Про донати, втрату та хвилину мовчання: у Франківську обговорювали взаємодію між тилом та війною

8 листопада у франківському просторі “ветераницивільні ПЕТРОС” на панельній дискусії обговорили взаємодію між різними сферами тилу та війною.

“Галка” зафіксувала кілька цікавих думок від спікерів.

Координаторка Save Ukraine Now Ярина Мельник розповідає, що у жовтні фонду вдалося перетнути загальну суму закумульованих коштів у 4,2 мільйона доларів. Проте, Ярина каже, що донати падають, та фонд має стабільну підтримку через опцію “одноденного заробітку”.

“100% донатів ідуть на забезпечення сил оборони. Частина команди продовжує третій рік волонтерити. Є послуги, які ми контрактуємо, як, наприклад, бухгалтерські послуги, але на це є окремий рахунок, де бізнеси, що нас підтримують, знають, що вони донатять на адміністративну частину. Купувати ми можемо абсолютно все: від запчастин до зброї до самої зброї. Мали вже такі кейси, як гранатомети та гвинтівки. У жовтні перетнули загальну позначку забезпечення на 4,2 млн доларів з початку повномасштабного. Багато хто дивується, як така сума в невеличкого фонду. Впевнена, що багато хто з присутніх, можливо навіть і ветерани не знали про нас.

Вже в травні 2022 року ми бачили, що благодійники і бізнес виснажуються і ми шукали якесь універсальне рішення, яке би могло нам допомогти продовжувати збирати донати. З ініціативи одного із партнерів Прикарпаттяобленерго з’явилась така ідея, як скинутись одноденним заробітком. Ідея виявилась геніальною. Ми почали з 2022 року практикувати партнерство і станом на зараз близько 4 тисяч осіб на Прикарпатті кожного місяця донатять одноденний заробіток, з якого закуповується забезпечення для підрозділів з Прикарпаття. Вдається збирати кожного місяця 5 млн грн”, – ділиться координаторка SUN.

З літа 2024 року SUN вперше почали оголошувати цільові збори. До того фонд концентрувався на тому, щоб практикувати сталий інструмент забезпечення і працювали із запитами.

Читайте також: Франківський фонд #SaveUkraineNow за 2023 акумулював понад мільйон доларів для ЗСУ

Євген Єфіменко – співзасновник та артдиректор агенції Brendari, яка розробляє шеврони для українських бригад та створює дизайн для багатьох ініціатив та організацій, пов’язаних з війною. Зокрема, фонд “Повернись живим” зараз носить логотип, розроблений Brendari.

“У перший тиждень повномасштабного вторгнення фонд “Повернись живим” потребував розробки відео для комунікації з донорами за кордоном. Брендарі зголосилися допомогти з відео, а відразу після цього взялися за доопрацювання логотипу та всього візуального стилю фонду. Співпраця з фондом триває до сьогодні. Незабаром після цього до нас почали звертатися локальні франківські фонди, друзі-волонтери, а згодом і військові за оновленням шевронів, прапорів або дизайну для збору коштів. Перший великий успішний проєкт дизайну шеврона був для 114-ї бригади тактичної авіації.

За майже 10 років роботи агенції ми зробили більше сотні волонтерських проєктів, більшість із них – від початку повномасштабного вторгнення.
Всім, хто звертався з лютого 24-го року, проєктам, що хоч якось стосувалися війни, громадським організаціям, військовим, волонтерам, ветеранам, фондам та іншим, ми вирішили допомагати безкоштовно

Сьогодні ми знаходимося на фінальному етапі затвердження шеврона для відомої локальної бригади, а також допрацьовуємо форму для збірної України на Ігри Нескорених (Invictus Games) – міжнародні спортивні змагання в паралімпійському стилі. У цих іграх, заснованих принцом Гаррі, беруть участь поранені військовослужбовці та ветерани,” – ділиться Євген Єфіменко.

Організація “Дружина Воїна” працює із 2018 року. Керівниця ГО Ольга Бобрикович ділиться, що впродовж шести років діяльність змінювалася.

“Коли були хвилі демобілізації, і наші чоловіки поверталися, ми стикались з одними проблемами. Зараз, після початку повномасштабного вторгнення, і нас стало значно більше, і проблем. До нас приєднуються дівчата, яких чоловіки вперше пішли на фронт, а в нас вже деякі членкині стали мамами, у когось вже діти підросли за ці 10 років, і пішли на фронт теж. Але ми не змінювали назву, ми закриваємо потреби наших чоловіків, які поступають з підрозділів в тих, де служать наші чоловіки в першу чергу. Звичайно оголошуємо і збори і організовуємо різноманітні заходи, які мають подвійний мотив: зібрати кошти і бути реабілітаційним моментом. Також в нас багато волонтерських проєктів. Ми робимо сітки, витинанки, плетемо чугайстрики, захисні костюми.

На початку у нас були черги, зараз вже цей ажіотаж трошки спав. На сітки завжди є потреба, бо це витратний матеріал. У нас є група самодопомоги для дружин, але й також, якщо є емоційна напруга в суспільстві, ми запрошуємо на наші відкриті події. У нас є психолог і майстер-класи. Також в нас є підготовки медичної допомоги, по надання невідкладної допомоги. Й ми підписали нещодавно меморандум й вчимо наших дружин і молодь вправлятися зі зброєю”, – каже Ольга Бобрикович.

Співзасновниця ГО “Родини загиблих захисників і захисниць” Галина Батюк є дружиною полеглого воїна Сергія Батюка. Ділиться, що вважає своїм обов’язком підтримувати інші родини, що пережили втрату.

“Найголовніші люди зараз – це ті, хто на цей час захищає нашу землю, і хто поклав життя. Звичайно, що коли загинув мій чоловік, життя для мене здавалося, що припинилося. Але я розуміла, що фізично це я припиняти не збираюся, що треба щось робити, щоб більше ніхто, жодна душа не отримала цей страшний удар. На превеликий жаль, з того дня моєї трагедії, понад 450 людей тільки в Франківську зазнали таке горе. Ми створили громадську організацію з родинами загиблих захисників і захисниць Івано-Франківська, і офіційно наша родина складається з 205 людей. Ми намагаємося опікуватися всіма дітками з Івано-Франківська. Ми готові на все, щоб помогти, підтримати… Я дякую кожному з вас, бо завдяки вам мої діти живуть відносно в спокійній обстановці. Я не бачила чоловіка у військовій формі живим. Мені важко спілкуватися з військовими, але малими кроками мені це вдається”, – каже Галина Батюк.

Авдиторія порушила питання памʼяті. Зокрема, зачепили загальнодержавну хвилину мовчання і те, що в Івано-Франківську люди її не дотримуються. На що рекрутер 12 бригади “Азов” Андрій Кориневич прокоментував:

“Це проблема не тільки Івано-Франківська, а проблема суспільства України. 60% населення України живе в такій мильній бульбашці, яку не проб’єте ні ви, ні ми. Тому що людям не те, що байдуже, людям головне, щоб у них була зарплата, була робота, їм байдуже на прапори, байдуже на все. Повірте мені, досвід Маріуполя показав, що є люди, які будуть воювати, будуть боротися до останнього, а є ті, які просто перечекають бомбування, перечекають дощ, перечекають все і вийдуть на завод працювати. Місто Івано-Франківськ ще дотичне до війни, тому що тут є хлопці зі 114-ї бригади, які працюють на фронті, десятки, 102-ої, 150-ї бригади…. А є міста, де немає комендантської години й вони живуть, як в бога за пазухами. Ви не зможете зупинити місто о 9 годині, на жаль. Я буду пробувати це робити, але це важко. Одному цього зробити, не зможуть навіть 100 людей, доки не проб’ється оболонка 60% людей, а її пробити ні держава не зможе, ні політики. Частково того, що ми програємо інформаційну війну росії з 14-го року. росія має більший вплив на нас інформаційно, чим ми на себе”.

Читайте також: Майстерня пам’яті та тепловізійні квадрокоптери: хто переміг в осінньому грантовому сезоні Urban Space 100 (ФОТО)