Підбірка інтервʼю та відеоподкастів «Галки» за 2023 рік (ФОТО)
02 Січ, 2024 15:38
Щороку “Галка” випускає десятки інтервʼю, частину з них – у форматі відеоподкасту «Франківські теревені». У 2023 році наші журналісти поспілкувалися з військовими, волонтерами, чиновниками, представниками шоубізу, медиками та переселенцями… І це далеко не весь список.
У цій статті ми вирішили нагадати вам про наші матеріали, а якщо ви раптом якісь з них пропустили — то саме час прочитати.
Цього року “Галка” продовжила знімати власний відеоподкаст “Франківські теревені”. Говоримо у Франківську про Франківськ і франківців. І не тільки! Політики, комунальники, авторагулі, хабарники – начувайтеся! Героям, волонтерам, просто небайдужим франківцям – слава!
Першим гостем цього року став біолог Тарас Прохасько. Він широко відомий саме як письменник завдячуючи так званому Станіславівському феномену. “Специфічна соціокультурна ситуація”, як ще називали яскравий прояв постмодернової творчості у провінційному Івано-Франківську, здається вже увічнила Тараса, корінного іванофранківця, в історії сучасної літератури. Проте ми поговорили з ним не лише про творчість, але й про культурну особливість воєнної України загалом та нашого міста зокрема.
Цього року, як і минулого, чимало українців, рятуючись від війни та російської окупації, знаходили свій новий дім на Прикарпатті.
Олександр Снурніцин народився та виріс у Херсоні, тож називає себе корінним херсонцем. Проте 24-го лютого його життя змінилося — вторгнення рф, окупація рідного міста, виїзд до тоді невідомого місця проживання. В Івано-Франківську родина Снурніциних наважилася розпочати власну справу – разом Олександр та Анастасія створили кавʼярню “Grain of Faith”.
Окрім широко відомого письменницького “Станіславівського феномену” Івано-Франківськ має всі підстави пишатися об’єднанням художників “Мистецьке братство”. Його натхненник – Ігор Роп’яник, журналіст за фахом, уродженець Станіслава.
Пан Ігор відомий не лише своїми численними роботами, які успішно продаються, часом на заздрість колег. Він – хранитель історії чималої власної родини. Яка тісно пов’язана з історією рідного міста. Про це та інше він розповів у відеоподкасті “Франківські теревені”.
Завжди актуальна тема – шахраї. Ледь не щодня кожен з нас може стикнутися з ними в інтернеті — при купівлі одягу чи книг, при оренді житла, чи отриманні соціальної допомоги. Крім того, все частіше людям телефонують “працівники банку”, а після розкритих особистих даних гроші з карток чи рахунків зникають.
Протистоїть всім цим шахраям кіберполіція. З початком повномасштабної війни вони заступили ще й на інформаційний фронт боротьби. Разом з волонтерами блокують проросійський контент та ворожі телеграм-канали.
Про псевдоволонтерів, про актуальні види шахрайства, про міжнародну співпрацю та про кібергігієну розповів в інтервʼю “Галці” начальник відділу протидії кіберзлочинам в Івано-Франківській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України підполковник поліції Тарас Мороз.
Чи не кожен франківець знайомий з “Теплим Містом” – інноваційною платформою для створення можливостей і суспільних трансформацій. Цього року «Галка» написала великий матеріал про те, як “Тепле місто” наближає перемогу, допомагає ВПО та підтримує ініціативи.
Lastivka spilnota – це дівчата з Харкова, Івано-Франківська, Херсона та Дніпра. Більшість з них переїхали до Франківська під час війни, і зрозуміли, що хочуть бути корисними для захисників та простих українців. “Ластівки” провели вже три благодійних “Теплих Маркети” і вже планують новий – весняний.
Анна Якушко та Віка Іванова розповіли, як вони всі познайомилися, як виникла ідея благодійних гаражних розпродажів, хто їх надихає на роботу та про плани на майбутні події.
День у день тисячі прикарпатців боронять Україну у боротьбі з окупантами. Незалежно від натиску ворога, втоми, пори року. Війна народжує імена героїв, які своєю працею приближають перемогу. Розвідник одного з батальйонів 102 бригади Територіальної оборони ЗСУ Михайло Кенез з Івано-Франківська героєм себе не вважає. Хоча нещодавно отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України «Сталевий Хрест».
У розмові із захисником дізналися про його досвід в українсько-російській війні, а ще службу у “Французькому легіоні” та пригодах в Афганістані в момент захоплення влади “Талібаном”.
Прикордонник з Маріуполя Андрій Г. разом з побратимами одним з перших зустрів повномасштабну російську агресію у лютому 2022. Пережив важке поранення на «Азовмаші», далі три місяці російського полону та утримання у сумнозвісній колонії Оленівці і довгоочікуваний обмін та повернення на Україну. Впродовж шести місяців чоловік проходив лікування та реабілітацію на Івано-Франківщині і тепер разом з родиною налагоджує тут нове життя.
Захисник переповів «Галці» свій бойовий досвід та дав поради, що потрібно робити, аби якомога швидше повернутися додому з полону.
Україна – одна з кількадесят держав, яка має постійну станцію в Антарктиді. Отримали її українці безкоштовно у 1996 році від британців. Станція названа в честь видатного українського вченого Володимира Вернадського. Серед 14 полярників, які провели більше як рік в Антарктиді, – і прикарпатець Василь Матковський.
В інтерв’ю Василь розповів про те, як пройшла зимівля, чому вирішив стати учасником експедиції, про традиції українських полярників та як в Антарктиді з’явилися вказівники до Івано-Франківська та Коломиї.
Психологиня Анна Галущак працює з військовими та переселенцями з 2016 року. З якими проблемами стикнулися українці у зв’язку з російською агресією і як розпочинати життя в іншому кінці країни – знає на власному досвіді. Дівчина з Харкова. В перші дні повномасштабної війни під обстрілами та вибухами з родиною та з котом приїхала до Івано-Франківська.
У розмові “Галки” з Анною дізнаємося, які психологічні травми найчастіше отримують бійці на фронті, що їх мотивує боротися і жити далі, а також що таке ПТСР і як його вилікувати?
Снайпер з’являється нізвідки, виконує наказ та потайки зникає. Чимало людей, які хочуть захищати країну із зброєю в руках, бажають ним стати. Але не всім вдається.
Ми поспілкувалася зі снайпером з Івано-Франківська, який зараз воює на одній із найгарячіших ділянок фронту – Бахмутському напрямку. Звісно, що ім’я захисника ми не розкриватимемо з міркувань безпеки. Батон, саме такий позивний у нашого героя, до великої війни не мав бойового досвіду. Але завдяки власній наполегливості та витримці він став частиною елітної військової касти – снайпером.
Воїн розповів, як виглядає робота снайпера на передовій, чому інколи їх недолюблюють ті, кого вони прикривають.
Юрій Лозовенко не любить, коли його називають урбаністом. Каже, що так себе почали називати активісти-самоучки.
Втім, саме дефіцит фахівців з планування міського простору, які б вивчали та розв’язували проблеми функціонування та розвитку міст, відчувається у поточних рішеннях влади Івано-Франківська.
У рамках проєкту “Франківські теревені” ми поговорили про те, чим відрізняється місто від села, про громадські простори, транспортну стратегію, компетенцію мерії та вічно недобудований пасічнянський міст.
33-річна Дарія з відомої кожному українцю Чорнобаївки – стрілець-санітарка 3-ої окремої штурмової бригади, яка виникла на базі «Азову». Дівчина поміняла комфорт і престижну посаду у міжнародній компанії на окопи під Бахмутом заради Незалежності України.
Як вона пережила окупацію? Як почувається на війні? З якими випробуваннями стикаються жінки на фронті? Про це нагороджена президентом Володимиром Зеленським орденом «За Мужність» Захисниця розповіла «Галці».
З початком повномасштабної війни зв’язки між українцями тільки посилилися: цьому сприяли переїзди з прифронтових ділянок у безпечніші регіони, релокації бізнесів, волонтерська діяльність на благо ЗСУ, спільна любов до Батьківщини та ненависть до ворога. Люди зі сходу та заходу, півночі та півдня України намагаються допомагати одне одному, що, безумовно, об’єднує.
У цій статті дізнаєтеся, як мешканці Слов’янська, що на Донеччині, через війну опинилися в Івано-Франківську, відновили бізнес, відкривши кавʼярню “Просто кава”, громадську діяльність і допомагають гуртуватися українцям та розвивати демократичне суспільство.
Коміки Влад Жилавий і Серж – засновники франківського стендап клубу Please StandUp IF. В інтерв’ю “Галці” вони розповіли, як розвивається жанр стендапу у Франківську, чому незважаючи на війну людям потрібно жартувати і психологічно розвантажуватися.
Прогулюючись вулицею Шевченка, поблизу Прикарпатського національного університету можна натрапити на типову для пішохідної зони кавʼярню під назвою Unity. Увагу привертає неонова вивіска, ліхтарики та великий прапор України. Та вона має точно нетипову історію появи в Івано-Франківську.
За стійкою вас обовʼязково зустріне хтось зі творців — Сергій або Каріна. Ця пара студентів зі Харкова знайшла прихисток у Франківську після початку повномасштабної війни. Вони готують смачні напої, а головне — допомагають ЗСУ та єднають довкола себе людей.
Аліна Литвиненко разом з восьмирічними доньками Анною та Марією, рятуючись від війни, переїхали на Прикарпаття із Запорізької області. Перед цим батько дівчат, воїн Сергій Литвиненко, загинув в боях в Ізюмському районі Харківської області. Незважаючи на велику втрату, дівчата не просто починають жити заново у новому місці. Родина Героя, аби берегти пам’ять про Сергія, заснувала фонд та навчилася виготовляти свічки, щоб збирати кошти на підтримку Збройних Сил України. “Галка” розповіла історію про світло надії цієї сім’ї.
Як живуть переселенці в найбільшому прихистку (або шелтері) Прикарпаття та з якими проблемами стикаються?
Івано-Франківщина стала прихистком десяткам тисяч переселенців. За рік війни тут створили кілька десятків шелтерів для ВПО. “Галка” побувала у найбільшому шелтері в області і побачила, хто і як там живе. Він розташований у Галицькому районі на базі дитячого табору відпочинку. З початку війни його переобладнали для потреб людей, які тікають від війни.
Звичайна дівчинка Злата Семко з передмістя Івано-Франківська полюбляє читати, гратися з котиками та прогулянки з подружками… А у вільний від своїх звичайних дитячих справ час займається дорослою місією – плете та продає браслетики з бісеру й допомагає Збройним Силам України.
На момент запису інтервʼю дівчинці вдалося зібрати близько 90 тисяч гривень, за які вона з батьками долучилися до придбання дрона, металошукача, розкладачок, приладів нічного бачення, передає кошти й на пальне військовим.
Вже понад 28 років державна установа “Прикарпатський центр репродукції людини” допомагає парам з різних куточків України стати батьками. Щороку тут проходять лікування понад 25 000 пацієнтів. Команда Центру – це кваліфіковані лікарі та науковці.
Ми поспілкувалися з директором Центру Ігорем Головчаком про проблеми безпліддя в Україні та світі. З якими викликами стикнувся Прикарпатський Центр репродукції після початку великої війни. Про проведення курсу лікування безпліддя за державний кошт та про переваги державного медзакладу перед приватним.
В іншому нашому матеріалі поговорили про важливість замороження статевих клітин для воїнів.
Де у Франківську можна вигулювати собак з комфортом для хвостатих і їх власників? Аби без зайвих очей, простором для тварин і мінімумом контактів (а отже потенційних конфліктів з випадковими перехожими)?
Про це “Галка” дізнавалася у влади, активістів, кінологів та господарів чотирилапих.
В Івано-Франківську Поліна та Костя Дудченко багатьом відомі, як творці кав’ярні родом з Херсона «Prostir. Coffee». Заклад полюбився не тільки франківцям, а став місцем зустрічі для переселенців, де вони можуть поділитися своїми історіями.
Нещодавно подружжя розпочало нову справу – відкрили крамницю особливих українських товарів “Спільне”.
Також послухати про Херсон та крамницю можна у відеоподкасті “Франківські теревені”.
Стас Ковановський – франківський волонтер, який організовує збори для військових та особисто відправляє допомогу на передову. Чоловік не є членом будь-яких фондів чи організацій, однак це не завадило йому за підтримки українців вже місяцями передавати автомобілі, дрони, засоби зв’язку та живлення для багатьох підрозділів.
Стас разом з товаришем Назаром Сморжанюком розповіли, наскільки важлива комунікація людей в тилу з військовими на фронті, та про те, як прикарпатці працюють над спільною метою – наблизити перемогу у війні.
Сергій Сивачук багато років відомий на Івано-Франківщині як громадський активіст, в першу чергу – «Азову» та «Патріоту України». Тут до повномасштабного вторгнення росії керував цими організаціями, організував роботу потужного волонтерського центру. А ще перед лютим 2022 саме його інструктори вчили цивільних основ військової справи. Як виявилося – не дарма, хоча скептиків було чимало. Впродовж останнього року Сергій зник з публічної сфери, бо служить у ЗСУ.
У розмові з “Галкою” Сергій ділиться враження про початок великої війни, свою службу, підтримку Франківськом армії та роздуми щодо завершення боротьби з росією.
IT-спільнота Івано-Франківська обʼєдналася, щоб допомогти воїнам, їхнім близьким рідним та внутрішньопереміщеним особам освоїти нові професії. Різні курси проходять студенти з усіх куточків України – офлайн та онлайн.
Соціально-освітня ініціатива “Brave IT” створена об’єднанням IT-компаній та фахівців – IT CLUSTER Academy, Івано-Франківський ІТ кластер та SoloWay Technologies, Sombra та NETLS Software Development. Навчання відбувається за трьома напрямками, де поруч зі звичайними студентами нові знання опановують військові, їхні рідні та люди, що були змушені залишити свій дім через війну.
“Херсонський хаб” в Івано-Франківську зʼявився у 2022 завдяки співпраці волонтерів – ГО “Нова генерація” та БО “Херсон нескорений” – бізнесу та влади. Тисячі херсонців отримують допомогу у цьому місці: пошук житла, речі першої необхідності, продуктові набори та консультації від юриста та лікаря.
Журналісти “Галки” завітали у “Херсонський хаб” та поспілкувалися з виконавчою директоркою “Нової генерації” Оксаною Глєбушкіною та очільником “Херсон нескорений” Володимиром Клюцевським. Дізнайтеся, як живеться херсонцям у Франківську, що їм дало це місто, чого ще бракує, і що після перемоги люди заберуть звідси додому.
Українці, які прибувають у незнайомі їм регіони з окупованих територій або гарячих точок, нерідко бувають дезорієнтовані, розгублені, відчувають себе покинутими й наодинці з собою, зі своєю бідою. Але завдяки волонтерам та благодійним фондам повертається віра в майбутнє, знаходяться сили жити далі, бо людина відчуває, що світ не відвернувся від неї.
Одна з ініціатив, яка допомагає ВПО в Івано-Франківській області (і не лише в ній), – Благодійний фонд «Відроджені єднанням». Уже понад рік команда займається підтримкою потерпілих від війни та людей, що опинились у скрутному становищі. Волонтери підтримують не тільки їжею, одягом чи побутовою хімією, але й надають психологічну допомогу. Лише за останній рік волонтери допомогли понад 60 тисячам тих, хто в біді.
Подружжя Дарія та Андрій разом із сином переїхали до Івано-Франківська зі Запоріжжя через повномасштабне вторгнення росії. Родина привезла із собою не лише речі першої необхідності, а й нетипових домашніх улюбленців – сурикатів. Дворічного хлопчика Таму та трирічну дівчинку Тіму.
Подружжя розповіло про те, чому вирішили завести саме сурикатів, як з ними живеться, чи потребують вони особливого догляду та як на них реагують люди на вулиці. Адже у природному середовищі сурикати мешкають в пустелі Калахарі, що у Південній Африці. Вони зустрічаються в таких країнах, як-от: Ангола, Ботсвана, Намібія, ПАР.
У перерві між плетінням сіток вони разом зустрічали Новий рік та Великдень — місцеві та переселенці, які об’єдналися у волонтерській ініціативі “Маскувальні феї” в Івано-Франківську.
За місяці роботи, фактично без вихідних, команда сплела сотні маскувальних сіток, полотна загальною площею на тисячі метрів квадратних. Цим допомагають українським захисникам уникати незапланованих зіткнень з ворогом.
Аби не збавляти обертів, “Маскувальні феї” постійно шукають волонтерів — разом з охочими навіть плетуть сітки у центральному парку міста.
В Івано-Франківську другий рік працює центр підтримки переселенців “ЯМаріуполь”. Тисячі маріупольців отримують тут психологічно-соціальну та гуманітарну допомогу. Вони можуть звернутися до юриста, рекрутера, лікаря, дорослого та дитячого психолога.
Журналісти “Галки” завітали до центру “ЯМаріуполь”, поспілкувалися з його керівницею Ольгою Крохмальовою, рекрутером Миколою Моревим та лікаркою Вікторією Шуваловою.
Історія повторюється. У цьому впевнений директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослав Коретчук. Адже опір ворогу, волонтерство, сила духу, які демонструють українці – родом принаймні з часів визвольних змагань 1940-1950-х років. Та й ворог теперішній діє рівно так само як їхні діди-прадіди.
З Ярославом ми поговорили про те, як живе музей визвольної боротьби, чим могла закінчися партизанська війна, як працювала у підпільників служба безпеки, а також розбиралися в питанні, чи міг мер Івано-Франківська при своїй зайнятості написати на цю тему книгу.
Кратом, або чай на основі кратому – напій, що стає дедалі популярнішим в Івано-Франківську, зокрема серед молоді. Його продають у кав’ярнях та в інтернет-магазинах. Хтось каже, що “кратом” корисний, дає енергію і добрий настрій. Але й немало людей застерігають про його шкоду – зокрема через доступність і легальну альтернативу алкоголю чи легким наркотикам серед неповнолітніх.
“Галка” вирішила розібратися в обидвох твердженнях і з’ясувати, чи справді кратом такий корисний, як його рекламують, та чому варто бути обережним з цим напоєм.
Кавʼярня “Душа” знаходиться у затишному спальному районі Івано-Франківська. Біля зелених дерев стоять столики та парасолька, гості за філіжанкою кави спілкуються про буденне. Всередині гамірно від дітлахів, які складають фігурки та пазли за невеличким деревʼяним столиком. А кольори інтерʼєру одразу кажуть – це про море.
За барною стійкою вас зустрічає власниця кавʼярні – маріуполька Тетяна Васильєва. Вона радо розповість кожному про своє рідне місто та особливу фірмову каву.
За кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення Станіслав Онищук запустив проєкт своєї мрії: сучасну косметологічну клініку. Йому вдалося неймовірне – знайти інвестора, персонал та навіть збудувати з нуля відповідно спроєктовану будівлю. Втім 24 лютого 2022 року його життя, як і життя всіх українців, змінилося.
Вже за кілька годин у Станіслава народилася ідея перетворення своєї клініки на Перший добровольчий хірургічний шпиталь. Зараз – це одна з небагатьох клінік, де не просто оперують, але й здійснюють реабілітацію наших воїнів.
Франківця Романа Романюка легко впізнати на вулицях міста, адже з ним на ровері завжди мандрують коти – Ніколас (3,5 роки) та Аляска (4,5 роки). Ми зустрічаємося біля міського озера і хлопець одразу йде шукати кота, адже той гуляє собі десь поруч. Через додаток на телефоні Роман бачить місце перебування Ніколаса, кличе його на імʼя та свистом.
Проте цього разу сніговий бенгал більше захоплений своїми справами, ніж бажанням брати участь в інтервʼю.
Актор франківського драмтеатру Олексій Гнатковський на піку слави через роль Івана Довбуша у рекордно популярному фільмі “Олекса Довбуш”.
У “Франківських теревенях” розповідає, як він відчуває свою популярність, чому почуває себе винним, коли добре висипається і за що любить і не любить Івано-Франківськ.
Волонтери з проєкту “Замаскуй воїна” вже понад рік виготовляють маскувальний одяг для українських розвідників і снайперів. За цей час передали на фронт вже близько 900 “чугайстриків”. У цих костюмах наші воїни непомітні ні для ворожого ока, ні для дронів.
На противагу російським “кікіморам”, свої вироби волонтери називають “чугайстриками”. Цю символічну назву вигадала засновниця центру Людмила Лучин.
Донеччанка Алла Реброва переїхала до Івано-Франківська ще під час пандемії. Свою родину вона називає переселенцями першої хвилі. Не без вагань Алла заснувала в чужому для неї місті студію для дітей LaLaEnglish.
Як розпочати все заново? Де на це взяти сили та гроші? Про це ми говоримо у нашому відеоциклі “Релоковані”, що почав виходити на каналі “Франківські теревені“ у 2023 році.
Стерилізація кішок та собак – один з ключових факторів контролю їх популяції, особливо покинутих. Адже чотирилапі, які не мають господарів, безконтрольно розможуються – створюючи проблеми як для тварин, так і громади.
В Івано-Франківську існує ініціатива безплатної стерилізації бездомних тварин, яку започаткувала франківка Стелла Рубець. Її результат – понад пів тисячі стерилізованих чотирилапих. Дівчина робить це, бо вірить, що допомагає контролювати популяцію безпритульних тварин та забезпечує їм краще майбутнє. Стелла переконана – підтримка цієї ініціативи може допомогти знизити страждання бездомних тварин та покращити життя всієї громади.
Під час “Форуму розвитку та відновлення”, який в Івано-Франківську організувало “Тепле місто”, журналісти Галки поспілкувалися з керівницею ГО “Простір можливостей” і координаторкою коаліції ветеранських просторів Оксаною Колядою.
У цьому інтерв’ю дізнаєтеся більше про комунікацію між ветеранами та владою, компенсацію втрачених можливостей для військових, демобілізацію і посттравматичне зростання.
Оксана Коляда — військовослужбовиця, була заступницею командувача АТО, ексміністерка у справах ветеранів. Впродовж дев’яти років російсько-української війни вона очолювала чимало установ та громадських організацій, які займаються інтеграцією ветеранів у мирне життя. Наразі Оксана Коляда є директоркою проєктів ГО “Простір можливостей”, який сприяє військовослужбовцям у лікуванні, реабілітації, психологічній підтримці, працевлаштуванні та відкритті власної справи.
Іван Науменко очолює департамент стратегічних ініціатив фонду «Повернись живим» (ПЖ). Українського благодійного фонду компетентної допомоги армії, який працює з 2014 року. Комусь Науменко може бути відомий, як пан Анонім з подкасту «Фронтова Поплава».
“Галка” поспілкувалася з Іваном про стратегічний напрямок роботи «Повернись живим», про ветеранів та ветеранок повномасштабної війни, підтримку Invictus Games та десятиріччя ПЖ.
Вісім років Вікторія Іванова разом з чоловіком розвивали в Харкові власне швейне виробництво. Невеличка фірма шила брендовий одяг: светри, куртки, футболки, спортивні костюми. З початком повномасштабної війни вони ухвалили непросте для себе рішення – виїхати на захід країни. З релокацією допомогла державна програма від Укрпошти.
Відтепер швейний цех працює в Тисмениці, поруч з легендарною хутровою фірмою. Наразі головна продукція – для тактичної медицини. З Вікторією ми поговорили про те, як наважилися на переїзд, чим допомогла влада та чи є особливості в житті та бізнесі на заході та сході України.
“Патріотична цукерка” — волонтерська ініціатива з Івано-Франківщини, яка виготовила понад 2 тонни солодощів для українських захисників, провела десятки майстеркласів і залучила до благодійної справи тисячі небайдужих.
За словами засновниці проєкту Лесі Дикун, “Патріотична цукерка” планувалася як заняття на кілька тижнів. Дитяча фотографка розповіла, що придумала готувати солодощі для військових, коли у їхньому волонтерському центрі не вистачало матеріалів, щоб регулярно плести сітки.
Перші кроки в бізнесі айтівець Володимир Мироненко робив у рідному Харкові. Через війну він та його дівчина Вероніка переїхали до Франківська. На новому місці вони обмірковували різні ідеї для власної справи, але зупинилися на мікрозелені.
За рік ферма “Micro Green Прикарпаття” переїхала вже до нового, просторішого приміщення. А лоточки з їх продукцією вже можна побачити навіть у найбільших супермаркетах.
Освітній екопростір і єдина громадська сортувальна станція “RE:space” працює в Івано-Франківську з 2021 року, ініціаторами ідеї та співзасновниками якої стали Михайло Веклин та Ірина Максимлюк.
Саме в той час була створена громадська організація “Нуль відходів Івано-Франківськ” (ZeroWaste Ivano-Frankivsk), основною метою якої є популяризація дбайливого ставлення до довкілля та людей в ньому. Щомісяця волонтери рятують тонни вторинної сировини, яку передають на переробку.
Викладач екстремального вокалу, яким є музикант та вокаліст Сидір Юрський, розкрив нам таємниці вивчення цієї техніки. Цей вид мистецтва, який містить скримінг, гроулінг та інші екстремальні техніки, в останні роки популярний серед молоді і не тільки.
За словами Юри, екстремальний вокал – це більше, ніж просто крик і гуркіт. Це мистецтво, яке вимагає вивчення та практики. Юра розповів про свою власну пригоду у світі екстрем вокалу, а також поділився порадами для початківців, які бажають освоїти цю незвичайну мистецьку форму.
У листопаді громадський та політичний діяч, засновник однойменного благодійного фонду Сергій Притула приїхав до Івано-Франківська, аби зустрітися з громадськістю та бізнесом.
В ексклюзивному інтервʼю “Галці” Сергій Притула розповів, чому проводить зустрічі у тилових регіонах і з ким планує зустрітися у Канаді та США. Поділився думками щодо можливості виборів під час війни та мовного скандалу з Іриною Фаріон. А ще наголосив, що потрібно війську та яку гуманітарну допомогу надає Фонд.
Дмитро Шинкаренко родом з Маріуполя. Від початку 2023 року виступає на позиції захисника в основній команді футбольного клубу “Прикарпаття” та проживає в Івано-Франківську. Також 23-річний хлопець є засновником та активним діячем громадської організації “Опора демократії”, реалізовує власні проєкти, волонтерить. Вивчає філософію та політологію у харківському університеті.
Про рідне місто Маріуполь та його окупацію росією, громадську діяльність та професійну кар’єру спортсмена – читайте у розмові журналіста “Галки” з Дмитром.
В Івано-Франківську завершився вже шостий сезон благодійного фестивалю “На Шапку”. Майже пів року, щочетверга, на сцені в центрі міста лунала жива музика, а волонтери тимчасом збирали до капелюха гроші для онкохворих діток. Так вдалося отримати 300 тисяч гривень, купити та передали в лікарню життєвонеобхідне обладнання.
“На Шапку” — проєкт, який фокусується на допомозі онкохворим діткам з обласної дитячої клінічної лікарні в Івано-Франківську. Його ініціаторками є волонтерки Людмила Лінник та Леся Качурова. Жінки організовують концерти, на яких безкоштовно виступають співаки та інші артисти. А глядачі донатять на потреби хворих на рак діток — аби спростити їхнє лікування чи організувати дозвілля.
Микола Дорохов — громадський активіст з Краматорська. Свого часу він заснував один з перших в Україні та найперший в Донецькій області молодіжний простір. З 2014 року “ВІЛЬна ХАта” об’єднувала активних краматорців довкола громадських і культурних ініціатив.
Після повномасштабного вторгнення Микола з сім’єю перебрався до Івано-Франківська. Тут він займається тим, що вміє робити найкраще — волонтерить, організовує події й творить мистецтво.
Настав час, коли мовчати вже не було сил, вирішила команда громадських активістів з Харкова і створила проєкт “Накипіло”. Це був буремний 2014 рік, час великих викликів і великих змін у країні загалом, і у другій столиці зокрема.
За деякий час з проєкту громадянської журналістики “Накипіло” перетворилося на професійне медіа, яке також взяло на себе місію тренування інших медіа.
З початком повномасштабної війни команда працює на два міста. В Івано-Франківську діє Центр практичної освіти “Накипіло”. Про це у розмові зі співзасновником медіагрупи Романом Даніленковим.