Майбутні соціологи з Прикарпатського національного університету спільно з “Галкою” провели серію анонімних групових інтерв’ю іванофранківців різного віку (від 25 до 60-ти років) на актуальні для міста теми.
Однією з тем стало питання роботи громадського транспорту.
Переважна більшість опитаних респондентів користується громадським транспортом у Івано-Франківську і питання про це викликало у більшості певні спогади про негативний досвід цього користування:
Ч1.1: «Я вважаю, що керують в нас в місті перевізники, а не департамент транспорту…міська влада.»
Проте спостерігається значна відмінність в оцінках та ставленні до стану самого транспорту, карти маршрутів та культури водіїв у старшої та молодшої груп. Культура водіїв, зокрема, оцінюється молодими жителями міста різко негативно, або й взагалі як відсутня, наголошується на порушенні норм професійної етики водіями, низькому рівні культури спілкування та іноді взагалі нехтування правилами дорожнього руху, відсутності дієвого контролю як водіїв, так і перевізників. Однією з причин такого низького загального рівня культури водіїв молодші респонденти називають те, що водій немає ніякого «пакету соціального забезпечення», оскільки перевізникам, на їхню думку, виплата стабільної заробітної плати та забезпечення їх певними соціальними гарантіями є нерентабельними. І натомість старша група респондентів висловлюється про транспорт, маршрути та культуру водіїв в переважній більшості позитивно:
Ч1.1: «Ну, я вже останнім не бачив.. Розумієш, це так било по мозгах, коли під’їжав на зупинку і там стояли пенсіонери і він закривав двері, і їхав. Зараз я такого не бачу, нема. Так як є, кажу».
Зміни, проведені в маршрутах, в січні 2016 року викликають у молодшої групи загальне невдоволення, яке переважно зумовлене, на їхню думку, неефективним інформуванням населення:
Ж2.2: «Це жахлива реформа відбулася минулого року, здається, зимою, в січні. Всі звичні маршрути, все поміняли, людей не питали».
Половина респондентів старшої вікової групи відзначили, що було занадто мало інформації про зміну руху громадського транспорту, втім інша половина ( в основному люди, що користуються радіо) відзначили, що інформації було достатньо і вони були добре проінформованими.
Молоді іванофранківці в негативному світлі згадують 35, 36, 29, 25, 26А, 30, 45 напрямки, зауважуючи про недоцільно складені самі маршрути, про зняття деяких маршрутів, зміну руху маршрутних таксі без попереднього ознайомлення пасажирів. Відзначають погане транспортне сполучення із такими вулицями як Микитинецька, Хриплинська, Кисилевської, Дудаєва. Позитивно мешканці відгукнулися про 27, 21, 24 маршрути та появу великих, просторих автобусів та тролейбусів. Щодо дотримання графіку руху старші респонденти відзначили такі відповідальні маршрути: 26, 28, 29, 39 та тролейбуси, найвідповідальнішим назвали 22, не відповідальними визначили: 40, 35. Обидві групи зазначали проблеми із рухом автобусів у вечірній (після 8-9 год.) час та подекуди на вихідних. Окрім того наголошують на важливості з’єднання прямими маршрутами важливих установ міста: лікарень, поліклінік, державних установ тощо.
Також у респондентів виникали зауваження щодо невиконання перевізниками вимог та відсутність санкцій щодо них, а саме нерозірвання договорів. Переважна більшість респондентів одноголосно виступають за збільшення частки комунального транспорту в місті та поступове витіснення ним приватних перевізників. Також молодші респонденти відзначають перенасиченість зупинок «Вокзал» та «Ринок»:
Ч3.2 «Вони шо хочуть (вони – перевізники): вокзал-базар. … Якщо маршрут не йде через вокзал-базар, всьо, нам маршрут цей не підходить. … Крапка».
Старші респонденти висловили свої побажання, щоб обмежити рух транспорту загалом по вулиці Франка (взуючи як одну з причин, що МНС стоять в заторах і втрачають дорогоцінний час при надзвичайних ситуаціях), повернути 5 маршрут тролейбуса та 11. Також висловили свої побажання, щоб водії оголошували наступну зупинку (або це було налаштовано автоматично).
Ідея «соціального автобусу» (один автобус для пільговиків на рейсі) отримала несхвальну реакцію від обох груп респондентів:
Ж4.1: «Шо ж це як тюльки».
Ж2.1: «Нє-нє, це не. Ви ж не доїжати».
Ч3.1: «Це не на часі».
Ч4.2: «Єслі взяти так: от я пенсіонер, … от мені треба в соцбєз, допустім, піти кудась, да. Соцбєз працює з якої години? З 8-ої до 10-ої, максімум. … »
Ч3.2: «… Всі одночасно приходять в соцбєз. Тоді треба робити соціальний соцбєз, соціальний прийом, там, стоматолога, соціальний прийом проктолога…»
Ідея скасування безкоштовного проїзду пільговиків у громадському транспорті і заміну цього на 50% вартості ціни, тобто 2 гривні у більшості старших учасників дослідження викликала з одного боку схвалення, але за умови:
Ч2.1: «… Ну, напевно, краще було би якось обмежити, бо дуже широкий спектр надання цих безкоштовних пільг, дуже багато категорій людей підпадає під ці пільги. І тут треба, напевно, комусь зробити 50%, а комусь і дійсно безкоштовно. Вот.. Діференцирацію провести в цьому плані».
А з іншого боку:
Ж4.1: «Не знаю.. От як, хто там.. В кого нема коштів, то отак от їдемо. Ну, а 50% – то забагато їздити туда–сюда».
Водночас пропозиція введення певної оплати проїзду для пільгових категорій населення (50, або 25% від вартості квитка) викликала схвалення молодих міщан, оскільки таким чином, на їх думку, можна суттєво обмежити пасажиропотік та збитки, які несуть перевізники. Проте водночас франківці не вірять в можливе втілення її в життя, оскільки це поведе за собою негативні наслідки для провладних сил, зокрема знизиться кількість їх прихильників серед пільгових категорій.
Обидві групи зійшлись на думці, що підняття вартості проїзду зараз є недоцільним та необумовленим якимись об’єктивними чинниками. Також усі молодші респонденти висловлювали і підтримали ідею електронного квитка, або проїзного квитка для всіх видів громадського транспорту, вважаючи її дієвим способом вирішення проблем із «зайцями» та визначенні вартості проїзду.
На питання “чи в наслідок наявних змін у транспортній системі І-Ф стало зручніше користуватися громадським транспортом” страші респонденти відзначили, що загалом стало краще, (окрім негативних змін, які описані вище):
Ж3.1: «Я вважаю, шо покращилося з початку оцих нововведень, бо трохи комфорти і оці комфортабельні автобуси, і тролейбуси. (…)»
Ч3.1: «Да, відчув. Значно краще, значно краще! Просто, розумієте? Навіть візьміть оці просто тролєйбуси – це прекрасно. (…) Там є більше комфорт, є якісь.. Ну, всьо таке, нормальне. І автобуси ці великі – тоже нормально.»
Ж2.1: «Заходиш – відчуваєш себе людиною».
Молодші респонденти вважають, що реформа не була особливо ефективною, їхню оцінку цієї реформи можна означити як одностайну та скоріше негативну, оскільки дуже багато скарг висловлювалось про незручне формування маршрутів та проблеми із «трекерами», графіком руху та зупинками.
І у підсумку респонденти висловилися про те, що б вони змінили у транспортній системі міста, якби мали можливість. Більшість респондентів всіх вікових категорій відзначила необхідність поступового збільшення комунального транспорту, впровадження проїзних квитків (а в перспективі-електронних), врегулюванні хаотичного скупчення автобусів на зупинках, «розведенні» маршрутів від зупинок «Ринок» та «Вокзал». Крім того, молодші респонденти наполягають на посиленні контролю водіїв, перевізників та якості надання ними послуг, а старші – на облаштувані міста підземними переходами у головних дорожніх розв`язках, здійсненні будівництва мостів, та вдосконаленні культури водіїв та пішоходів.
ФОТО ТИЖНЯ
