Я прибираю зранку кафе, ту підлогу 300 квадратів мию і дуже жорстко себе заганяю. Що я тут роблю? У мене там “Склянка” загинається… Але з іншої сторони і звичайна робота рятує, що відволікаєшся, що є не тільки робота над проєктом. Відчуття, що не тільки над ним сиджу кожен день…”
Олег додає, що у них ніхто не питав за допомогу чи роботу в майстерні, але вони б із задоволенням ще когось взяли б до себе в команду.
Як людина, яка спробувала на собі ремесло перетворення пляшок у склянки, можу сказати, що це цікаво. Чудова можливість відволіктися від буденного, у якісь мірі помедитувати, а головне – допомогти нашій планеті та калуським хлопцям, що вкладають в це всі свої сили.
“sklyanka.lab” у соціальних мережах:
inst: https://instagram.com/sklyanka.lab?ut…
fb: https://facebook.com/groups/200148561…
Tik-Tok: https://vm.tiktok.com/ZMdFqnj69/
Підтримати хлопців на “Спільнокошт” – https://biggggidea.com
Розмовляла Тетяна ЗЕЛІНСЬКА
Фотограф Юрій ВАЛЬКО
ФОТО ТИЖНЯ
